17 грудня 2013 р. Справа № 26498/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Савицької Н.В., Каралюса В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» про визнання протиправною відмову в призначенні пільгової пенсії, визнання права на пільгову пенсію, зобов»язання вчинити певні дії, -
В вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» про визнання протиправною відмову в призначенні пільгової пенсії, визнання права на пільгову пенсію, зобов»язання вчинити певні дії.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що весною 2006 року вона подала заяву та необхідні документи до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне для призначення пільгової пенсії. В серпні 2008 року вона отримала лист відповідача № 8201/13 від 22.08.2008 року, в якому відмовлено їй у призначенні пільгової пенсії. Вважає відмову відповідача неправомірною, а тому просила задоволити право на таку пенсію.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити її позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, хоч про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі документальними доказами.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне з заявою про призначення їй пільгової пенсії. Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, у призначенні пенсії позивачці за віком, згідно Списку №2 - відмовив листом від 22.08.2008р. №8201/В (а.с.8).
Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів погодилась з такими з огляду на наступне.
За змістом ч 3. ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.ст.1,2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках передбачених цим Законом.
Ст.100 цього Закону передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Пунктом «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005р. «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Наказ №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Відповідно до п. 3 Порядку, при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах, або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Згідно вимог п. 4.5 Порядку, якщо атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації проведеної після 21.08.97р., право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві в установі чи організації до 21.08.92р., включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка працювала на посадах в'язальниці, в'язальниці-чесальниці, оператора з в»язально-чесального устаткування та продовжує працювати на посаді оператора голкопробивного устаткування у в'язально-прошивному цеху, цеху механічної технології виробництва нетканих матеріалів Рівненської фабрики нетканих матеріалів, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.
Відповідно до запису у трудовій книжці позивача, 17.07.1973 року її було прийнято на посаду в'язальниці Рівненської фабрики нетканих матеріалів, у 1975 році їй присвоєно розряд з в»язальниці-чесальниці. З 1988 року ОСОБА_1 переведена на посаду оператора чесально-в'язального обладнання.
Відповідно до Списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 1991 року № 10 до розділу XX Легка промисловість, підрозділ Текстильна промисловість внесено посаду в'язальниці трикотажних виробів, полотна, безпосередньо зайнятих виготовленням штучного хутра (позиція 2210200а-11602) та посаду оператора чесально-в'язального обладнання (позиція 2210200а-16167).
Однак, як встановлено з первинних документів про виробництво пов'язане із в'язанням трикотажних виробів і полотен акціонерним товариством «Рівненська фабрика нетканих матеріалів», під час звірки пільгового стажу доказів роботи в'язальниці-чесальниці надано не було.
Листом від 14.08.2008 року №01-14-02/1699 (а.с.7) головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації повідомило управління Пенсійного фонду України в м.Рівне, що професія в'язальниці-чесальниці внесена у Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, де до Списку №2 віднесено лише посаду в'язальниці трикотажних виробів, полотна, безпосередньо зайняту виготовленням штучного хутра, - позиція 2210200а- 11602.
Згідно нормативної документації ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів», з часу введення в дію у 1970 році і по даний час виготовляє неткані полотна, трикотажні полотна та штучне хутро фабрика не виробляла і не виготовляє.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що фактично до Списку № 2 не віднесено посаду в'язальниці-чесальниці на якій працювала позивачка в період з 12.1975р. по 01.01.1988 року.
У зв'язку з цим, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність правових підстав на підтвердження пільгового стажу позивачки на посаді в'язальниці-чесальниці, оскільки вона не була зайнята в'язанням трикотажних виробів, полотен, виготовленням штучного хутра.
За результатами атестації робочих місць і дійсними умовами праці операторам чесально-в»язального устаткування у ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів», право на пільгову пенсію не підтверджено, а тому до пільгового стажу позивачки зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці.
Відтак, апеляційний суд приходить до неспростовного висновку про те, що при зарахуванні до пільгового стажу роботи періоду роботи позивача на посаді оператора чесально-в'язального обладнання з 01.01.1988р. по 21.08.1992р., відсутні підстави для призначення пільгової пенсії за віком, згідно Списку №2, оскільки відпрацьований пільговий стаж ОСОБА_1 становить лише 4 роки 7 місяців 20 днів.
Сумуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року у справі № 2а-4477/08/1770 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Гулид Р.М.
Судді : Савицька Н.В.
Каралюс В.М.