18 грудня 2013 року Справа № 7996/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 16.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання незаконним розпорядження про звільнення з публічної служби, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, витрат на лікування та моральної шкоди , -
З адміністративним позовом до суду звернулась ОСОБА_1, в якому просить визнати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08.11.2012 року № 302 - к про звільнення з роботи ОСОБА_1 нечинним та поновити її на посаді головного спеціаліста юридичного відділу, секретаря адміністративної комісії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. В заяві про збільшення позовних вимог позивач ставить питання про стягнення з відповідача витрат на лікування у визначеній сумі та розміру моральної шкоди, а також розміру судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що працює у Франківській адміністрації з 1985 року, у 1988 році закінчила Львівський державний університет імені ОСОБА_2 за спеціальністю історія, з присвоєнням кваліфікації - історик, викладач історії та радянського права, що підтверджується дипломом НОМЕР_1, копія якого знаходиться в матеріалах справи, як і документи на підтвердження щорічного оцінювання знань позивача та перевірки відповідності займаній посаді, що підтверджують належне виконання службових обов'язків. Вважає, що оскаржуване розпорядження про звільнення з роботи винесене з порушенням законодавства та порушує її право на працю, що є підставою для оскарження в судовому порядку та поновленню її на посаді за місцем праці.
Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 16.05.2013 року позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08.11.2012 року № 302 - к про звільнення з роботи ОСОБА_1 були задоволені. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста юридичного відділу, секретаря адміністративної комісії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15095,58 грн. на користь позивача. Додатково стягнуто з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь позивача витрати на лікування у сумі 2094,33 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6 380,00 грн., а також допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
З висновками суду не погодився апелянт - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що знайшли своє відображення у відсутності належної оцінки обставин звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та залишення поза увагою судом першої інстанції відсутність належної кваліфікації у позивача, що пояснюється відсутністю вищої юридичної освіти, наявність якої є однією з обов'язкових підстав для виконання покладених на позивача службових обов'язків. Додатково звертає увагу на той факт, що допущення порушень чинного законодавства позивачем та недоліки у роботі мали систематичний характер, що підтверджується відповідними розпорядженнями про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, а саме : розпорядження від 04.01.2012 року № 08-к про затримку до одного року у призначенні на вищу посаду, розпорядження від 26.03.2012 року № 75-к про попередження про неповну службову відповідність, розпорядження від 27.03.2012 року та від 03.10.2012 року № 274-к якими оголошено позивачу догани. З врахуванням цього, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів здійснюючи перевірку доказів в обґрунтування підстав апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 працює в органах місцевого самоврядування з 1985 року, при цьому у 1988 році закінчила Львівський державний університет імені ОСОБА_2 за спеціальністю історія, з присвоєнням кваліфікації - історик, викладач історії та радянського права , що підтверджується дипломом НОМЕР_1.
Як засвідчується матеріалами справи ОСОБА_1 з 1999 року переведена на посаду секретаря адміністративної комісії юридичного відділу спеціаліста ІІ категорії (а.с. 78-81).
У 2001 році позивач склала Присягу посадової особи місцевого самоврядування з присвоєнням відповідного рангу державного службовця.
У 2003 році - призначена на посаду секретаря адміністративної комісії, спеціаліста І категорії організаційного відділу Франківської адміністрації з присвоєнням 11-ого рангу державного службовця (а.с. 87-88).
У 2007 році позивачку переведено на посаду провідного спеціаліста, секретаря адміністративної комісії юридичного відділу Франківської районної адміністрації, а у 2009 році переведена на посаду головного спеціаліста секретаря адміністративної комісії юридичного відділу Франківської районної адміністрації ( а с. 72, 97).
За період виконання службових обов'язків, позивач не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, щорічні оцінки проведених атестацій засвідчують про наявність добрих та задовільних показників у результатах роботи вказаного працівника.
За період 2012 року до ОСОБА_1 були висунуті вимоги про отримання вищої освіти відповідного фахового спрямування - юридичної освіти.
Вказана обставина була розглянута за результатами щорічної атестації працівників Франківської районної адміністрації, що проводилась 26 квітня 2012 року.
26 квітня 2012 року ОСОБА_1 пройшла атестаційну комісію Франківської районної адміністрації . У рішенні атестаційної комісії зазначено, що головний спеціаліст юридичного відділу секретар адміністративної комісії Франківської районної адміністрації відповідає займаній посаді з певних умов. (а.с. 158) - підвищення рівня законодавства України, мова очевидно йде про підвищення рівня правових знань для виконання службових обов'язків та здобуття освіти відповідного рівня. З результатами атестаційного листа позивач ознайомлена, що засвідчується наявністю підпису працівника, який атестувався. За результатами проведеної атестації посадових осіб Франківської районної адміністрації було винесено відповідне розпорядження ( а.с. 43) , до якого Додатком № 2 долучений список осіб, визнаних такими, що відповідають займаній посаді з певних умов. У вказаному списку під № 6 значиться позивач, якому рекомендовано виконати поставлені вимоги, про що повідомити на переатестації, котра буде проводитись до 01.10.2012 року.
01.10.2012 року відбулося засідання атестаційної комісії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про що складено протокол № 4, де голова комісії повідомив, що ОСОБА_1 за рішенням атестаційної комісії від 26.04.2012 року відповідає займаній посаді за певних умов - за умови виконання рішення атестаційної комісії від 26.04.2012 року про вступ до навчального закладу з метою отримання вищої юридичної освіти, а оскільки зазначена особа не виконала поставлених рекомендацій, атестаційна комісія 01.10.2012 року ухвалила рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та рекомендували перевести її на іншу посаду, що відповідає кваліфікації або звільнити з займаної посади.
Колегія суддів заперечує твердження суду першої інстанції про те, що позивача не було належно ознайомлено з результатами переатестації у відповідності до вимог Типового положення про проведення атестації осіб місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 року за № 1440 та Положення про порядок проведення атестації посадових осіб Львівської міської ради, затвердженого розпорядженням міського голови від 20.01.2005 року № 019 та інформуванням позивача про проведення переатестації в період до 01.10.2012 року.
На доведення тієї обставини, що позивачка була ознайомлена зі змістом результатів атестації від 26.04.2012 року , свідчить особистий підпис позивача. Про винесення відповідного розпорядження про результати проведеної атестації позивачці було відомо, оскільки вона проходила таку атестацію в попередні роки.
Колегія суддів вважає, що позивач неправомірно відмовилась від підпису атестаційного листа від 01.10.2012 року, оскільки такі дії суперечать вимогам Типового положення про проведення атестації осіб місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 року за № 1440 та Положенню про порядок проведення атестації посадових осіб Львівської міської ради, затвердженого розпорядженням міського голови від 20.01.2005 року № 019. Позивач взяла участь у проведеній переатестації, та мала можливість в подальшому оскаржити результати переатестації у суді, а не відмовлятися ознайомитися з документом відповідного змісту.
В подальшому, за рішенням атестаційної комісії від 01.10.2012 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та відмовою позивача від пропозиції перейти на іншу роботу, а саме: головного інженера ЛКП «Магістральне» та майстра з експлуатації ЛКП «Затишне», Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради було винесено спірне розпорядження. Розпорядженням від 08.11.2012 року за № 302-к було звільнено з роботи 08 листопада 2012 року ОСОБА_1, головного спеціаліста юридичного відділу, секретаря адміністративної комісії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, та її відмовою від переведення на іншу запропоновану роботу. Підставою винесення стало рішення комісії від 01.10.2012 року, розпорядження районної адміністрації від 06.11.2012 року № 301-к «Про результати повторної атестації посадових осіб Франківської районної адміністрації», неналежне виконання посадових обов'язків, зокрема роботи спостережної комісії, систематичне допущення порушень адміністративного законодавства України ( подання прокуратури Франківського району м.Львова ) та у відповідності до п.2 статті 40 КЗпП України.
Колегія суддів здійснюючи перевірку правильності застосування норм Кодексу законів про працю України при звільненні ОСОБА_1 з займаної посади погоджується лише з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання неправомірним та скасування вказаного розпорядження. При цьому, мотиви щодо необхідності визнання неправомірним та скасування вказаного розпорядження визначає наступні.
У відповідності до п.2 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;
Пункт другий коментованої статті передбачає дві причини, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору з працівником: недостатня кваліфікація або стан здоров'я, що перешкоджають продовженню роботи. Ці причини є об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі працівника, тому вони не можуть бути поставлені йому в вину.
Недостатня кваліфікація працівника може виражатися у відсутності у нього необхідних знань і навиків, що виключають можливість нормального виконання обов'язків по конкретній посаді або роботі, і підтверджуватися об'єктивними даними про те, що працівник не виконує і не може виконувати тих функцій, що покладені на нього за трудовим договором. Невідповідність працівника виконуваній роботі повинна підтверджуватись відповідними доказами, а висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці з іншими доказами у справі .
Колегія суддів вважає, що відповідачем неправильно застосовано п.2 ст.40 КЗпП України щодо звільнення ОСОБА_1, оскільки зібраними доказами, а саме матеріалами особової справи вказаного працівника, не підтверджено неможливості виконання покладених посадових обов'язків за відсутності спеціальної юридичної освіти.
Відповідачем ставиться в вину відмова позивача від вступу до навчального закладу з метою отримання вищої юридичної освіти, при цьому не береться до відома пенсійний вік позивача, а також не запропоновано альтернативний спосіб підвищення кваліфікації, як от: навчальні курси, відповідні семінари, конференції, тощо. При цьому, відмова від участі в таких заходах є доказом небажання підвищувати свій освітній рівень з питань застосування законодавства, що може бути об'єктивною умовою щодо доведення обставини невідповідності виявлення працівника займаній посаді. Результати атестації не можуть бути головним доказом на доведення факту невідповідності виявлення працівника займаній посаді, оскільки не доводять такої обставини, а лише фіксують факт невідповідності працівника займаній посаді. Результати атестації від 26.04.2012 року засвідчують відсутність конкретних вимог та зауважень щодо обсягу знань, результатів діяльності, зауважень до виконаної раніше роботи у діях ОСОБА_1
На стадії апеляційного розгляду відповідачем долучені матеріали прокурорського реагування на підтвердження факту правомірності звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.
Подання прокуратури Франківського району м.Львова від 07.12.2011 року « Про усунення порушень вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування, про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» зазначає про недбале ставлення до службових обов'язків головного спеціаліста, секретаря адміністративної комісії юридичного відділу Франківської районної адміністрації ОСОБА_1 та інших працівників адміністрації та ігнорування ними вимог законодавства України про місцеве самоврядування та соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання. За результатами розгляду подання винесено розпорядження від 04.01.2012 року «Про застосування дисциплінарного впливу до ОСОБА_1», - затримку до одного року у призначенні на вищу посаду.
Подання прокуратури Франківського району м.Львова від 15.03.2012 року «Про усунення порушень вимог чинного адміністративного законодавства України» зазначає про виявлення ряду порушень вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення у роботі Франківської районної адміністрації та необхідності вирішення питання про притягнення дисциплінарної відповідальності службових осіб Франківської райадміністрації. За результатами розгляду подання винесено розпорядження «Про попередження про неповну службову невідповідність ОСОБА_1».
Подання прокуратури Франківського району м.Львова від 26.03.2012 року «Про усунення порушень вимог чинного адміністративного законодавства України» засвідчує про наявність виявлених при перевірці порушень вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення у роботі Франківської районної адміністрації. За результатами розгляду подання винесено розпорядження від 27.03.2012 року «Про застосування дисциплінарної відповідальності до ОСОБА_1» - оголошення догани.
У поданні прокуратури Франківського району м.Львова від 18.09.2012 року «Про усунення порушень вимог Кримінального-виконавчого кодексу України та Положення про спостережні комісії при здійсненні повноважень щодо громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань, у виправленні засуджених та їх ресоціалізації» зазначається про ряд порушень кримінально-виконавчого законодавства у роботі секретаря комісії - головного спеціаліста юридичного відділу ОСОБА_1. За результатами розгляду подання винесено розпорядження від 03.10.2012 року «Про застосування дисциплінарної відповідальності до ОСОБА_1» - оголошення догани.
Вказані обставини можуть свідчити про систематичне невиконання посадових обов'язків, що передбачено п.3 ст.40 КЗпП України, але не можуть бути визначальними для застосування п.2 ст.40 КЗпП України при звільненні працівника за вказаною нормою.
Пункт 2 ст.40 КЗпП України передбачає можливість звільнення працівника внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків з причин, незалежних від працівника, і які не можуть бути поставлені йому в вину. На переконання колегії суддів, застосування пункту 2 ст.40 КЗпП України є можливим у разі доведення факту неможливості виконання функціональних обов'язків працівником відповідного рівня фахової освіти, що виключає факт умисного та систематичного невиконання працівником посадових обов'язків, про що фактично доводиться відповідачем.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведеним звільненням позивачу нанесено матеріальну шкоду, оскільки після звільнення ОСОБА_1 перебувала на лікуванні та витратила, в зв'язку з цим, матеріальні кошти.
Колегія суддів не заперечує факт перебування позивача на лікуванні в період з 09.11.2012 року по 20.11.2012 року, але при цьому позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між проведенням звільнення з посади та хворобою. Матеріали справи (а.с. 16, 19,21,22) підтверджують про неодноразове звернення позивача за лікарською допомогою, наявність висновків про забезпечення відповідних умов праці за станом здоров'я позивача, тому вказаний факт колегія суддів розглядає як такий, що існував до моменту винесення спірного розпорядження та не став результатом його прийняття.
Отримання лікарської допомоги проводилось з 19 год. 10 хв. 08.11.2012 року, та стало результатом оформлення лікарняного листка та перебування на стаціонарному лікуванні з 09.11.2012 по 20.11.2012 року, та подальше перебування на стаціонарному лікуванні з 21.11.2012 року по 07.12.2012 року, при цьому, на час перебування позивача на стаціонарному лікуванні, ОСОБА_1 оформляє довіреність та уповноважує відповідну особу здійснювати представництво її інтересів у судових органах України. За таких умов, колегія суддів відмовляє у цій частині позовних вимог за безпідставністю.
Щодо висновку суду першої інстанції про стягнення розміру судових витрат, колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки судом не було взято до уваги відсутність оплати за надані юридичні послуги. Розрахунок вартості наданої правової допомоги (а.с.213), котрий був виконаний в рамках укладеного договору між ОСОБА_1 та правником ОСОБА_3 (а.с. 63), містить посилання на ту обставину, що сторони стверджують факт надання допомоги та отримання правової допомоги, а також факт оплати її вартості у загальній сумі 6380,00 грн., що є недопустимим, оскільки доказом цього служить квитанція до прибуткового касового ордеру про сплату коштів або інший платіжний документ.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ч.3 ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 16.05.2013 року у справі № 2а-466/62/13 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08.11.2012 року № 302-к про звільнення з роботи ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 з 08.11.2012 року на посаді головного спеціаліста юридичного відділу, секретаря адміністративної комісії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Стягнути з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 15095грн.33коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
Р.Й.Коваль