Справа: № 826/8558/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
17 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік - Крим» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.12.2012 року №0000972205,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.12.2012 року №0000972205.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Техно - Буд» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 29.11.2012 року №998/22-507/24089298.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на 80659,33 грн.
В обґрунтування заниження податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «Техно - Буд», оскільки позивачем до перевірки не було надано акти за встановленою формою КБ-2В за виконаними роботами, додатку 1 до договорів (договірна ціна), схему пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, схему газового спостереження. Також, зазначає, що згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Техно - буд» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» за серпень 2011 року» від 11.01.2012 року №17/23-07/37441097 у вказаного контрагента відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
20 грудня 2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000972205, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100824,16 грн., у тому числі за основним платежем 80659,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20164,83 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ПП «Техно - буд», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ПП «Техно - буд» (виконавець) укладено договір від 15 липня 2011 року №57/7, відповідно до якого останній бере на себе зобов'язання відповідно до договірної ціни (Додаток 1 до договору) та Державних будівельних норм і правил, виконати та здати замовнику проектні роботи системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, газове та порошкове пожежегасіння (надалі - роботи) за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 13 (офіси, склади, телестудія) (далі - об'єкт). По закінченню виконання робіт, відповідно до умов даного договору, сторони підписують акт приймання - здачі виконаних робіт. Додатком 1 до зазначеного договору узгоджено договірну ціну.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано зведений кошторис від 15.07.2011року №121 форми 1-П, в якому визначено найменування будівництва - шестиповерхова будівля (офісні приміщення та телестудія) по вул. Голосіївська, 13 у м. Києві, стадії проектування, характеристика проектованого об'єкта, вартість робіт, зазначено посилання на № кошторисів по формі 2-П, 3-П; кошторис від 15.07.2011 року №1 на проектні (вишукувальні) роботи по установці пожежної сигналізації форми 2-П; кошторис від 15.07.2011 року №2 на проектні (вишукувальні) роботи по установці оповіщення про пожежу форми 2-П; кошторис від 15.07.2011 року №3 на проектні (вишукувальні) роботи по установці автоматичного газового пожежегасіння серверної форми 2-П; кошторис від 15.07.2011 року №4 на проектні (вишукувальні) роботи по установці автоматичного порошкового пожежегасіння форми 2-П.
Також на виконання зазначеного договору позивачем були надані аналогічні зведений кошторис форми 1-П та кошториси від 01.12.2011 року.
В подальшому ПП «Техно - буд» були виписані на адресу позивача податкові накладні. Оплата отриманих послуг підтверджується випискою по рахунку у банку.
На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано робочі проекти 032-2011-ПС, 032-2011-ОП, 032-2011-АУПГ, які затверджені директором та головним інженером проекту ПП «Техно - буд».
Окрім цього, між позивачем (замовник) та ПП «Техно-буд» (виконавець) були укладені аналогічні договори від 29.07.2011 року №80/8, від 25.07.2011 року №403/7, від 09.08.2011 року №403/8, від 01.08.2011 року №43/8, від 01.08.2011 року №63/08, від 08.08.2011 року №58/8, відповідно до яких останній бере на себе зобов'язання відповідно до договірної ціни (Додаток 1 до договору) та Державних будівельних норм і правил, виконати та здати замовнику проектні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи систем пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, газового та порошкового пожежегасіння (надалі - роботи) за адресами: м. Київ, вул. Грушевського, 8/16 (реконструкція з розширенням нежитлових приміщень торгівельного призначення); м. Київ, вул. Алма - Атинська, 109-Б (ж/будинок з об'єктами соціально - побутового призначення); м. Київ, вул. Предславинська, 35 (реконструкція виробничого комплексу під готельний комплекс); м. Київ, вул. Львівська, 1/9 (адміністративна будівля); м. Київ, вул. Голосіївська, 13 (офіси, склади, телестудія).
Додатками 1 до зазначених договорів узгоджено договірну ціну.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти приминання та здачі виконаних робіт; зведені кошториси форми 1-П, в яких визначено найменування будівництва, стадії проектування, характеристика проектованого об'єкта, вартість робіт, зазначено посилання на № кошторисів по формі 2-П, 3-П; кошториси на проектні (вишукувальні) роботи форми 2-П; локальні кошториси; довідки про вартість виконаних робіт; акти приймання виконання будівельних робіт форми КБ-2в; підсумкові відомості ресурсів (витрати - по факту); акти передачі матеріалів у монтаж.
В подальшому ПП «Техно - буд» були виписані на адресу позивача податкові накладні. Оплата отриманих послуг підтверджується випискою по рахунку у банку.
На підтвердження реальності господарської операції позивачем надані робочі проекти, які затверджені директором та головним інженером проекту ПП «Техно - буд».
На підтвердження подальшої реалізації отриманих робіт, позивачем надані договори з ТОВ «Захисні Системи та Технології», ОСББ «Конкорд», ВАТ «Домобудівний комбінат № 3», ТОВ «Керт», ТОВ «Захисні Системи та Технології», Госпрозрахунковою стоматологічною поліклінікою Святошинського району м. Києва. Зазначеними сторонами на виконання умов договорів складені всі первинні документи пов'язані з виконанням робіт у повному обсязі, про що свідчать акти приймання та здачі виконаних робіт, податкові накладні, оплата по договорам підтверджена банківськими виписками.
Також, під час розгляду справи, судом першої інстанції був допитаний в якості свідка директор ПП «Техно-Буд», який зазначив, що дійсно між його підприємством та позивачем укладалися договори на виконання робіт, працівниками його підприємства вказані роботи були виконанні у повному обсязі, господарські відношення між вказаними платниками є тривалими.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розпису ПП «Техно-Буд» станом на 01.07.2011 року та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ, на підприємстві працює 16 осіб, серед яких є проектанти, менеджери, монтажники ОПС.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.
Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушуть публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 20.12.2012 року №0000972205.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 23.12.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.В. Епель
Суддя: І.В. Федотов
.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Епель О.В.
Федотов І.В.