04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" грудня 2013 р. Справа№ 910/4292/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
при секретарі Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - не з'явився;
від відповідача - Єсипчук І.В. (представник за довіреністю);
від прокуратури - Василюк О.Г.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «АК-Транс»
на ухвалу господарського суду Київської області від 14.11.2013 р.
по справі № 910/4292/13 (головуючий суддя - Пригунова А.Б., Ломака В.С., Любченко М.О.)
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до публічного акціонерного товариства «АК-Транс»
про стягнення 61 790 287,37 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС» в межах суми 61 790 287,37 грн.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, публічне акціонерне товариство «АК-Транс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. у справі № 910/4292/13.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «АК-Транс» прийнято до провадження.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 р. у зв'язку із перебуванням суддів Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії суддів.
Від прокуратури надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з апеляційною скаргою.
Представник відповідача заперечує проти відкладення.
Клопотання задоволенню не підлягає, оскільки розгляд справи може бути відкладено за обставин, визначених статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.
Прокуратура заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. у справі № 910/4292/13 без змін.
Київська міська рада своїх представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Разом з цим слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
В силу частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги по даній справі та відсутність клопотання про його продовження, Київський апеляційний господарський суд розглядає дану справу у встановлений Господарським процесуальним кодексом строк, за відсутністю представника Київської міської ради.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення предстаників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
В провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/4292/13 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС» про стягнення заборгованості у розмірі 41 891 720, 27 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2009 р., а також 19 898 567, 10 грн. - пені.
У процесі провадження у справі прокурор подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/4292/13 шляхом накладення арешту на рахунки публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС», відкриті в банківських установах.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. накладено арешт на грошові кошти публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС» в межах суми 61 790 287,37 грн.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що нормами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість вжиття заходів забезпечення позову за власною ініціативою суду, та приймаючи до уваги, що із наданих прокурором документів вбачається ймовірність ускладнення виконання рішення у даній справі, у разі задоволення позову, беручи до уваги, що обраний судом захід до забезпечення позову, а саме: накладення арешту на грошові кошти публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС» у сумі 61 790 287, 37 грн. відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення, в той час як невжиття такого заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Так, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Не допускається забезпечення позову шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; виконання рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Відповідно до змісту статті 67 Господарського процесуального кодексу України господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам.
Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову» № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до постанови № 16 від 26 грудня 2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.
Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 Постанови).
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Згідно з п. 7.1. Постанови у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Таким чином, враховуючи те, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на рахунки боржника, суд першої інстанції правомірно відмовив прокуратурі міста Києва у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Разом з цим, враховуючи фактичні обставини справи, надані заявником докази (банківська виписка з рахунку публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС»), які свідчать про платоспроможність товариства та наявності на його розрахункових рахунках, відкритих у банківських установах, коштів.
Так, враховуючи значну суму заборгованості відповідача за спірним договором та, як вбачається з банківської виписки з рахунку публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС», останнім здійснюється витрачання кошів на цілі, не пов'язані з оплатою вартості земельної ділянки по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва, що є об'єктом договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р.
Таким чином, у разі задоволення позовних вимог, невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Крім того, накладений арешт є адекватним по відношенню до заявлених позовних вимог та не може призвести до припинення його господарської діяльності.
Щодо заперечень апелянта про те, що банківська таємниця, яка міститься у роздруківці руху коштів на рахунку відповідача в ПАТ «Укрсоцбанк» та листі ПАТ «Укрсоцбанк» № 10.301-186-1164 від 05.11.2013 р. про фінансовий стан відповідача розкрита з порушенням порядку, встановленого ст.ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а отже надані прокурором докази, на думку апелянта, є недопустимим та суд першої інстанції не мав права обґрунтовувати прийняту ухвалу, то колегія суду зазначає наступне.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Статтею 8 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
Як свідчить лист ПАТ «Укрсоцбанк» № 10.301-186/1165 від 25.11.2013 р. інформація надана на запит заступника прокурора міста Києва, тобто у відповідності до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Необхідність захисту порушених інтересів держави в особі Київської міської ради зумовлена тим, що несвоєчасне надходження до місцевого бюджету коштів, належних до сплати за договором купівлі-продажу земельної ділянки, призводить до неможливості своєчасного та належного виконання вказаним органом відповідних бюджетних програм, безпосередньо перешкоджає останньому в реалізації покладених на нього Конституцією та законами України обов'язків та здійсненні завдань, спрямованих на забезпечення належної життєдіяльності та нормального розвитку територіальної громади міста.
На підставі зазначеного прокуратурою заявлено позов в інтересах держави в особі Київської міської ради.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. у справі № 910/4292/13.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. у справі № 910/4292/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Копії матеріалів справи № 910/4292/13 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко