Справа: № 826/10416/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
25 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівБорисюк Л.П.,
Собківа Я.М.,
При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі-позивач) пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач, КМР), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2013 року № 100250000/2013/500098/2 та від 14.03.2013 року № 100250000/2013/500113/2 стосовно постачальника «Aimon Group Limited» (Китай), стягнути з Державного бюджету судові витрати.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.03.2013 року позивачем до митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці була подана митна декларація № 10025000/2013/024998 з метою здійснення митного оформлення товару «дивани - гойдалки, меблі для сидіння для саду - стілець, торгівельна марка «YONGKANG», виробник YONGKANG YOOYAK EXP&IMP CO., LTD, країна виробництва Китай».
14.03.2013 р. позивачем до митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці була подана митна декларація № 10025000/2013/025327 з метою здійснення митного оформлення товару «Меблі для сидіння -стілець, меблі плетені з поліротангу стіл, столи для саду та відпочинку на свіжому повітрі, країна виробництва Китай, торгова марка «YONGKANG», виробник YONGKANG YOOYAK EXP&IMP CO., LTD, країна виробництва Китай».
Митна вартість вказаних товарів була визначена позивачем на підставі ст.ст. 57-58 Митного кодексу України з використанням основного (першого) методу - за ціною договору (вартість операції).
Для здійснення митного контролю та митного оформлення товару за МД № 10025000/2013/024998, позивачем було надано документи, перелік яких зазначений в гр. 44 вищевказаної митної декларації, а саме: МД (митну декларацію) від 05.03.2013 р. № 100250000/2013/024998; декларації митної вартості; СМR від 04.03.2013 р. № 052529, № 052531, № 052532; коносамент від 01.02.2013 р. № 5925240087; інвойс від 17.01.2013 р. № FZAМС1303; прайс-лист від 01.05.2012 р. по 30.05.2013 р.; пакінг від 17.01.2013 р.; контракт від 04.04.2012 р. № 21-118/2012 між ТОВ «Фоззі-Фуд» та компанією «AIMON GROUP LIMITED»; сертифікат про походження товару від 14.03.2013 р. № ССРІТ 1221577889.
По другій поставці, були подані подібні документи, а також: прайс-лист; розрахунок ціни (калькуляція); доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 37 від 19.02.2013 року; видаткова накладна від 13.04.2012 року; інвойси згідно яких здійснювалась оплата FZAMC 1311; інвойси згідно яких здійснювалась оплата FZAMC 1312; каталог від 25.01.2013 року; комерційна пропозиція; лист відправника від 05.03.2013 року; платіжне доручення № 2768 від 22.02.2013 року; податкова накладна від 13.04.2012 року; рахунок на морський фрахт від 01.02.2013 року; копія митної декларації країни відправлення від 25.01.2013 року.
За результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів по двом поставкам, відповідачем було виявлено, що митна вартість поданого до митного оформлення товару є заниженою у порівнянні із подібними товарами. В результаті такого контролю митним органом було встановлено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару по двом поставкам, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Зважаючи на таке, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, посадовою особою митного органу було запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, про що декларант був повідомлений, та процедура консультацій проведена.
За наслідками наданих позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, митним органом також було виявлено чисельні розбіжності, та зроблено висновок, що заявлена митна вартість не була підтверджена документально додатковими документами, що вимагались митним органом відповідно до вимог статті 53 Митного Кодексу України.
З огляду на зазначене, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів, було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2013 р. № 100250000/2013/500098/2, від 14.03.2013 р. № 100250000/2013/500113/2.
Однак, не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 52 Митного Кодексу України (далі - МК України) передбачено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Так, зазначеному обов'язку декларанта кореспондує право митного органу, визначене в п. 5 ст. 54 МК України, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Пунктом 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або на вартості аналогічного товару.
Відповідно до ст. 54 МК України, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
В результаті контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 р. № 362, відповідачем було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, та такі документи не є достатніми для підтвердження обраного методу визначення митної вартості товару.
Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів.
Проте, за результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів, на підставі спрацювання критерію ризику АС АУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), відповідачем було виявлено, що митна вартість поданого до митного оформлення товару є заниженою з порівнянням до подібних товарів.
Так, під час проведення контролю за визначенням митної вартості товару за митною декларацією від 05.03.2013 р. № 100250000/2013/024998 («дивани - гойдалки, меблі для сидіння для саду - стілець, торгівельна марка «YONGKANG», виробник YONGKANG YOOYAK EXP&IMP CO., LTD, країна виробництва Китай»), митним органом було встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності, а саме: в контракті від 04.04.2012 р. № 21-118/2012 в розділі 1 та 2 зазначається, що ціна зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною, але специфікація на момент митного оформлення позивачем не надавалась; умови поставки зазначені у інвойсі (СFR Одеса) не передбачені контрактом та відсутні додатки по умовам поставки; в контракті 04.04.2012 р. № 21-118/2012 (п. 7) зазначено, що продавець зобов'язаний підготувати і передати наступні документи в т.ч. митна декларація продавця (копія завірена печаткою відправника), проте в наданій експортній декларації вказані інші умови поставки (FОВ), які суперечать наданому інвойсу та не зазначаються у контракті;в наданій додатково виписці з бухгалтерської документації зазначається період з 30.09.2011 р. по 06.03.2013 р., хоча декларація заявлена 05.03.2013 р; надана калькуляція не містить дати; наданий прайс-лист від «AIMON GROUP LIMITED», а не від виробника.
Таким чином, за наслідками дослідження митним органом наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару, було встановлено, що зазначені у таких документах відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно та є достовірними, та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Оскільки, відповідно до частини 5 статті 54 Кодексу митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи відповідно статті 53 Кодексу.
Так, за результатами розгляду відповідачем додатково наданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом було виявлено розбіжності, про що зазначено у гр. 33 оскаржуваного рішення, а саме: в платіжному дорученні від 31.01.2013 р. № 056, зазначена сума відрізняється від суми вказаної в інвойсі; у наданій копії виписки з бухгалтерської документації оборотно-сальдова відомість по кредитору «AIMON GROUP LIMITED» за інвойсами з 01.01.2013 р. по 20.05.2013 р. зазначена цифра, яка не може слугувати підставою для перевірки врахування декларантом всіх складових ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та ідентифікації оплати з вартістю оцінюваних товарів.
Крім того, позивачем не були в повному обсязі додаткові документи, які вимагались митницею для підтвердження заявленої митної вартості, без обґрунтованого пояснення неможливості їх надання.
Таким чином, оскільки відповідно до частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, митна вартість такого товару була визначена відповідачем на підставі інформації щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях за методом 2 (ґ) згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 06.03.2013 р. № 100250000/2013/500098/2.
Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, під час проведення контролю за визначенням митної вартості товару: за митною декларацією від 14.03.2013 р. № 100250000/2013/025327, митним органом було встановлено, що документи, подані позивачем (декларантом) до митного оформлення, містять розбіжності: в контракті від 04.04.2012 р. № 21-118/2012 в розділі 1 та 2 зазначається, що ціна зазначається в специфікації яка є невід'ємною частиною але специфікація на момент митного оформлення не надавалась; умови поставки зазначені у інвойсі (СFR Одеса) не передбачені контрактом та відсутні додатки по умовам поставки; додатком до контракту передбачається передплата згідно інвойсу (дата інвойсу 25.01.2013 р.), дата платіжного доручення в іноземній валюті № 27168 від 22.02.2013 р., коносамент дата загрузки 04.02.2013 р., в той час як контрактом (п. 3.2) поставка (дата поставки - дата погрузки, підтверджена коносаментом) передбачається після внесення передплати, тобто дата передплати пізніша дати погрузки, що суперечить умовам контракту; в контракті від 04.04.2012 р. № 21-118/2012 (п. 7) зазначено, що продавець зобов'язаний підготувати і передати наступні документи в т.ч. митна декларація продавця (копія завірена печаткою відправника), проте в наданій експортній декларації вказані інші умови поставки (FОВ), які суперечать наданому інвойсу та не зазначаються у контракті; день складання калькуляції співпадає з днем експортної декларації та пакувального листа та інвойсу, хоча калькуляція повинна відповідати даті виробництва товару тобто повинна складатися раніше; наданий прайс-лист від «AIMON GROUP LIMITED», а не від виробника.
В якості підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано копію виписки з бухгалтерської документації (оборотно-сальдова відомість по кредитору «AIMON GROUP LIMITED» за період з 01.01.2013 р. по 20.05.2013 р. Відомості, які зазначено в документі щодо оплати неможливо ідентифікувати з вартістю оцінюваного товару, оскільки інвойси за вищезазначений період митному органу не надавались.
Також, відповідно до частини третьої статті 53 МКУ, декларанту було запропоновано в якості додаткового документа надати рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою контрактом). Проте позивачем було надано лист компанії «AIMON GROUP LIMITED» від 05.03.2013 р., в якому зазначено що відомості щодо платежів третім особам надати не має можливості так, як дана інформація є комерційною таємницею.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, вимоги митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, не було виконано позивачем в повному обсязі, а саме не були надані: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
Враховуючи вищевикладене, використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не були підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно, та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Таким чином, оскільки відповідно до частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, митна вартість такого товару була визначена відповідачем на підставі інформації щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях за методом 2 (ґ) згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.03.2013 р. № 100250000/2013/500113/2
Отже, згідно наявних у справі доказів, відповідачем було підтверджено факти, які вплинули на коригування митної вартості товару, заявленого позивачем до розмитнення, та доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, зважаючи на неподання позивачем (декларантом) всіх належним чином оформлених додаткових документів, витребовуваних митним органом, на підтвердження митної вартості товарів, що відповідно призвело до навмисного заниження митної вартості задекларованого товару, та крім того, згідно бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, було з'ясовано, що за аналогічними кодами згідно з УКТЗЕД було здійснено митне оформлення товару за ціною, що є вищою ціни товару, визначеної позивачем в митних деклараціях, а отже така ціна навмисно була занижена позивачем, що призвело до недоплати відповідних митних платежів (податку на додану вартість) до Державного бюджету.
Аналогічна правова позиція підтверджується також у рішеннях Верховного суду України, а саме те, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Л.П. Борисюк
Я.М. Собків
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.