05 грудня 2013 р. Справа № 9104/174758/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З. М., Затолочного В. С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі № 2а-0770/1015/12 за позовом Іршавського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
1 січня 2011 року Іршавський районний центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1, яким просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 4058,12 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 23 серпня 2007 року по 27 серпня 2008 року відповідач отримував допомогу по безробіттю на загальну суму 4058,12 грн хоча на даний період був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року позов задоволено повністю.
З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що при поданні даного позову було пропущено строк для звернення до адміністративного суду, а виплати нар ахові йому були проведені через халатність працівників позивача.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 серпня 2007 року відповідач звернувся до позивача із заявою про надання допомоги у його працевлаштуванні, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. 23 серпня 2007 року відповідачу надано статус безробітного із виплатою допомоги по безробіттю. За період перебування на обліку в центрі зайнятості з 23 серпня 2007 року по 27 серпня 2008 року, відповідачеві виплачено допомогу по безробіттю на суму 4058,12 грн.
Під час проведення позивачем звірки з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що відповідач з 16 травня 2006 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (а. с. 6).
Приймаючи оскаржене судове рішення судом першої інстанції правильно застосовано положення Закону України «Про зайнятість населення». Зокрема статтю 2 даного Закону, згідно з якою безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.
В пункті 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.
З аналізу даних положень зрозуміло, що право на отримання статусу безробітного, а відповідно і допомоги по безробіттю, мають особи, які не зареєстровані як фізична особа - підприємець.
Заперечення апелянта про те, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду - не заслуговують на увагу. Згідно з матеріалами справи ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2011 року позов Іршавського районного центру зайнятості було залишено без розгляду. Проте ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2011 року по даній справі скасовано та направлено справу на продовження розгляду.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі № 2а-0770/1015/12 - без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку частини 3 статті 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя: Кузьмич С.М.
Судді: Матковська З.М.
Затолочний В.С.
Повний текст ухвали виготовлено 10 грудня 2013 року