іменем україни
18 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів:Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,
Писаної Т.О.,Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про розірвання договору, стягнення коштів, пені, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року,
У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 липня 2012 року уклала договір, згідно якого ФОП ОСОБА_7 мала виготовити та доставити металопластикові вхідні двері у кількості 2 штуки, якість яких повинна була відповідати технічним умовам, нормам якості для даного виду виробів (п. 1.3 договору), за що сплатила 8 027 грн 95 коп. Відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов'язався поставити двері на протязі 21 робочого дня, тобто не пізніше 21 серпня 2012 року, однак двері були доставлені лише 07 жовтня 2012 року. До того ж відповідач доставив металопластикові двері не належної якості, які не відповідають вимогам ДСТУ і не придатні для використання в якості вхідних дверей. Повернути кошти за неякісний товар відповідач відмовляється. Нею за власні кошти було проведено товарознавче дослідження у Кіровоградському відділенні Одеського НДІСЕ Міністерства юстиції України. Висновком № 3410/26 від 16 листопада 2012 року встановлено, що двері у кількості двох штук мають відхилення площини дверних полотен, не відповідають вимогам ДСТУ і не придатні для використання в якості вхідних дверей. За результатами перевірки Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області ФОП ОСОБА_7 зобов'язано задовольнити її законні вимоги щодо повернення коштів. Але жодних коштів від ФОП ОСОБА_7 вона не отримала. Тому за захистом своїх порушених прав змушена звернутися до суду.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір від 23 липня 2012 року, укладений між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Стягнуто з ФОП ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 8 027 грн 95 коп. та 1 000 грн моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року рішення районного суду в частині визначення розміру відшкодування збитків змінено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування збитків 8 499 грн 33 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_7 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» підстав для розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, у зв'язку з істотними недоліками поставленої продукції, через які неможливо її використання за призначенням. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_6, при порушенні її прав відповідачем, відчувала душевні страждання, була вимушена витрачати кошти для оплати послуг юриста та час на звернення до суду, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, з такими висновками суду погодився, та змінив його лише в частині розміру відшкодування збитків.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна, оскільки ні суд першої інстанції,
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 липня 2012 року між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір ЕD про виготовлення на поставлені ПВХ конструкції за розцінками виконавця (а.с. 3). В Замовленні № 323 від 23 липня 2012 року сторони визначили розміри та комплектацію дверей у кількості 2 шт. (а.с. 4).
Відповідно до п. 2.1. договору вартість виробу склала 8027 грн 95 коп., які були в повному обсязі сплачені позивачем (а.с. 5). Пунктом 3.1. визначено, що виконавець зобов'язався виготовити та доставити виріб на протязі 21 дня.
02 жовтня 2012 року відповідач здійснив доставку виробу позивачу по договору від 23 липня 2012 року, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с. 39).
09 жовтня 2012 року позивачка звернулася до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області.
За наслідками розгляду звернення ОСОБА_6, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області, складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 23 листопада 2012 року з приписом ФОП ОСОБА_7 відшкодувати ОСОБА_6 кошти у сумі 8027 грн 95 коп. за неякісну продукцію та кошти у сумі 471 грн. 36 коп. за проведення експертного дослідження.
Постановою № 180 від 17 січня 2013 року, винесеною Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області, за відмову ФОП ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 кошти за неякісну продукцію, на ФОП ОСОБА_7 накладено штраф в сумі 80 297 грн 50 коп.
Частина 14 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» покладає обов'язок по проведенню експертизи та доведення належної якості товару на відповідача. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника. Однак в порушення цих вимог закону відповідач експертизу дверей не провів.
Відповідно до висновку № 3419/26 товарознавчого експертного дослідження по визначенню якості майна від 16 листопада 2012 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Кіровоградського відділення двері у кількості 2 шт., надані на дослідження, мають відхилення площинності дверних полотен, не відповідають вимогам ДСТУ і не придатні для використання в якості вхідних зовнішніх дверей у приватному будинку (а.с. 6-8). На експертне дослідження було надано двоє дверей та копія Замовлення № 323 від 23 липня 2012 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування і саме продукцію належної якості продавець згідно з ч. 1 ст. 6 Закону зобов'язаний передати споживачеві.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Істотний недолік згідно п. 12 ст. 1 Закону це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Таким чином, підставою для задоволення вимоги про розірвання договору і стягнення сплаченої суми судами правильно встановлено, що є недолік товару, який робить неможливим його використання в цілому.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», який поширюється на спірні правовідносини, передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У відповідності до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Покладаючи на відповідача обов'язок відшкодування завданої моральної шкоди,суд першої інстанції та апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернули та не врахували, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.
Оскільки передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди в судових рішеннях не наведено, судами ці обставини детально не з'ясовано, не встановлено, чи заподіяна шкода життю та здоров'ю позивачки продукцією у випадках, передбачених Законом «Про захист прав споживачів», висновок суду про відшкодування відповідачем моральної шкоди є помилковим.
Враховуючи вищезазначене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: А.В. Маляренко В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська