23 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Гримич М.К., Карпенко С.О.,
Іваненко Ю.Г.,Фаловської І.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до комунального закладу «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсними записів у трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди та поновлення строків звернення до суду,
У червні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до комунального закладу «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, визнання недійсними записів у трудовій книжці та поновлення строків звернення до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила: поновити її на роботі на посаді медичної сестри денного стаціонару, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн.; визнати недійсними записи в її трудовій книжці № 23 - 26, щодо переведення її на посаду медичної сестри терапевта, медичної сестри денного стаціонару палатної філії поліклінічного відділення міської лікарні № 3 та медичної сестри стаціонару палатної комунального закладу «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги», зобов'язавши відповідача здійснити відповідні виправлення, а також просила поновити строк звернення до суду із позовом.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року, у позові відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у вищевказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.
В листопаді 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2013 року з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції, зокрема п. 4 ст. 40, ч. 1 ст. 233 КЗпП України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на:
· ухвалу Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року у справі за позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якою скасовано рішення місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;
· рішення апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2006 року у справі за позовом про визнання незаконним переведення на іншу роботу зі зміною істотних умов праці, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення одноразової допомоги, яким скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення у справі.
У допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
В п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України» роз'яснено, що постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК.
Враховуючи вищевказане, посилання заявника на ухвалу Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права є необґрунтованим, оскільки вказаним рішенням касаційного суду скасовані рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд.
Крім того, відповідно до п. 9 вищевказаної постанови, судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697-V. Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Отже, посилання заявника на рішення апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2006 року як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права є необґрунтованим, оскільки вказане рішення не є рішенням касаційного суду, яким вирішено спір по суті.
Таким чином, заява ОСОБА_6 про перегляд судового рішення не містить ознак, які згідно вимог ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень.
Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до комунального закладу «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсними записів у трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди та поновлення строків звернення до суду, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2013 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: М.К. Гримич
Ю.Г. Іваненко
С.О. Карпенко
І.М. Фаловська