ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23761/13 19.12.13
За позовом Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»
Про стягнення 35 722,00 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Деркач Н.О. - по дов. № 99/645 від 28.11.2013
Від відповідача Савіщенко Н.Е. - по дов. № 315/13-а від 30.09.2013
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» 35 722,00 грн. боргу по недоотриманій орендній платі за 2010-2011 роки, внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі організації, які віднесені до відання НАН України № 20Д від 01.01.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23761/13 та призначено її до розгляду на 19.12.2012.
Відповідач у поданому 18.12.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що позивач був обізнаний про цілі оренди відповідачем. Орендовані приміщення, як вказано в договорі, використовувались відповідачем для розміщення обладнання, а не для розміщення безпосередньо юридичної особи - оператора телекомунікацій, а тому посилання позивача, що до даного договору повинна бути застосовуватись ставка 40% є безпідставною. Зазначає, що 31.01.2012 відповідач повернув об'єкт оренди позивачу за актом приймання-передачі, тому зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Також вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки договір укладений 01.01.2010. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.
Відповідачем 18.12.2013 до відділу діловодства суду було подано клопотання про витребування документів на право оренди, які були подані відповідачем в 2009 році для проведення конкурсу на право оренди; копію Положення про порядок передачі в оренду нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України № 112 від 13.04.2007.
Позивач в судовому засіданні 19.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 19.12.2013 проти позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 19.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
01.01.2010 між Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі організації, які віднесені до відання НАН України № 20Д (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - частину покрівлі площею 9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 16.
Згідно п. 1.2. договору визначено мету оренди - для розташування 3 (трьох) антен.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за 2010-2011 роки в розмірі 35 722,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Згідно з п. 7.1.2. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підсипання акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з підписанням сторонами договору оренди.
Згідно акту приймання-передачі від 01.01.2010 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування приміщення покрівлі площею 6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 16.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір діє по 31.12.2010.
Додатковою угодою від 31.12.2010 сторони продовжили дію договору на період з 01.01.2011 по 31.12.2011.
Відповідно до п. 10.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Згідно акту приймання-передачі (повернення) від 31.01.2012 відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди нерухоме майно площею 6 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 16.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України
Пунктом 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визна чається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.
Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.
Статтею 284 Господарського кодексу України (п. 1) визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та кому нального майна» істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.
Орендна плата, як істотна умова договору оренди, за розміром, формою та порядком її сплати визначається статтями 19, 20 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 01.10.1995 зі змінами або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку - вересень 2009 року разом з ПДВ - 2 700,00 грн.
Згідно з п. 3.2. договору нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Таким чином, сторонами договору оренди було узгоджено розмір оре ндної плати з визначенням її у сумі 2 700,00 грн. на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за насту пні періоди шляхом корегування на індекс інфляції за попередній місяць, в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що розмір орендних платежів переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, а також при зміні експертної оцінки майна, фактичних витрат на утримання будинку та прилеглої території, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством та не є спірним для сторін.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що у додатку 2 Методики станом на 01.01.2010 ставки орендної плати для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку та встановлення антен були визначені окремими пунктами, а саме : розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку - ставка орендної плати у розмірі 30%, а за встановлення антен - ставка 3 розмірі 15%. При укладені договору було застосовано орендну ставку в розмірі 15%, оскільки як повідомив відповідач він мав намір взяти в оренду лише частину покрівлі для встановлення антен, а не розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку. Також позивач вказує на те, що за наслідками проведеної Державною фінансовою інспекцією у м. Києві ревізією було складено акт № 032-30/2234 від 22.10.2013 та встановлено, що договір укладено із заниженою ставкою орендної плати, що призвело до недоотримання позивачем доходу у вигляді орендної плати в розмірі 35 722,00 грн.
Посилання позивача на те, що ним при укладені договору було визначено розмір орендної плати із застосуванням не тієї ставки не приймається судом, оскільки в умовах договору зазначено мету отримання частини покрівлі саме для розташування 3 (трьох) антен.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.
Однак, судом встановлено, що на день вирішення спору сторонами не уклада лось будь-яких змін до договору оренди в частині узгодження нового розміру орендної плати.
Відповідно до частин 4-5 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінте ресована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Проте, судом встановлено, що позивач з позовом про спонукання від повідача до внесення змін до договору оренди в частині нового розміру оре ндної плати до господарського суду також не звертався.
Слід також зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення орендної плати, розмір якої не було узгоджено сторонами.
Таким чином, позовні вимоги Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України безпідставні та задоволенню не підлягають повністю.
З огляду на викладене судом відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про витребування доказів.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 24.12.2013.
СуддяВ.В.Сівакова