17 грудня 2013 р. Справа № 12638/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Савицької Н.В., Каралюса В.М.
при секретарі судового засідання- Гелецькому П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказу № 264 о/с від 22.08.2011 р., поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
07 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 03.09.2013 р. та 17.09.2013 р. просив:
(1)- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України у Львівській області від 22.08.2011 року за № 262 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
(2)- зобов'язати Головне управління МВС України у Львівській області поновити ОСОБА_1 на посаді помічника оперуповноваженого оперативно- розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області, допустивши в цій частині негайне виконання постанови;
(3)- стягнути з Головного управління МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 серпня 2011 року по 22 серпня 2012 року у розмірі 17 682,24 гривні, а в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць у розмірі 1 473,52 гривні допустити негайне виконання постанови.
В обгрунтування позову покликався на те, що він проходив службу в органах внутрішніх справ, але наказом від 22.08.2011 року за № 262 о/с його було звільнено на підставі п.67 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», у зв'язку із засудженням за вчинення злочину.
З даним наказом не погоджується та просить його скасувати, оскільки вирок Франківського районного суду м. Львова від 28.12.2010 року на даний час скасовано, а справу скеровано на новий судовий розгляд. Таким чином, на його думку, підстави які слугували підставою для звільнення, на даний час відсутні.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову, судом першої інстанції неповно з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи, оскільки наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 264 о/с від 22.08.2011 р. є неправомірним. Крім того, апелянт вважає, що при винесенні постанови, судом було порушено норми процесуального і матеріального права, відтак остання підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області.
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 28.12.2010 року його було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Відтак, наказом Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 22.08.2011 року за № 262 ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.67 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», у зв'язку із засудженням за вчинення злочину.
Згодом, Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02.07.2013року, винесений Вирок Франківського районного суду м. Львова від 28.12.2010 року відносно ОСОБА_1 було скасовано, а кримінальну справу скеровано на новий розгляд.
Спеціальним законодавством врегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з неї. До таких законодавчих актів належать Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-ІУ року, Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 06.12.1991 року №552.
Згідно п. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину, або притягнуті до адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, особи рядового і молодшого начальницького складу мають бути звільнені за скоєння злочину у сфері службової діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України "Про міліцію", звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувальним вироком законної сили.
Отже, з матеріалів справи чітко вбачається, що на день прийняття оскаржуваного наказу від 22.08.2011 року, Вирок Франківського районного суду м. Львова від 28.12.2010р. набув законної сили, а тому відповідач мав усі правові підстави для видання наказу про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Подальше скасування вироку та скерування кримінальної справи на новий судовий розгляд, яке відбулося у липні 2013 року, не свідчить про виправдання ОСОБА_1, чи протиправність оскаржуваного наказу, оскільки на час його видання Вирок був в силі і підстав для його невиконання для керівництва УМВСУ не було.
Правовідносини щодо усунення наслідків незаконних вироків та відшкодування шкоди завданої цим, регулюються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянин, який звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення вини особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримання.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду позову кримінальна справа ще не розглянута, тобто не винесено виправдального вироку чи постанови суду про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення вини особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримання.
А тому, за матеріалами справи фактично відсутні правові підстави та умови для поновлення на роботі та відшкодування шкоди, які передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р.
Сумуючи викладене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі № 813/6185/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий : Гулид Р.М.
Судді : Савицька Н.В.
Каралюс В.М.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 23.12.2013 року