10 грудня 2013 р.Справа № 2а-6279/09/1470
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.
у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.
суддів - Бойка А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних сил України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Миколаївського обласного військового комісаріату, Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплаченого грошового забезпечення, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних сил України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Миколаївського обласного військового комісаріату, Державного казначейства України, в якому, з урахуванням уточнень, про визнання незаконною бездіяльність Міністерства оборони України щодо своєчасного не прийняття рішення про звільнення позивача та невиплати йому грошового забезпечення (за третій та усі наступні місяці знаходження позивача поза штатом (у розпорядженні); стягнення з Міністерства оборони України недоплаченого грошового забезпечення за третій та усі наступні місяці знаходження позивача поза штатом (у розпорядженні) до дня виключення зі списків особового складу, з розрахунку та у розмірах місячного грошового забезпечення, яке позивач отримував за останньою штатною посадою, у розмірі 20 768,22 грн., з відповідною індексацією та компенсацією, станом на дату фактичної виплати заборгованості; стягнення з Міністерства оборони України 51 000 грн. матеріальної шкоди та 49 000 моральної шкоди.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року позов - задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо своєчасного не прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 7 275 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року апеляційні скарги представника Генерального штабу Збройних Сил України, представника Державного Казначейства України залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2013 року касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року - залишено без змін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка до цього часу залишалась нерозглянутою, ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_2, проходив військову службу у Миколаївському обласному військовому комісаріаті, що підтверджується відповідною довідкою.
30 грудня 2008 року військовим комісаром Миколаївського обласного військового комісаріату винесено наказ №284 про переведення Миколаївського ОВК на новий штат, п.3 якого майора ОСОБА_2, який за підсумками проведення бесіди та розгляду атестаційної комісії наполягає на звільнення з військової служби у запас, з 30 грудня 2008 року виведено поза штат.
16 січня 2009 року позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів.
16 січня 2009 року Миколаївським ОВС було підготовлено та направлено до Управління особового складу штабу Південного оперативного командування подання за вих. №10/ос про звільнення майора ОСОБА_2 з військової служби у запас за п.п.«г» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі директив Міністра оборони України від 30 серпня 2008 року №Д-322/1/013 та командувача військ Південного оперативного командування від 29 вересня 2008 №6/3/0122.
При цьому, у доданому до подання висновку прямих начальників, міститься клопотання начальника територіального управління Південного оперативного командування та командувача військ Південного оперативного командування від 18 лютого 2009 року про звільнення майора ОСОБА_2 у запас на підставі п.п.«г» ч.6 ст. 26 Закону №2232-XII.
Листом Управління особового складу штабу Південного оперативного командування №23/1/164 від 23 березня 2009 року подання та додаткові матеріали на звільнення позивача були повернуті до Миколаївського ОВК у зв'язку з можливістю використання офіцерів на військовій службі у Збройних силах України та пропозицією прийняти рішення щодо подальшого використання офіцера на військовій службі.
Після проведення співбесіди з позивачем, який наполягав на звільнення, Миколаївський ОВК, супровідним листом №94/ос від 06 квітня 2009 року повторно направив подання до Управління особового складу штабу Південного оперативного командування.
Листом №211 від 22 квітня 2009 року Миколаївський ОВК клопотав про начальником Територіального управління Південного оперативного командування про продовження строків виплати позивачу грошового забезпечення та вертав увагу, що подання про його звільнення було направлено 06 квітня 2009 року за №94/ос.
05 червня 2009 року Миколаївський ОВК знову, за вих. №151/ос направив до Управління особового складу штабу Південного оперативного командування подання про звільнення майора ОСОБА_2
14 липня 2009 року Миколаївський ОВК за вих. №194/ос ще раз направив до Управління особового складу штабу Південного оперативного командування подання про звільнення майора ОСОБА_2 з військової служби.
Листом №7487 від 31 липня 2009 року кадровий центр Сухопутних військ Збройних Сил України повідомив позивача, що є можливість його розміщення на вакантних посадах, тому звільнення з військової служби у зв'язку із скороченням штатів суперечить діючому законодавству.
Слід зазначити, що у співбесідах, проведених з позивачем 19 грудня 2008 року, 06 квітня 2009 року, 05 червня 2009 року 14 липня 2009 року, останній жодного разу не висловив бажання залишитись на військовій службі, наполягаючи на звільненні.
02 грудня 2009 року наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України №763 позивача було звільнено з військової служби у запас у зв'язку зі скороченням штатів.
14 січня 2010 року Миколаївським ОВК винесено наказ №6 про виключення позивача зі списків особового складу військового комісаріату.
Тобто, з моменту подання позивачем рапорту про звільнення (16 січня 2009 року) до моменту виключення його зі списків особового складу військової частини (14 січня 2010 року) минув рік.
Весь цей час позивач звертався з приводу звільнення до Миколаївського ОВК, командувача військ Південного оперативного командування, Міністра Оборони України та Президента України.
Протягом двох місяців з дати виведення позивача поза штат (31 грудня 2009 року) позивачу виплачувалось грошове забезпечення за останньою штатною посадою на день звільнення (скорочення).
В подальшому, з посиланням на п.9.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України №260 від 11 червня 2008 року виплачуване позивачу грошове забезпечення обчислювалось виходячи тільки з окладу за військовим званням. В період перебування позивача на лікуванні та у відпустці виплати грошового забезпечення, на яке позивач вже не мав права, поновлювались. Вказані обставини сторонами визнані.
Листами №102 від 27 лютого 2009 року, №499 від 21 жовтня 2009 року Миколаївського ОВК звертався до Територіального управління Південного оперативного командування з клопотанням про продовження строків виплати позивачу грошового забезпечення на тертій, четвертий та усі інші місяці перебування його поза штатом (у розпорядженні) до дати виключення зі списків частини. Доказів прийняття відповідного рішення суду не надано.
Вищевказані обставини змусили позивача звернутись з позовом до суду.
Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що тривалим незвільненням позивача з військової служби були порушені його права та інтереси.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про військовий обов'язок», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», яке затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що позивача незаконно не звільняли з військової служби протягом року. Весь цей час він був позбавлений можливості працевлаштуватись, грошове забезпечення виплачувалось лише за перші два місяці знаходження позивача поза штатом; питання про продовження виплати грошового забезпечення за третій та усі наступні місяці знаходження позивача поза штатом також через бездіяльність Міністерства оборони не вирішувалось; в період з 09 квітня 2009 року позивач отримував лише посадовий оклад не маючи можливості заробляти кошти іншим чином, незважаючи на наявність пропозиції по працевлаштуванню. Вказані обставини позбавили позивача гідного існування, змусили займати кошти, погіршився стан його здоров'я.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно п.226 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», яке затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року, військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів: при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформовуванні), реорганізації військових частин або державних органів, установ і організацій, у разі неможливості використання цього військовослужбовця на військовій службі; при скороченні рівнозначних посад у межах їх загальної чисельності, які підлягають заміщенню військовослужбовцями з однаковою військово-обліковою спеціальністю, зокрема, якщо займана ними посада не підлягає скороченню, за їх згодою (для військовослужбовців, які мають право на пенсію).
Згідно п.233 зазначеного Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як вбачається з матеріалів справи, посада, яку займав майор ОСОБА_2, при переведенні військового комісаріату на новий штат була скорочена, після чого відповідно до бажання та рапорту позивача на виконання вище зазначених приписів Положення, позивачем та Миколаївським ОВК були виконані всі необхідні дії для вирішення питання про звільнення.
Колегія суддів вважає, що дії, які мали бути вчинені Генеральним штабом Збройних Сил України та підпорядкованими йому підрозділами по звільненню ОСОБА_2 не були особливо складними, а отже тривале незвільнення позивача, а саме на протязі одного року, порушувало право останнього щодо невизначеності соціального статусу, неможливості працевлаштуватися па іншу роботу та отримувати належний рівень грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 7 275 грн., враховуючи обставини справи, обґрунтовані та належні докази позивача, розміри прожиткового мінімуму, встановлені ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» №835-VІ від 26 грудня 2008 року та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-VІ від 20 жовтня 2009 року. Оскільки Генеральний штаб Збройних Сил України є державним органом влади та фінансується за рахунок Державного бюджету, то відшкодування моральної шкоди на користь позивача має бути здійснено за рахунок державного бюджету.
Що стосується позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди у сумі 51 000 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно їх незадоволення, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування заподіяння йому матеріальної шкоди та причинного зв'язку між тривалим не звільненням з військової служби та понесеними витрати матеріального характеру.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам , які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв