28 листопада 2013 року 16:00Справа № 808/7643/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Білоуса А.О.
позивача ОСОБА_1
та представників
позивача: ОСОБА_2
відповідача: Кравченка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Державної міграційної служби України
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
24 вересня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Державної міграційної служби України (далі - Управління ДМСУ в Запорізькій області, відповідач) в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про скасування посвідки серії НОМЕР_1 від 26.03.2013р. на тимчасове проживання в Україні громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1; зобов'язати відповідача поновити посвідку на тимчасове проживання в України громадянину Королівства Марокко ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 26 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/7643/13-а, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 14 жовтня 2013 року.
У зв'язку з відрядженням судді Бойченко Ю.П., що підтверджується наказом від 10.10.2013 року № 37 «Про відрядження», розгляд справи перенесено на 21 жовтня 2013 року. про що сторони повідомлені належним чином.
Протокольною ухвалою суду здійснено заміну неналежного відповідача з Комунарського РВ у м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Державної міграційної служби України.
У судовому засіданні 21 жовтня 2013 року судом оголошувалася перерва до 24 жовтня 2013 року. Провадження у справі зупинялося до 12 листопада 2013 року та до 28 листопада 2013 року.
Позивач та його представник у судових засіданнях позовні вимоги підтримали з наступних підстав: зазначають, що позивач знаходиться на території України на законних підставах. За 15 днів до закінчення дії посвідки на тимчасове проживання в Україні, як того вимагає законодавство, позивач звернувся до Комунарського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області із заявою та встановленим переліком документів для продовження посвідки. Відповідач, на думку позивача. необґрунтовано відмовив у продовженні посвідки та скасував попередню посвідку на тимчасове проживання в Україні з тих підстав, що за даними Орджонікідзевського ВДВС у позивача наявний борг по сплаті аліментів у розмірі 28100 грн. Стверджують з посиланням на надані до матеріалів справи розписки та чеки, що борг зі сплати аліментів позивач не має. Крім того, вказують, що позивач не міг пред'явити на вимогу відповідачу постанову про закінчення виконавчого провадження на підтвердження сплати аліментів, оскільки аліменти сплачуються до досягнення дітьми 18 років, а на час звернення позивача до відповідача його дітям не виповнилося 18 років. На підставі зазначеного просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, а саме: вказує, що в ході провадження за заявою позивача було виявлено факт невиконання останнім майнових зобов'язань, а саме: згідно листів Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_1 має боргові зобов'язання по сплаті аліментів та заборгованість на 01.04.2013р. становить 28100грн. Відповідач вказує, що позивач не надав документів, які б підтвердили відсутність боргу. Тому на підставі пп. 5 п. 17, пп.6 п. 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012р. №251 позивачу відмовлено у видачі посвідки. З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 28 листопада 2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Запорізький окружний адміністративний суд
Громадянин Королівства Марокко ОСОБА_1 прибув на територію України 22.02.2013 року через КПП «Дніпропетровськ» по паспорту громадянина Королівства Марокко НОМЕР_2, виданому Посольством Марокко терміном дії з 18.03.2010р. до 17.03.2015р., по візі типу «Д» № Y00018724 терміном дії з 20.02.2013р. до 06.04.2013р.
26.03.2013р. позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном до 16.09.2013р. на підставі ч. 3 ст. 4, ч. 13 ст.5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у зв'язку з укладенням шлюбу з громадянкою України та прибуттям в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України.
Шлюб з громадянкою України ОСОБА_5 зареєстрований у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького МУЮ 19.01.2013р. за актовим записом № 21.
З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2013 року позивач звернувся з письмовою заявою до Комунарського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області з питання продовження терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Рішенням від 13.09.2013 року відповідачем було відмовлено позивачу у продовженні терміну дії посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 від 26.03.2013 року, а також скасовано посвідку на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 від 26.03.2013 року, зазначену посвідку вирішено вилучити і знищити.
Оспорюване рішення мотивовано тим, що в ході провадження за заявою гр. ОСОБА_1 було виявлено факт невиконання ним майнових зобов'язань. а саме: згідно листів №458/10 від 24.04.2013р. та №458.1/10 від 20.05.2013р. Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_1 має боргові зобов'язання по сплаті аліментів, заборгованість на 01.04.2013 року складає 28 100,00грн. Документів, які б підтвердили відсутність майнових зобов'язань (рішення про закриття виконавчого провадження) ОСОБА_1 не надав.
Тому, на підставі пп.5 п. 17, пп.6 п. 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251, а також п. 3.16 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне місце проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 681 від 15.07.2013р., позивачу було відмовлено у продовженні терміну дії посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 від 26.03.2013 року та скасовано останню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не погоджується з висновками Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 13 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначається Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 10 Порядку посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.
Згідно з пп. 4 п. 6 Порядку разом із заявою подається клопотання (подання) приймаючої сторони щодо оформлення іноземцеві та особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання і документи, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до категорії іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на тимчасове проживання, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування (ч. 13 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 30.08.2013 року звернувся до Комунарського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області із заявою про продовження терміну дії посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 від 26.03.2013р. До зазначеної заяви позивачем були надані усі передбачені вищезазначеними нормами законодавства документи, а саме: договір добровільного медичного страхування іноземних громадян від 11.003.2013р., свідоцтво про шлюб від 19.01.2013р., копія паспорту дружини позивача - ОСОБА_5, посвідка на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 від 26.03.2013р., паспорт позивача та його офіційний переклад, клопотання приймаючої сторони щодо продовження іноземцю чи особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання від 30.08.2013р.
Згідно з п. 11 Порядку за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.
Рішенням від 13.09.2013 року головним спеціалістом Комунарського РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області було відмовлено у продовженні посвідки та скасовано її з тих підстав, що у позивача, за даними відповідача, отриманими з листів Орджонікідзевського ВДВС, наявна непогашена заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 28100.00 грн.
Суд, дослідивши надані до матеріалів справи докази, прийшов до висновку про необґрунтованість такого висновку відповідача, оскільки заборгованість зі сплати аліментів у позивача відсутня, що підтверджується наступними документами.
Згідно виконавчого листа Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2010 року №2-1670 з ОСОБА_1 постановлено стягнути на користь ОСОБА_6 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., у розмірі 500,00 грн. щомісяця до її повноліття, починаючи з 01.06.2010р., та аліменти на утримання дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3р.н., у розмірі 500.00грн. щомісяця до повноліття дитини.
Як випливає з матеріалів справи, виконавче провадження спочатку було відкрито Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ, але постановою від 07.06.2013 року № 24377322 виконавче провадження було закрито та передано за територіальністю до Комунарського ВДВС ЗМУЮ, яким 14.06.2013 року було відкрито виконавче провадження № 38479500 та направлено вимогу/виклик позивачу із зобов'язанням з'явитися до Комунарського ВДВС ЗМУЮ для вирішення питання щодо подальшої сплати аліментів.
Відповідно до письмових пояснень від 18.11.2013 року, наданих на запит суду начальником Комунарського ВДВС ЗМУЮ, 27.06.2013 року позивач з'явився до відділу виконавчої служби з письмовими поясненнями щодо сплати аліментів. надавши державному виконавцю чеки та розписки на підтвердження сплати аліментів.
Так, у матеріалах виконавчого провадження № 38479500, наданих на запит суду Комунарським ВДВС ЗМУЮ, містяться розписки ОСОБА_6 від 10.01.2013р., 06.07.2012р., 07.05.2012р., 04.06.2012р., 03.03.2012р., 11.04.2012р., 07.02.2012р., 03.04.2011р., 04.07.2011р., 07.08.2011р., 01.11.2011р.,01.12.2011р., 29.06.2013р., а також чеки від 17.12.2010р., 10.01.2012р., 18.03.2011р., 17.02.2011р., 09.09.2013р., які підтверджують сплату позивачем аліментів на утримання дітей, визначених Заводським районним судом м.Запоріжжя у справі № 2-1670. Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_6 від 17.09.2013 року, адресованої Комунарському ВДВС ЗМУЮ, за період з 2010 року по вересень 2013 року заборгованість по сплаті аліментів позивачем відсутня.
Цей факт також підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам від 23.09.2013 року № 32145/10 Комунарського ВДВС ЗМУЮ, відповідно до якої станом на 23.09.2013 року заборгованість позивача по сплаті аліментів відсутня.
Пунктом 17 Порядку встановлено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.
Посилання відповідача на те, що інформація від державного виконавця про відсутність заборгованості у позивача надана була вже після винесення оскаржуваного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання та на час розгляду заяви позивача про продовження терміну дії посвідки позивачем не було надано документів, які б підтвердили у нього відсутність заборгованості, а отже оскаржуване рішення винесено правомірно, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3.5 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 №681 працівник територіального органу ДМС України при надходженні заяви про оформлення посвідки на тимчасове проживання перевіряє наявність підстав для видачі посвідки, дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, з'ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні.
Відповідач обмежився інформацією з листів Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ про те, що ОСОБА_1 має боргові зобов'язання по сплаті аліментів та заборгованість станом на 01.04.2013р. у розмірі 28100 грн. Однак заява від ОСОБА_1 про продовження терміну дії посвідки надійшла до Комунарського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області 30.08.2013. Після надходження заяви працівники територіального органу ДМС України не вчиняли дій, передбачених п. 3.5 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання щодо з'ясування відсутності відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню позивача в Україні, в даному випадку відомостей, щодо погашення заборгованості по сплаті аліментів та переклали зазначений обов'язок на позивача.
Крім того суд звертає увагу на те, що п. 2 оскаржуваного рішення посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 від 26.03.2013 скасовано на підставі пп. 6.п.19 Порядку.
Підпунктом 6 пункту 19 Порядку встановлено, що посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав у інших випадках, передбачених законами.
Проте відповідач не надав суду чітких пояснень, який саме передбачений законом випадок слугував підставою для скасування посвідки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у продовженні терміну дії посвідки на тимчасове проживання на території України, а також на скасування зазначеної посвідки, оскільки вказані в оспорюваному рішенні підстави не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання факту наявності у позивача заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей позивача.
Відтак, відповідачем в ході судового розгляду не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростував вимоги позивача.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про неправомірність відмови Комунарського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_1 у продовженні дії посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 від 26.03.2013р., а також безпідставність її скасування.
Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язати відповідача поновити посвідку на тимчасове проживання в України громадянину Королівства Марокко ОСОБА_1, суд зазначає, що прийняття рішення про продовження позивачу дії посвідки на тимчасове проживання на території України є виключною компетенцією Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З метою забезпечення прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2013 року щодо питання продовження терміну дії вказаної посвідки та вирішити питання по суті з урахуванням висновків суду.
З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комунарського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області від 13.09.2013 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні гр. Королівства Марокко ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
3. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2013 року з питання продовження терміну дії посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 від 26.03.2013 року та вирішити питання по суті з урахуванням висновків суду.
4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 20 копійок.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П. Бойченко