24 грудня 2013 р.Справа № 522/10158/13-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Науменко А.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов'язання провести довічне утримання судді у відставці до відповідності до вимог законодавства, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов'язання провести довічне утримання судді у відставці до відповідності до вимог законодавства.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ в Приморському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у відповідності з ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Зобов'язано відповідача УПФУ в Приморському районі м. Одеси привести щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_4 у відповідність з положеннями ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та здійснити нарахування з 22.11.2012 року, з урахуванням сум вже виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_4, з 24 серпня 2004 року згідно до Постанови Верховної Ради України від 24 листопада 2004 року № 185- IV набув статус судді у відставці, та на час розгляду справи позивачу виплачується щомісячне довічне утримання судді у відставці у розмірі 7227,66 гривень.
Згідно довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області його посадовий оклад судді місцевого суду загальної юрисдикції з надбавками ( що передбачені для позивача) на 1 січня 2013 року становить 21793,0 грн.
Згідно ст. 124 Конституції України Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів ( ст. 130 Конституції України).
Таким чином у Конституції України прямо встановлене, що судді знаходяться на утриманні держави, шляхом фінансування з Державного бюджету виплат грошового утримання.
У преамбулі до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», цей закон зокрема встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
Відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;
60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;
61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частина 2. цієї статті, встановлює, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", „Про наукову і науково-технічну діяльність", „Про статус народного депутата України", „Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як вбачається зі змісту Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у ньому розрізняється правове становище судді, який здійснює правосуддя, та судді у відставці. У статті 138 Закону передбачено підстави набуття суддею у відставці права на пенсію або на щомісячне довічне грошове утримання.
Виходячи з системного аналізу положень зазначеного Закону це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Таким чином, щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.
Фінансування судів включає також фінансування діяльності суддів, яке повинне забезпечуватися державою виключно з Державного бюджету України. За частиною п'ятою статті 138 Закону щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п'ята статті 138 Закону).
Пенсійний фонд України є уповноваженим державою органом, зокрема, щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (абзац восьмий підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України "Про Положення про Пенсійний фонд України" від 6 квітня 2011 року N 384).
Таким чином, поняття "щомісячне довічне грошове утримання" означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Конституції України - Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів. До таких конституційних гарантій віднесено обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
В силу ч. 1 ст. 37 і ст. 371 Закону України "Про державну службу", пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 вищевказаного закону - суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частиною 3 цієї ж статті встановлені розміри посадового окладу судді, який запроваджується поетапно.
Відповідно до ч.53 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 23.12.2010 року ст.ст. 129 та 130 вищевказаного Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, вводяться в дію з 01 січня 2012 року.
Додатком №2 до "Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1, встановлено форму довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
З 1 січня 2012 року в державі був встановлений показник прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб в розмірі 822 гривні на місяць та далі неодноразово змінювався, з 1 січня 2013 року - 8940, 0 грн.
Позивач отримав у Територіальному управлінні Державної судової адміністрації в Одеській області довідку необхідну для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та подав її до Управління пенсійного фонду України для приведення суми виплати довічного утримання до відповідності зі ст. 138 України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідачем була надана відмова у вимозі позивача щодо приведення виплат довічного утримання відповідно до вимог діючого законодавства України, з посланням на відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки в період з 2007 року по березня 2013 року підвищення заробітної плати працюючим суддям не проведено, а відтак відсутні підстави для перерахунку утримання судді у відставці.
Суд вважає, що в даному випадку підставою для відмови є відсутність факту здійснення перерахунку діючого судді, що не відповідає дійсності, так як з 01.01.2012 року працюючим суддям збільшено розміри посадового окладу та фактично таке підвищення суддівської винагороди відбулось, що також підтверджено відповідною довідкою про заробітну плату Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, наданою позивачем до пенсійного органу, а тому це є підставою для перерахунку й щомісячного грошового утримання судді у відставці, яка не перевищує встановлені обмеження.
Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України, у своїй ухвалі по справі №К/800/2510/13 від 14.02.2013 року.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013, № 3-рп/2013, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): - частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI; - статтю 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI; - абзац другий пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством. 3. Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Також даним рішенням № 3-рп/2013 визначене - підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону N 2453 у редакції Закону N 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; - частина третя статті 138 Закону N 2453 у редакції Закону N 3668, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону N 2453 в редакції до змін, внесених Законом N 3668, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання"; - перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону N 2453 у редакції Закону N 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону N 2453 в редакції до змін, внесених Законом N 3668, а саме: "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку", та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону N 2453 зі змінами, внесеними Законом N 3668, а саме: "Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України";
Позовна вимога щодо зобов'язання пенсійний орган, в подальшому, приводити довічне грошове утримання позивача до суми збільшення прожиткового мінімуму - задоволенню не підлягає, так як відповідно до ст.6 КАС України - захисту у адміністративному судочинству підлягають лише порушені, на час звернення до суду, права.
Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України - суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судом встановлено, що з предмету і суті позову вбачається, що позивачем фактично оскаржено відмову пенсійного органу у проведені перерахунку довічного грошового утримання судді, а у прохальній частині позову поставлено питання про зобов'язання його вчинити певні дії.
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції цілком правомірно, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною відмову пенсійного органу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
На підставі викладеного суд визнає, що відповідачем не спростовані доводи позивача щодо неправильного та неправомірного нарахування та виплати йому з 01.01.2012 року суми щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з не виконанням обов'язку виплати УПФУ щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності з положеннями ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів». При цьому суд вказує, що нерозуміння відповідачем порядку обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та посилання на його не врегулювання у Законі з урахуванням відповідного звеличення у державі загальної суми грошового утримання працюючого судді та показника прожиткового мінімуму, як обмежуючого фактору, не є підставою для невиконання положень ст. 138 Закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача привести щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у відповідності з положеннями ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та нарахувати починаючи з 22.11.2012 року, тобто з часу коли у державі було звеличилися грошове утримання працюючих суддів, з врахуванням сум вже виплаченого утримання.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року по справі № 522/10158/13-а, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль