номер провадження справи 12/34/13
02.12.2013 Справа № 908/3241/13
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3241/13
за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства імені Куйбишева, с. Надеждине
до відповідача: Приватного підприємства "АТК-Дніпро", м. Запоріжжя
про стягнення 167 032,33 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Громов М.В., довіреність від 02.09.13 р.
від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Приватне сільськогосподарське підприємство імені Куйбишева звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства "АТК-Дніпро" про стягнення основного боргу в сумі 156 713,80 грн., 3 % річних в сумі 2 263,90 грн., пені в сумі 13 054,63 грн. за Договором поставки № 236 від 28.03.2013р. та витрат на оплату послуг Адвокатської фірми "Паритет".
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно ст. 28 ГПК України.
До прийняття рішення по справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим відбулося формування нової ціни позову в розумінні п. 3.10 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18. Таким чином, нова ціна позову, яка заявлена позивачем, становить:
· основний борг - 151 713,80 грн.;
· 3 % річних - 2 263,90 грн.;
· пеня - 13 054,63 грн.
Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
Так, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, у зв'язку зі сплатою останнього та витрат на оплату послуг Адвокатської фірми «Паритет». За таких обставин, судом приймається заява позивача та спір вирішується по суті відповідно до ст. 55 ГПК України, з урахуванням нової ціни позову, заявленої позивачем.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 28.03.2013 року між Приватним сільськогосподарським підприємством імені Куйбишева, далі Продавець, та Приватним підприємством "АТК-Дніпро", далі Покупець, був укладений Договір поставки № 236, далі Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується продати сою, далі Товар, а Покупець зобов'язується закупити продукцію за даним договором в повному обсязі та за вказаними нижче цінами. Згідно п. п. 2.1., 2.2 Договору кількість товару обговорюється у специфікації. Товар поставляється насипом.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна на Товар встановлена у Специфікації на поставку товару, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до специфікації № 1 до Договору Приватне сільськогосподарське підприємство імені Куйбишева поставляє сою товарну Приватному підприємству "АТК-Дніпро" в кількості 45 тон, за ціною 4 550,00 грн. за 1 тону товару, на загальну суму 204 750,00 грн.
Розрахунок за даним Договором здійснюється відповідно до залікової ваги поставленої продукції в національній валюті України. Форма оплати - на протязі одного банківського дня після відвантаження автотранспорту на безготівковий розрахунок. Оплата за Продукцію вважається здійсненною з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця, у відповідності до реквізитів, вказаних у виставленому ним рахунку (п.п. 6.1, 6.2, 6.4 Договору). Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року., як зазначено у п. 7.1. Договору.
Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу Товар передбачений умовами договору, а відповідач його прийняв, що підтверджується видатковою накладною № 28703/01 від 28.03.2013р. на загальну суму 186 713,80 грн.;
Втім, відповідач свої договірні зобов'язання виконав не в повному обсязі та сплатив лише 35 000,00 грн., що підтверджується:
- платіжним дорученням № 7_4С005/9 від 12.04.2013р. на суму 20 000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 339_6R036/18 від 27.06.2013р. на суму 10 000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 1170_АV035/1 від 31.10.2013р. на суму 5 000,00 грн.
Таким чином у Приватного підприємства "АТК-Дніпро" утворився борг перед Приватним сільськогосподарським підприємством імені Куйбишева в сумі 151 713,80 грн., який останній і намагається стягнути.
Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 13 054, 63 грн. за період з 28.03.2013 року по 20.09.2013 року, передбачену сторонами в пункті 9.2 Договору. Так, у випадку несвоєчасної оплати товару в строки, вказані в Договорі, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми контракту за кожен день прострочення.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на те, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних в сумі 2 263,90 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Незалежно від того, що у Цивільному кодексі України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Докази по справі свідчать про отримання відповідачем поставленої продукції, що підтверджується підписом відповідача на видатковій накладній № 2803/01 від 28.03.2013 року. Разом з тим, наявність боргу відповідача перед позивачем підтверджено, зокрема, підписаним між сторонами без зауважень актом звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2013р. на суму 166.713,80 грн.
При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач довів суду факт приймання Товару за Договором відповідачем, в т. ч. те, що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку останнього, а борг по оплаті поставленого товару в сумі 151 713,80 грн. підтверджено доказами по справі. Відповідач доказів оплати поставленого товару суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в зазначеній сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені обґрунтовані. Як вбачається з вказаного розрахунку, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 13 054,63 грн. за період з 28.03.2013 року по 20.09.2013 року, яка розрахована виходячи з облікової ставки Національного банку України в розмірі 7, 5 % річних з 23.03.2013 року по 09.06.2013 року та 7 % з 10.06.2013 року по 20.09.2013 року.
Втім, постановами Правління Національного банку України встановлено розмір облікових ставок Національного банку України , зокрема:
- постановою від 06.06.2013 року № 209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» установлено з 10.06.2013 року облікову ставку в розмірі 7,0 % річних;
- постановою від 09.08.2013 року № 315 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» установлено з 13.08.2013 року облікову ставку в розмірі 6,5 % річних.
При цьому, наданий позивачем розрахунок пені не відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України. Разом з тим, при розрахунку неустойки позивачем не було враховано положення п. 6.2. Договору щодо строку оплати поставленого товару, а тому нарахування пені необхідно здійснювати з 30.03.2013 року.
Враховуючи викладене, судом з власної ініціативи зроблено її перерахунок. Так, відповідно до здійсненного перерахунку, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 11 000,15 грн. за період з 30.03.2013 року по 20.09.2013 року. Тобто позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, при розрахунку трьох процентів річних позивачем також не враховано положення п. 6.2 Договору щодо строку оплати поставленого товар, а також не вірно вказано суму боргу, з якої повинно відбуватися нарахування. Враховуючи викладене, судом з власної ініціативи зроблено перерахунок. Так, відповідно до здійсненного перерахунку, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2 263,90 грн. підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно приписів частини п'ятої статті 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 02.12.2013 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 546, 549, 594, 599, 655, 692,694, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 199, 230, 231, 265 ГК України, ст. ст. 22, 33, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 55, 82, 82-1, 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства імені Куйбишева до Приватного підприємства "АТК-Дніпро" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "АТК-Дніпро", 69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 34, код ЄДРПОУ 34611200, на користь:
- Приватного сільськогосподарського підприємства імені Куйбишева, 64813, с. Надеждене, код ЄДРПОУ 30560534, борг в сумі 151 713 (сто п'ятдесят одна тисяча) грн. 80 коп., пеню в сумі 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 15 коп., три проценти річних в сумі 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 299 (три тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп., видавши наказ.
3. У задоволені вимог Приватного сільськогосподарського підприємства імені Куйбишева до Приватного підприємства "АТК-Дніпро" щодо стягнення пені в сумі 2 054 (дві тисячі п'ятдесят чотири) грн. 48 коп. - відмовити.
Повне рішення складено - 09.12.2013 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.