Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Слинька С.С., Наставного В.В.,
за участю прокурора Таргонія О.В.
розглянула в судовому засіданні 19 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 21 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 31 травня 2013 року.
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21 лютого 2013 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, який відповідно до вимог ст. 89 КК України не має судимості,
засуджено за ст. 203-2 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 170 000 грн. з конфіскацією грального обладнання.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він у період часу з січня 2011 року приблизно до середини травня 2012 року разом з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, маючи умисел на зайняття гральним бізнесом, у приміщенні торгового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_1 відкрив зал ігрових автоматів та організував його роботу за наступних обставин.
У січні 2011 року ОСОБА_1 підшукав осіб на роботу операторів залу ігрових автоматів, встановивши при цьому графік їх роботи. Після чого ознайомив зазначених осіб з умовами та місцем роботи, орендованим приміщенням в торговому комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 04 січня 2010 року.
Також у січні 2011 року ОСОБА_1 ознайомив операторів залу ігрових автоматів з придбаними у січні 2010 року у невстановленої досудовим слідством особи ігровими автоматами у кількості 13 одиниць, які були установлені у вищезазначеному орендованому приміщенні торгового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2».
В період часу з січня 2011 року по 20 серпня 2012 року зал ігрових автоматів працював, а ОСОБА_1 приблизно до середини травня 2012 року разом з іншими особами отримував прибуток.
20 серпня 2012 року працівниками міліції при огляді місця події у торговому комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_1 було вилучено ігрові автомати у кількості 13 одиниць.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 31 травня 2013 року вказаний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
У касаційній скарзі засуджений просить вирок та ухвалу скасувати, а справу щодо нього закрити. Вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону допущені судами обох інстанцій. Зазначає, що як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції не з'ясовувались питання отримання ним будь-якого прибутку від своєї діяльності. Вважає, що обов'язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 203-2 ч. 1 КК України є спеціальний суб'єкт злочину, а саме фізична чи юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, на що суди обох інстанцій уваги не звернули та не врахували того, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності і безпідставно визнали його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про заперечення проти доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на досліджені в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_9 та інші зазначені у вироку докази. При цьому, відповідно до вимог ст. 334 ч.1 КПК України 1960 року місцевий суд своє рішення належним чином мотивував. Зазначив суд і про те, що ОСОБА_1 та інші особи разом з ним отримували прибуток від своєї незаконної діяльності, про обставини отримання та розподілення якого він сам детально розповів, будучи допитаним у якості обвинуваченого.
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що він не є спеціальним суб'єктом злочину, передбаченого ст. 203-2 ч. 1 КК України, так як не є суб'єктом підприємницької діяльності, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляцією засудженого та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.
При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 203-2 ч. 1 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних відповідних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Погоджується із такими висновками і колегія суддів, виходячи з наступного. Так, із системного аналізу положень ст. 203-2 ч.1 КК України та Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року вбачається, що суб'єктами даного злочину можуть бути як суб'єкти підприємницької чи господарської діяльності, так і інші особи, які фактично виступають в ролі організаторів, але при цьому не зареєстровані як суб'єкти підприємницької чи іншої господарської діяльності.
У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та закриття справи не знаходить.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 21 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Судді:
________________ ___________________ ___________________
М.А.Мороз С.С.Слинько В.В.Наставний