09 грудня 2013 року Справа № 803/2395/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,
за участю представника позивача Сороки В.Г.,
представника відповідача КП «Волинське ОБТІ» Гейзера С.А.,
третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4,
представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», Реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
18 листопада 2013 року Волинська обласна спілка споживчих товариств (далі - Волинська ОССТ) звернулась з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Волинське ОБТІ»), Реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування рішення реєстратора КП «Волинське ОБТІ» від 24 листопада 2004 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на гараж та зобов'язання Реєстраційної служби Ковельського МУЮ Волинської області внести запис про скасування даної державної реєстрації права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Волинська обласна споживчих товариств є власником підсобного приміщення АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна від 21 серпня 2004 року. Даний об'єкт нерухомості складається з приміщення №1 площею 25,0 кв.м. та приміщення №2 площею 24,7 кв.м.
22 листопада 2004 року ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Ковельської міської ради від 18.11.2004 року №497 видано свідоцтво про право власності на гараж площею 51,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2. 24.11.2004 року зареєстроване за реєстраційним №8625956, за номером 1065 в книзі 7.
Приміщення гаража, на яке видано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 включає приміщення №1 площею 25,0 кв.м., що належить на праві власності Волинській обласній спілці споживчих товариств.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.04.2013 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради №497 від 18.11.2004 року «Про оформлення права власності на гараж» для ОСОБА_4
Тому Волинська ОССТ звернулась до Реєстраційної служби Ковельського МУЮ для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4, однак листом №02.1.24/478 від 13.06.2013 року їм було відмовлено з роз'ясненням, що вони повинні звернутись в суд з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування його, та визнання державної реєстрації права власності недійсною.
Покладаючись на викладене позивач просить визнати нечинним та скасувати рішення реєстратора КП «Волинське ОБТІ» від 24 листопада 2004 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та зобов'язати Реєстраційну службу Ковельського МУЮ внести запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4,
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Реєстраційної служби Ковельського МУЮ в судове засідання не прибув. В поданих письмових запереченнях 05.12.2013 року за вх. №15406/13 вказали, що позов не визнають та просять розгляд справи проводити у їх відсутність. Зазначили, що реєстраційна служба немає можливості скасувати запис державної реєстрації права власності на гараж за адресою АДРЕСА_2, за реєстраційним номером 8625956, номер запису 1065 в книзі 7, оскільки дана реєстрація проводилась Ковельською філією Волинського обласного БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Представник відповідача КП «Волинське ОБТІ» в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що у відповідності до «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, в порядку визначеному цим законом здійснюється з 01 січня 2013 року, в зв'язку з чим повноваження щодо проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та видача витягів з Реєстру здійснюються територіальними органами «Укрдержреєстру». Просив суд відмовити в задоволенні його позовних вимог.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та його представник в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності серії САА №845816, виданого 22.11.2004 року на підставі рішення виконкому Ковельської міської ради від 18.11.2004 року №497 ОСОБА_4 належить гараж НОМЕР_1 загальною площею 51,6 кв.м. розташований в АДРЕСА_2. Право власності позивача зареєстроване 24.11.2004 року за №8625956. Гараж розташований на земельній ділянці площею 58 кв.м., цільове призначення - для гаражного будівництва, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №050775, виданого 28.04.2005р. на підставі рішення Ковельської міської ради від 23.03.2005р. №28/11, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №3779. Вважають, що наявність постанови господарського суду Волинської області про визнання недійсним рішення виконкому про оформлення права власності ОСОБА_4 на гараж не є підставою для скасування рішення державного реєстратора БТІ про оформлення права власності, оскільки на даний час у встановленому порядку свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно та державний акт на землю ніким не скасовані та не визнані недійсними. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено Волинська обласна спілка споживчих товариств відповідно до свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна від 21.08.2004 року є власником підсобного приміщення АДРЕСА_1. Приміщення складається з приміщення №1 площею 25,0 м.кв. та приміщення №2 площею 24,7 м.кв., що вбачається з технічного паспорта виготовленого Волинським обласним бюро технічної інвентаризації (а.с.8, 68-72).
18.11.2004 року виконавчий комітет Ковельської міської ради прийняв рішення №497 про оформлення права власності за ОСОБА_4 на гараж НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 (а.с.9).
22.11.2004 року ОСОБА_4 на підставі рішення №497 видано свідоцтво про право власності на гараж площею 51,6 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2. Згідно витягу Волинського обласного бюро технічної інвентаризації №5569396 від 24.11.2004 року вбачається, що за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на гараж за адресою АДРЕСА_2 та 24.11.2004 року виготовлено технічний паспорт Волинським обласним бюро технічної інвентаризації (а.с.10-11, 57-59).
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №050775 від 28.04.2005 року вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 58 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (а.с.46).
Свідоцтво про право власності видане позивачу 21.08.2004 року, а рішення яким оформлено право власності третій особі - ОСОБА_4 датується 18.11.2004 року.
В матеріалах справи також знаходиться свідоцтво про право власності на підсобне приміщення №1 Д-1 площею 49,7 кв.м. (АДРЕСА_3) видане ще в 2002 році Ковельському госпрозрахунковому ринку Волинської облспоживспілки (а.с.55).
Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2013 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради №497 від 18.11.2004 року «Про оформлення права власності на гараж ОСОБА_4.» (а.с.12-21).
Згідно листа Реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції №02.1.24/478 від 13.06.2013 року Волинській обласній спілці споживчих товариств було відмовлено в скасуванні державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 з роз'ясненням, що вони повинні спочатку звернутись в суд з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності і скасування його, та визнання державної реєстрації права власності недійсною, скасувавши в реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності щодо даного об'єкта (а.с.22).
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.06.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703), Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141, Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Статтею 3 Закону № 1952-IV визначено, що Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з п. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
З ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV, вбачається, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщені на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Згідно ч. 4 ст. 15 Закону № 1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Особливості процедури державної реєстрації прав власності, в тому числі й особливості державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703, яка була прийнята на виконання вимог статті 15 Закону № 1952-IV.
Так, згідно п. 27 Порядку № 703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема серед іншого, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим порядком.
Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.
Видача свідоцтва про право власності передбачена у п.6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. Свідоцтво про право власності є документом, яким оформляється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно п. 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. № 3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 р. № 1141, передбачено, що Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.
Волинська обласна споживчих товариств є власником підсобного приміщення АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна від 21 серпня 2004 року.
Згідно свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна серії САА №845816 від 22.11.2004 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5569396 від 24.11.2004 року, Волинським обласним БТІ за №8625956 здійснено реєстрацію права власності третьої особи ОСОБА_4 на приміщення гаража, розташованого по АДРЕСА_2.
Вказане вище свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна серії САА №845816 від 22.11.2004 року ніким не оскаржувалось і момент звернення до суду не визнано недійсним чи нечинним.
В судовому засіданні встановлено, що частина приміщення, яке належить ОСОБА_4 включає в себе частину приміщення, що належить позивачу Волинській обласній спілці споживчих товариств. Право власності позивача на підсобне приміщення виникло значно раніше ніж у ОСОБА_4
Вищевказане також підтверджується Висновком №8316-8317 судової будівельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.03.2013 року в якому вказанго, що приміщення гаража АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_4 включає в себе приміщення № 1 площею 25,0 кв.м. підсобного приміщення АДРЕСА_1, що належить на праві власності Волинській обласній спілці споживчих товариств. Дані приміщення мають різне призначення, а саме приміщення №1 фактичною площею 23,8 кв.м. підсобного приміщення №1 фактичною площею 23,8 кв.м. підсобного приміщення № 1 має призначення як підсобне, а призначення приміщень 1 площею 22,9 кв.м. та 2 площею 25,0 кв.м. мають призначення гаражів (а.с. 77-81).
Свідоцтво про право власності видане Волинській обласній спілці споживчих товариств 21.08.2004 року, а рішення яким оформлено право власності третій особі видано 18.11.2004 року. Крім того в матеріалах справи також знаходиться свідоцтво про право власності на підсобне приміщення №1 Д-1 площею 49,7 кв.м. (АДРЕСА_3) видане ще в 2002 році Ковельському госпрозрахунковому ринку Волинської облспоживспілки.
Судом встановлено, що право власності на гараж за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 виникло на підставі рішення виконкому Ковельської міської ради від 18.11.2004 року та посвідчено свідоцтвом про право власності від 22.11.2004 року. Вказане рішення виконкому від 18.11.2004 року скасоване рішенням Господарського суду Волинської області від 04.11.2013 року, яке за результатом апеляційного оскарження залишено без змін. Проте свідоцтво про право власності від 22.11.2004 року на даний час не скасовано та є чинним. Також не скасований у встановленому порядку і державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №050775 від 28.04.2005 року площею 58 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 виданий ОСОБА_4
Крім того, як зазначалось вище при зверненні позивача до Реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 листом №02.1.24/478 від 13.06.2013 року їм було відмовлено з роз'ясненням, що вони повинні звернутись в суд з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування його. Також вказано, що рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2013 року про визнання недійсним рішення виконкому Ковельської міської ради №497 від 18.11.2004 року не є підставою для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4
Також суд вважає за необхідне зазначити, що з оглянутого рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.11.2013 року, яке не набрало законної сили, в задоволенні позову Волинської ОССТ до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом зобов'язання ОСОБА_4 звільнити підсобне приміщення АДРЕСА_1 та передати позивачеві ключа відмовлено. Також вказано, що в ході судового розгляду позивачем не представлено жодних належних доказів тих обставин, що ОСОБА_4 користується розташованим по АДРЕСА_2 приміщенням гаража без законних на те підстав (а. с. 61-62).
Судом не береться до уваги твердження позивача, як підстави для визнання нечинним та скасування рішення реєстратора КП «Волинське ОБТІ» від 24.11.2004 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2013 року у справі №5004/1307/12 де визнано недійсним рішення виконкому Ковельської міської ради №497 від 18.11.2004 року, про оформлення права власності на гараж ОСОБА_4, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року, оскільки свідоцтво про право власності ОСОБА_4 від 22.11.2004 року на гараж за адресою АДРЕСА_2 на підставі якого 22.11.2004 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказаний гараж у встановленому законом порядку не скасовано та на даний час є дійсним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач Реєстраційна служба Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області діяла на підставі та в межах своїх повноважень, не порушуючи чинного законодавства.
За таких обставин та оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що, позовна вимога Волинської обласної спілки споживчих товариств про визнання нечинним та скасування рішення реєстратора Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 24 листопада 2004 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 є необґрунтованою, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 2, 3, 4, 6, 8, 15, 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтей 182, 319 Цивільного кодексу, суд
В задоволенні адміністративного позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», Реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 14 грудня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич