17 грудня 2013 р. Справа № 13110/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Савицької Н.В., Каралюса В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» до Головного Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області про визнання протиправними дій, -
В серпні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» звернулося з позовом до Головного Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області про визнання протиправними дій.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що відповідно до звернення слідчого управління УМВС України в Рівненській області від 12 січня 2009 року № 320/126-08 та дозволу наданого постановою Рівненського міського суду на проведення позапланової ревізії було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року. За результатами проведеної ревізії було складено акт № 17-06-13/13 від 09.02.2009 року з висновками якого він не погоджується, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, відтак просив згаданий акт визнати протиправним та скасувати.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року, позов задоволено частково. Вимоги Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області «Про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни» від 28.07.2009 року № 17-06-17/3522 визнано: п. 2 - частково не чинним в частині забезпечення відшкодування втрачених доходів підприємством за надане в оренду майно Бистрицькій сільській раді до 31 березня 2008 року та після 24 листопада 2008 року.; п. 4 та п. 6 - не чинними. В частині позовних вимог: про визнання дій та рішень Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області протиправними; визнання нечинним Акту Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області від 09.02.2009 р. № 17-06-13/13,- відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне Контрольно-ревізійне управління в Рівненській області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, хоч про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі документальними доказами.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 13.01.2009 року по 06.02.2009 року працівниками контрольно-ревізійного управління у Рівненській області була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція» за період з 01.01.2007 по 31.12.2008 рік, за результатами якої було складено акт № 17-06-13/13 від 09.02.2009 року. На підставі акту ревізії на адресу позивача було направлено лист-вимогу від 23.02.2009 року № 17-06-07/762 та були пред'явлені вимоги, про виконання яких необхідно було поінформувати КРУ в області до 20.03.2009 року, чого зроблено не було. В зв'язку із зміною керівництва ВАТ «Бистрицька МТС» 28.07.2009 року № 17-06-17/3522 позивачу були повторно направлені вимоги про усунення виявлених порушень.
За результатами проведеної ревізії КРУ у Рівненській області зробило висновки про те, що відчуження державного майна на користь ТзОВ «Рівнеукрбуд-реставрація», ПП «Євробуд-М» та ПП фірмі «Велсі» відбувалося без отримання дозволу на відчуження об'єктів нерухомості з боку відповідного суб'єкта управління майном за погодженням з Фондом державного майна України, що передбачено п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 року та на порушення п.13 названого Порядку яким регламентується проведення відчуження на аукціоні. Крім того, також було зроблено висновок про те, що за передані в орендне користування Бистрицькій сільській раді приміщення під амбулаторію та гараж швидкої медичної допомоги, а також передане в орендне користування Рівненській дирекції УДППЗ «Укрпошта» частину приміщення для розміщення відділення поштового зв'язку існує заборгованість по орендній платі, що є втраченими доходами за надане в оренду майно.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція» діяла на підставі Статуту, який зареєстрований Березнівською районною державною адміністрацією Рівненської області 20 жовтня 2005 року. Засновником ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машино- технологічна станція» є держава в особі Міністерства аграрної політики України.
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 05.09.2003 року № 315, акта прийняття-передачі від 05.09.2003 року, погодженого з Фондом державного майна України, 100% акцій товариства засновник передав до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».
При цьому встановлено, що ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція» засновано відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 17.09.2002 р. № 284 шляхом перетворення державного підприємства «Бистрицька державна сільськогосподарська машино-технологічна станція» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року №210.
Згідно п.2.6. Статуту ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція» є власником: майна, переданого йому засновником у власність; продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством. Даний пункт Статуту повністю кореспондується з чинним законодавством, оскільки відповідно до ст.12 Закону України «Про господарські товариства» та ст.25 Закону України «Про власність», який був чинним на той час, акціонерне товариство є власником майна: переданого йому засновниками н учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником акцій.
Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів погодилась з такими, з огляду на наступне:
Згідно зі ст.10 Закону України «Про господарські товариства», акціонери мають право: брати участь в управлінні справами товариства, в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
При цьому, не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений суб'єкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого суб'єкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.
Отже, належність державі хоча б і 100 відсотків акцій акціонерної компанії не означає, що у державній власності перебувають також корпоративні права на частку у статутному фонді господарських товариств, заснованих державною акціонерною компанією. Такі корпоративні права належать на праві власності самій компанії, як окремій юридичній особі, а не державі.
Однією з ознак юридичної особи є майнова відокремленість. А саме, при створенні юридичної особи засновники наділяють її майном, закріплюючи його, як правило, на праві власності, і юридична особа як власник має право через свої органи володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Цивільним кодексом України встановлено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ч.І ст.115). В свою чергу, у учасників такого господарського товариства з'являються правомочності з управління корпоративними правами.
Тому, на підставі наведеного, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що КРУ у Рівненській області не було об'єктивних підстав встановлювати порушення п.п.6,13 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, за даними річної фінансової звітності за 2007 рік (форма № 1 «Баланс»), балансова вартість активів товариства станом на 31.12.2007 рік складає 2381,7 тис. грн. Виконавчий директор прийняв рішення про укладення правочину (договору купівлі-продажу будівлі від 04.04.2008 року) на суму 492400 грн., що дорівнює 20,6% балансової вартості активів товариства, тобто в межах компетенції, передбаченої статутом товариства.
03 липня 2008 року товариство уклало з Приватним підприємством - фірмою "Велсі" (Позикодавцем) договір позики грошових коштів. Так, відповідно до умов цього договору, Позикодавець передає у власність товариства грошові кошти в сумі 173000,00грн. шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок товариства. За умовами договору (пункт 3) товариство зобов'язане повернути Позикодавцеві позику до 23 липня 2008 року. Цей договір позики укладений з встановленням забезпечення повернення позики.
Встановлено, що з метою забезпечення виконання Основного зобов'язання, товариство підписало з Позикодавцем: договір застави від 03 липня 2008 року, за яким у заставу передано виробниче обладнання експертною вартість 151977,00 грн.; договір іпотеки від 03 липня 2008 року, за яким у іпотеку передано приміщення цеху №2, що знаходиться с. Бистричі, вул. Надслучанська, буд. 312, Березнівського району Рівненської області, узгодженою сторонами вартістю 165893,00грн
Відповідно до умов договору застави (пункт 2.2) та договору іпотеки (пункт 7.1), у випадку невиконання Основного зобов'язання. Позикодавець має право вимагати задоволення вимог за рахунок предмета застави (іпотеки).
Оскільки Товариство не виконало умови договору позики, а саме не повернуло у встановлений строк суму позики і тому в зв'язку із цим застосовано механізм стягнення на заставлене майно.Тому, 26 серпня 2008 року сторони уклали договір про задоволення вимог заставодержателя, що посвідчений нотаріально, відповідно до якого товариство передає у власність Позикодавця виробниче обладнання, що є предметом договору застави від 03.07.2008 р., балансовою вартістю 27971.00 грн. Вартість майна згідно експертної оцінки ПП «Консалтингова група «АГРО-ЕКСПЕРТ» від 02.04.2008 року становить 151977,00грн.
На виконання умов договору, товариство передало Позикодавцю виробниче обладнання на загальну суму 27971,00 грн. Таким чином, право власності на обладнання виникло у Позикодавця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Відповідно до пункту 7.5 договору іпотеки, іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.4. цього договору.
Відтак, 26 серпня 2008 року сторони уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений нотаріально (реєстраційний номер 2005), відповідно до якого товариство передає у власність Позикодавця нежитлову будівлю - цех №2 по вул. Надслучанській, буд. 312 в с.Бистричі, Березнівського району, Рівненської області. Вартість майна, згідно експертної оцінки ПП «Консалтингова група «АГРО-ЕКСПЕРТ» від 27.03.2008 року становить 165893 грн. Залишкова вартість будівлі цеху №2, станом на 01.07.2008 року - 57060 грн.
На виконання умов договору товариство передало Позикодавцю нежитлову будівлю - цех №2.Право власності на будівлю виникло у Позикодавця з моменту державної реєстрації цього Договору.
Звідси стає очевидним, що укладення договорів про задоволення вимог заставодержателя та іпотекодержателя, які підписані сторонами 26 серпня 2008 року є підставою припинення зобов'язань за договором позики від 03 липня 2008 року.
В серпні 2008 року товариство зняло з обліку будівлю цеху №2 та виробниче обладнання у зв'язку з їх відчуженням Позикодавцю. Заборгованість за договором позики від 03 липня 2008 року в обліку товариства відсутня. Таким чином, в результаті укладених угод, товариство по бухгалтерському обліку погасило заборгованість перед Позикодавцем шляхом передачі зазначених основних засобів.
З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ "Рівнеукрбуд-реставрація" (підрядник) уклало з товариством (замовником) ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» договори підряду, за якими підрядник зобов'язався виконати комплекс ремонтних робіт на загальну вартість 556279,20 грн.
Згідно актів прийняття і виконаних підрядних робіт за березень 2008 року, які підписані керівниками сторін за договорами, підрядник виконав для замовника роботи загальною вартістю 556279,20 грн., а товариство сплатило підряднику за виконані роботи лише 174000,00 грн., відтак заборгованість товариства перед підрядником становила 382279,20 грн.
Підрядник звернувся до товариства з позовом про стягнення заборгованості по розрахунках за виконані роботи і Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.09.2008 року по справі №11/84 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеукрбуд-реставрація» про стягнення з товариства 435369,55 грн. заборгованості (з урахуванням пені, 3% річних та 4471,70 грн. судових витрат було задоволено.
У процесі виконання судового рішення сторони уклали мирову угоду від 01.10.2008 року, яка затверджена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 року.
Таким чином, за умовами мирової угоди товариство в рахунок погашення боргу передало у власність ТОВ «Рівнеукрбуд-реставрація» нерухоме майно, що знаходиться за адресою: с. Бистрині, вул. Надслучанська буд.312, Березнівського району Рівненської області.
Право власності на майно переходить з моменту затвердження мирової угоди судом і державної реєстрації прав власності на нерухоме майно бюро технічної інвентаризації відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Мирова угода, яка затверджена судом, є правовстановлюючим документом на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.
ТОВ «Рівнеукрбуд-реставрація» прийняло від товариства в рахунок оплати заборгованості вищезазначене нерухоме майно, загальною вартістю 454486.00грн.
У зв'язку з тим, що вартість переданого ТОВ «Рівнеукрбуд-реставрація» нерухомого майна на 14644,75 грн. Значно більша, а ніж сума заборгованості товариства перед ним, ТОВ «Рівнеукрбуд-реставрація» у десятиденний термін з дня державної реєстрації права власності на нерухоме майно перераховує вказану різницю на розрахунковий рахунок товариства.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що вимоги апелянта забезпечити відшкодування понесених збитків ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» в сумі 174000,00 грн. за фактично невиконані ТзОВ «Рівнеукрбуд-реставрація» роботи по демонтажу пресів, такі є безпідставними, оскільки акти приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року по демонтажу пресів механічних, проведених підрядником ТзОВ «Рівнеукрбудреставрація» із сторони Замовника підписані та скріплені печаткою ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція». Зазначені угоди у встановленому порядку нечинними не визнані.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у справі № 2а-5739/09/1770 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Гулид Р.М.
Судді : Савицька Н.В.
Каралюс В.М.