20 листопада 2013 року Справа № 803/2274/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Арендарчука О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась в суд з адміністративним позовом до Ягодинської митниці Міндоходів (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування наказу від 01 жовтня 2013 року №201-о про звільнення у зв'язку з реорганізацією, поновлення її на посаді стршого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці Міндоходів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2013 року по дату ухвалення рішення у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Ягодинської митниці Міндоходів від 01 жовтня 2013 року №201-о позивач була звільнена з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Вказує, що була поновлена на роботі з 02 серпня 2012 року Ягодинською митницею Державної митної служби України на виконання судового рішення. 10 червня 2013 року вона була повідомлена про подальше вивільнення у зв'язку з реорганізацією митниці. На думку позивача, оскільки вручаючи повідомлення про наступне вивільнення їй не було запропоновано іншу роботу (посаду) вважає своє звільнення незаконним та просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 01 жовтня 2013 року №201-о про звільнення у зв'язку з реорганізацією, поновити її на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці Міндоходів та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2013 року по дату ухвалення рішення у справі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити. Пояснила, що працює у митних органах з 2001 року та стаж її роботи становить більше десяти років, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є матір'ю-одиночкою, за весь час належним чином виконувала свої посадові обов'язки, а тому відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників має переважне право на залишення на роботі. На даний час вона розлучена, інших працівників з самостійним заробітком в її сім'ї немає.
Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях щодо задоволення адміністративного позову заперечив та вказав, що на момент поновлення ОСОБА_1 на посаді штат Ягодинської митниці Міндоходів було повністю укомплектовано, за винятком посад, призначення на які здійснюється у порядку визначеному Міністерством доходів і зборів України. Позивач була завчасно повідомлена про майбутнє вивільнення. Крім того, за правилами статті 43-1 Кодексу адміністративного судочинства України при розірванні трудового договору з службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання згода профспілкового органу не вимагається, а відтак ОСОБА_1 звільнялась без згоди профспілкового органу та була належним чином повідомлена про майбутнє вивільнення за 2 місяці. На підставі вищевикладеного вважає, що позивач була правомірно звільнена з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, а відтак просить суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.09.2001 року працювала у митних органах, зокрема, з 01.02.2012 року позивач перебувала на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці.
Згідно наказу ДМСУ від 02.08.2012 року № 1586-к "По особовому складу Ягодинської митниці" за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" припинено 02.08.2012 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці.
Наказом Державної митної служби України від 01 червня 2013 року №907-к "По особовому складу митних органів" на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року у справі №2а/0370/2713/12, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2013 року, скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 02 серпня 2012 року №1586-к "По осовобовому складу Ягодинської митниці" в частині припинення 02 серпня 2012 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 - старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці та поновлено ОСОБА_1 на цій посаді з 02 серпня 2012 року. Вищезазначене рішення Державної митної служби України було оголошено Ягодинською митницею наказом від 07 червня 2013 року №357-к.
Як встановлено судом та підтверджується поясненнями позивача та представника відповідача 10 червня 2013 року ОСОБА_1 була попереджена про майбутнє вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
З матеріалів справи вбачається що, наказом Ягодинської митниці Міндоходів від 01 жовтня 2013 року №201-о ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці, звільнено із займаної посади з 02 жовтня 2013 року в зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Надаючи правову оцінку вищезазначеному наказу Ягодинської митниці Міндоходів суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 569 Митного кодексу України, працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
При цьому у частині третій цієї статті визначено, що правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
В свою чергу стаття 30 Закону України "Про державну службу" визначає, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 161 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Оскільки позивача було звільнено на підставі Кодексу законів про працю України, тому на розглядувані правовідносини поширюється положення цього кодексу.
Згідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як роз'яснено у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 (далі - Постанова) територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців остаточно Ягодинська митниця була припинена 19 серпня 2013 року.
26.04.2013 на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів у зборів», Державною митною службою України видано наказ № 106 «Про утворення комісій з проведення реорганізації митниць», яким утворено комісії з проведення реорганізації митниць та встановлено тримісячний строк для проведення реорганізації.
При цьому, пунктом 3 Постанови визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються.
Як вбачається з додатка №2 "Перелік територіальних органів ДПС та Держмитслужби, які реорганізуються" Постанови, Ягодинська митниця реорганізована в Ягодинську митницю Міндоходів, тобто відповідача у справі.
Проаналізувавши вищевикладене та враховуючи роз'яснення, які викладені в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9, суд приходить до висновку, що у розглядуваному випадку відбулася реорганізація установи, в якій працювала позивач - Ягодинської митниці в Ягодинську митницю Міндоходів, а відтак звільнення її за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України могло мати місце, якщо це супроводжувалося скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Судом встановлено, що на момент поновлення ОСОБА_1 на посаді на Ягодинській митниці діяв тимчасовий штатний розпис на 2013 рік, який затверджений заступником Міністра доходів і зборів України 07 травня 2013 року.
Згідно вищезазначеного штатного розпису у відділі митного оформлення №1 митного посту "Устилуг" Ягодинської митниці, в якому працювала позивач, було передбачено 10 посад, з яких 1 начальник відділу, 4 головних інспекторів, 3 старших інспекторів та 2 інспекторів.
Як вбачається з матеріалів справи, після звільнення позивача із займаної посади заступником Міністра доходів і зборів України 16 жовтня 2013 року затверджено штатний розпис Ягодинської митниці Міндоходів станом 11 вересня 2013 року, відповідно до якого у відділі митного оформлення №1 митного посту "Устилуг" Ягодинської митниці Міндоходів передбачено 10 посад, з яких 1 начальник відділу, 4 головних державних інспекторів, 3 старших державних інспектори та 2 державних інспектори.
Проаналізувавши вищевикладені обставини у справі, суд приходить до висновку, що у структурному підрозділі Ягодинської митниці Міндоходів - відділі митного оформлення №1 митного посту "Устилуг", в якому працювала позивач, фактичного скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями не відбулося, а відтак у відповідача були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача у судовому засіданні про те, що на момент поновлення позивача на посаді відділ митного оформлення №1 митного посту "Устилуг" був повністю укомплектований, оскільки у такому випадку відповідач за правилами пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України був зобов'язаний звільнити працівника, який був прийнятий на роботу замість незаконно звільненої ОСОБА_1
Суд вважає, що не відповідають діючому законодавству дії відповідача фактично по повторному звільненню позивача з тих мотивів, що структурний підрозділ в якому поновлена ОСОБА_1, повністю укомплектований працівниками, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, звільнення позивачки визнано незаконним. У такому випадку не відбувається повного поновлення прав та законних інтересів працівника, відновлення його правового статусу до незаконного звільнення, а відтак не забезпечується дотримання положень частини п'ятої статті 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Оспорюваним наказом ОСОБА_1 була звільнена з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці без зазначення в наказі, якої саме митниці Міндоходів.
Разом з тим, Ягодинська митниця ДМСУ припинена 19.08.2013 року в зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання до Ягодинської митниці Міндоходів.
Згідно ч. 4 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Оскільки станом на 19.08.213 року позивачка не була звільнена з Ягодинської митниці ДМСУ, то в силу закону - ч. 4 ст. 36 КЗпП України дія її трудового договору продовжується, однак вже в Ягодинській митниці Міндоходів. Однак позивачку було звільнено вже з Ягодинської митниці Міндоходів, через 3 місяці 22 дні після повідомлення про наступне вивільнення
Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Це положення законодавства кореспондується з частиною третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України відповідно до якої, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави суду зробити висновок, що у випадку звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний запропонувати такому працівнику іншу підходящу роботу, яка б відповідала його кваліфікації.
Судом встановлено, що в зв'язку з реорганізацією Ягодинської митниці Держмитслужби України особовий склад Ягодинської митниці у травні-липні 2013 року переведено до Ягодинської митниці Міндоходів, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні копіями наказів Ягодинської митниці та Журналу наказів по Ягодинській митниці (а.с.49-60, 109-118), з яких вбачається, що в період реорганізації митниці та з моменту повідомлення про скорочення позивачки відповідачем видавались накази не тільки про переведення працівників з Ягодинської митниці ДМСУ до Ягодинської митниці Міндоходів, а й накази про призначення на посади нових працівників. Саме це свідчить, що позиція митниці про неможливість поновлення через відсутність вакансій на час проведення реорганізації і звільнення позивачки з посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників не відповідає дійсності. Однак, як встановлено судом та не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, інша підходяща робота ОСОБА_1 не пропонувалася, чим порушено приписи частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України.
Крім того, представником відповідача у судовому засіданні не обґрунтована неможливість переведення ОСОБА_1 на будь-яку іншу підходящу роботу, як то інспектором в інший відділ митного оформлення, або інший структурний підрозділ Ягодинської митниці Міндоходів.
За правилами статті 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Вищезазначене положення законодавства кореспондується з частиною другою статті 49-2 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Системний аналіз наведених норм Кодексу законів про працю України дає підстави суду зробити висновок, що при скороченні чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний враховувати кваліфікацію і продуктивність роботи працівника, а також наявність в нього підстав, що надають переважне право на залишення на посаді. У такому випадку, на думку суду, при скорочені чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний обґрунтувати причини, з яких кожен конкретний працівник підлягає звільненню. Для цього, наприклад, необхідно створити комісію, яка повно та всебічно оцінить кваліфікацію і продуктивність роботи працівника, дослідить чи є у працівника перевага в залишенні на роботі тощо.
У розглядуваній справі Ягодинська митниця Міндоходів та її представник у судовому засіданні жодним чином не обґрунтували чому саме ОСОБА_1 була звільнена у зв'язку з скороченням чисельності (штату) працівників. Також відповідач не врахував, що позивач працює в митних органах з 20 вересня 2001 року, а відтак, на думку суду, має тривалий безперервний стаж роботи, що за правилами пункту 3 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України надає перевагу при залишенні на роботі. При цьому відповідачем не надано будь-яких доказів, що інші працівники, яких в період реорганізації було переведено до Ягодинської митниці Міндоходів, мали переважне право, порівняно з позивачкою, на залишення на роботі.
Також під час служби у митних органах ОСОБА_1 жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвами про народження виданих Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Володимир-Волинський реєстраційної служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області від 27.04.2012 року серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с.41-42). В сім'ї ОСОБА_1 немає інших працівників з самостійним заробітком.
Вищезазначені обставини, на думку суду, надають ОСОБА_1 переважне право для залишення на роботі, однак були безпідставно невраховані Ягодинською митницею Міндоходів під час звільнення позивача.
За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, суб'єкт владних повноважень, не довів суду обґрунтованість свого рішення - наказу від 01 жовтня 2013 року №201-о про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці Міндоходів.
Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 01 жовтня 2013 року №201-о суд приходить до висновку, що він не відповідає положенням частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема винесений не на підставі Конституції та Кодексу законів про працю України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано, а також без дотриманням принципу рівності перед законом.
Оскільки у структурному підрозділі Ягодинської митниці Міндохів у якому працювала ОСОБА_1 - відділі митного оформлення №1 митного посту "Устилуг" не відбулося фактичного скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами (спеціальністю, кваліфікацією, професіями), позивачу перед вивільненням не було запропоновано іншу підходящу роботу на Ягодинській митниці Міндоходів та не враховано наявність у неї переваг в залишенні на роботі, тому суд приходить до висновку, що наказ від 01 жовтня 2013 року №201-о є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
З шатного розпису Ягодинської митниці Міндоходів станом на 11.09.2013 року, затвердженого 16.10.2013 року вбачається, що штатна чисельність відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці не змінилась в порівнянні із штатним розписом Ягодинської митниці ДМСУ від 17.01.2013 року, тимчасовий штатний розпис Ягодинської митниці Міндоходів затверджений 07.05.2013 року (введений в дію 14.05.2013 року) (а.с.62-77). Що вкотре підтверджує, що скорочення чисельності або штату працівників у відповідача не відбувалось.
Разом з тим, з нового штатного розпису Ягодинської митниці, який затверджено16.10.2013 року (а.с.78-85) вбачається, що назву професії «старший інспектор» змінено на «старший державний інспектор». Така зміна відбулась після звільнення позивачки, адже ОСОБА_1 звільнено 02.10.2013 року.
В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.З ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Оскільки Ягодинська митниця ДМСУ припинена, як юридична особа 19.08.2013 року і ОСОБА_1 була незаконно звільнена з Ягодинської митниці Міндоходів, то саме в Ягодинській митниці Міндоходів збереглося місце роботи позивачки.
З огляду на формальну зміну відповідачем назви посади, поновлення позивачки на посаді «старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці» фактично не призведе до відновлення її порушеного права на працю.
Відновлення порушених прав ОСОБА_1 можливе лише шляхом її поновлення в Ягодинській митниці Міндоходів саме на посаді «старшого державного інспектора» відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг», як зазначено в діючому на даний час штатному розписі від 16.10.2013 року.
За правилами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 незаконно звільнили з роботи, тому на її користь слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
З довідки Ягодинської митниці Міндоходів від 13 листопада 2013 року №4/44-259 (а.с.119) вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 182,60 грн. Період вимушеного прогулу у даному випадку становить з 03 жовтня 2013 року по 20 листопада 2013 року включно та містить 35 робочих днів. Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 6 391 грн. (182,60 грн. х 35 робочих днів).
Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, постанову суду в частині поновлення позивачки на посаді та стягнення з Ягодинської митниці Міндоходів заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (який містить 21 робочих днів) у розмірі 3 834,60 грн. слід звернути до негайного виконання.
Згідно частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки судове рішення у справі ухвалено не на користь суб'єкта владних повноважень - Ягодинської митниці Міндоходів, а також враховуючи той факт що судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає до негайного виконання, суд вважає за необхідне зобов'язати Ягодинську митницю Міндоходів у строк до 21 грудня 2013 року подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині, що підлягає негайному виконанню.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що згідно частини другої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186, 256, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 30 Закону України «Про державну службу», статті 569 Митного кодексу України, статтей 40, 42, 49-2, 235 Кодексу законів про працю України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 01 жовтня 2013 року №201-о «Про звільнення ОСОБА_1».
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці Міндоходів з 02 жовтня 2013 року.
Стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів (44350, Волинська обл., Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код юридичної особи 38592872) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6 391 грн. (шість тисяч триста дев'яносто одну гривню).
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці Міндоходів з 02 жовтня 2013 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 834,60 грн. (три тисячі вісімсот тридцять чотири гривні шістдесят копійок) підлягає до негайного виконання.
Зобов'язати Ягодинську митницю Міндоходів у строк до 21 грудня 2013 року подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці Міндоходів з 02 жовтня 2013 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3695,16 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 листопада 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич