Справа: № 2а/1006/3879/12 Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
16 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді:Романчук О.М., Пилипенко О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду Україниу у Бородянському районі на постанову Бородянського райооного суду Київської області від 05.11.2012р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду Україниу у Бородянському районі про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії та щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії і пенсії у відповідності до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни
Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії, додаткової пенсії, підвищення до пенсії та щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що звузило обсяг передбачених законом прав позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, отримує пенсію та не працює.
Відповідно до статті 39 вказаного Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Відповідно до положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 2195-ІV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, при визначенні розміру доплати до пенсії, відповідач керувався положеннями постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а при визначенні розміру додаткової пенсії - постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не приписами постанови уряду.
Окрім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Колегією суддів враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку позивачу пенсійних та соціальних виплат.
Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду Україниу у Бородянському районі на постанову Бородянського райооного суду Київської області від 05.11.2012р. - залишити без задоволення, а постанову Бородянського райооного суду Київської області від 05.11.2012р. - без змін.
Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Романчук О.М.
Пилипенко О.Є.
.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М