Іменем України
12 грудня 2013 р. Справа №801/9762/13-а
(10:35) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., за участю секретаря Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
за участю сторін:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, паспорт,
від відповідача - не з'явився,
Обставини справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.05.2009 року №761 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне надання відомостей в систему персоніфікованого обліку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення є неправомірними, оскільки прийняте з порушенням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція №21-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663.
Позивач вважає, що рішення відповідача ґрунтується на неправильному застосуванні норм законодавства, а саме, в оскаржуваному рішенні неправильно вказана сума штрафних санкцій, оскільки вона не була зменшена на суму переплати, що малася на його особовій картці, а формула розрахунку цих санкцій не відповідає редакції Інструкції №21-1, що діяла на момент вчинення правопорушення, при цьому відповідачем були порушені строки притягнення позивача до відповідальності, передбачені ст.250 Господарського кодексу України, також, вказане рішення було отримано через 3 місяці з дня надходження акту, на підставі якого воно було винесене, а при винесенні відповідачем вимоги про сплату податкового боргу, остання не була заповнена належним чином та в ній було вказане скасоване рішення №760 замість №761, отже позивача двічі притягнули до відповідальності за одне й те саме правопорушення, до того ж, відповідач не направив на адресу позивача письмове попередження про необхідність надання звітності до системи персоніфікованого обліку та не повідомив позивача про проведення заходу з державного нагляду (контролю) згідно Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами якого складено акт та відповідне оскаржуване рішення.
Відповідачем були надані заперечення проти позову з тих підстав, що позивач, у встановлений законом строк, не надав відомості за 2004 рік до системи персоніфікованого обліку, внаслідок чого відповідачем було винесено рішення на підставі якого позивачу були нараховані штрафні санкції, при цьому, дані правовідносини не є предметом регулювання ГК України, у зв'язку з чим строки притягнення до відповідальності, передбачені ст.250 ГК України, не можуть бути застосовані.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2009 року у справі №2а-10756/09/4/0170 позов ФОП ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення від 25.05.2009 року №761 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1214,01 грн., - задоволено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2009 року у справі №2а-10756/09/4/0170 залишено без задоволення, а вказану постанову - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2013 року касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 року по справі №2а-10756/09/4/0170 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просив його задовольнити з зазначених у ньому підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши позицію позивача, дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази, суд,
Згідно п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.
Відповідно до п.1.1 розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5) управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
На підставі пп.5 п.2.3 розділу ІІ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5) управління має право застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом.
Таким чином, відповідач під час реалізації своїх завдань та функцій є суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, що склалися між сторонами, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства згідно зі ст..ст.2, 3, 17 КАС України.
Актом Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим від 19.02.2009 року №38 встановлено порушення страхувальником ОСОБА_1 вимог пп.4 п.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.1 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а саме, несвоєчасно надані відомості до системи персоніфікованого обліку за 2004 рік.
Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим від 25.05.2009 року №761 до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в розмірі 1214 грн. за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер НОМЕР_1).
Згідно п.3 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.5 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Таким чином позивач є страхувальником в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Згідно пп.1 п.1.3 розділу 1 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599, страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Отже, позивач як страхувальник був зобов'язаний подавати відомості до системи персоніфікованого обліку. Позивачем відомості до системи персоніфікованого обліку за 2004 рік не були подані вчасно, тобто у строки встановлені законом, також він не надав відомості щодо розміру підлягаючих сплаті страхових внесків за 2004 рік, про що позивач не заперечував.
Розрахунок штрафних санкцій за ненадання позивачем відомостей до системи персоніфікованого обліку, як вбачається із спірного рішення №761 від 25.05.2009 року та наданого відповідачем розрахунку, був здійснений на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - а отже, був проведений правильно, відповідно до норм закону.
Вказана норма встановлює розмір і підстави розрахунку штрафних санкцій у разі порушення закону та не передбачає їх зменшення на суму переплати наявної на особовому рахунку фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Так, наявність переплати не впливає на своєчасність подання відомостей до системи персоніфікованого обліку, а відповідно на розрахунок штрафних санкцій за ненадання позивачем відомостей до системи персоніфікованого обліку та прийняття органом пенсійного фонду відповідного рішення.
Згідно ч.1 ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Отже, враховуючи, що між позивачем та відповідачем, під час винесення останнім оскаржуваного рішення про нарахування штрафних санкцій, склалися адміністративні відносини, що не є предметом регулювання Господарського кодексу України, а також, беручи до уваги той факт, що Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним, норми якого суперечать нормам Господарського кодексу, суд прийшов до висновку, що строки, передбачені ст.250 ГК України не застосовуються до даних правовідносин, а положення ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розповсюджуються не тільки на стягнення недоїмки, пені та штрафів, а й на прийняття рішення ПФУ про їх застосування.
Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим від 25.05.2009 року №761 були застосовані фінансові санкції за несвоєчасне надання відомостей в систему персоніфікованого обліку за 2004рік.
За вказане порушення за вказаний період відповідачем інші санкції не застосовувались.
Застосування фінансових санкцій за інші порушення позивачем чинного законодавства, яке регулює пенсійні правовідносини, не впливає на законність рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим від 25.05.2009 року №76.
Ч. 2 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до абз.3 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Як вбачається з матеріалів справи відомості до системи персоніфікованого обліку за 2004 рік надані невчасно - 19.02.2009 року, про що складений акт №38 від 19.02.2009 року. Тобто, відносно позивача не були проведені заходи державного нагляду, до того ж, даний акт отриманий ОСОБА_1 у день його складення, про що свідчить його підпис, а отже, доводи стосовно необхідності його повідомлення про проведення перевірки не приймаються судом до уваги.
З урахуванням вищевикладеного, відсутні правові підстави для задоволення позову.
У судовому засіданні 12.12.2013 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 13.12.2013 року.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Шкляр Т.О.