19 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., Макарчука М.А., Маляренка А.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (законний представник ОСОБА_6), ОСОБА_7 (законний представник ОСОБА_8), Другої Миргородської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,
та за зустрічним позовом ОСОБА_7 (законний представник ОСОБА_8) до ОСОБА_4, треті особи: державний нотаріус Першої Миргородської державної нотаріальної контори Бобик Олена Юріївна, Перша Миргородська державна нотаріальна контора, ОСОБА_10, Миргородська міська рада, Сумська міська рада, про визнання заповіту недійсним та встановлення нікчемності заповіту,
за касаційною скаргою ОСОБА_7, подану законним представником ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Полтавської області від 30 вересня 2013 року,
В вересні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 (законний представник ОСОБА_6В.), ОСОБА_7 (законний представник ОСОБА_8), Другої Миргородської державної нотаріальної контори, в якому просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_11 15 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_12 та посвідчений Другою державною нотаріальною конторою м. Миргорода.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що вказаний заповіт складений особою, яка внаслідок хвороби не могла усвідомлювати свої дії, тому просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У квітні 2012 року ОСОБА_7, як законний представник ОСОБА_8, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила встановити нікчемність заповіту ОСОБА_11 від 27 березня 2007 року на користь ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю. і зареєстрований в реєстрі за № 1-1364.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог посилалась на те, що заповіт складений особою, яка внаслідок хвороби не могла усвідомлювати значення своїх дій, при цьому вважає, що нікчемність заповіту обумовлена ще й порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, у зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений і підписаний 15 травня 2010 року в місті Миргороді ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_12, який посвідчений державним нотаріусом Другої Миргородської державної нотаріальної контори Смага Л.Г. та зареєстрований у реєстрі за №1156.
Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Визнано нікчемним заповіт, складений і підписаний 27 березня 2007 року в місті Миргороді ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4, який посвідчений державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №1-1364.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним заповіту, складеного і підписаного 27 березня 2007 року в місті Миргороді ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4, який посвідчений державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О. Ю. та зареєстрований у реєстрі за №1-1364 з підстав, передбачених ч. 2 ст. 1257 та ст. 225 ЦК України.
Скасовано заходи забезпечення позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 30 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2013 року в частині задоволених зустрічних позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні за безпідставністю.
Скасовано рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 1 614 грн 70 коп. судових витрат.
В іншій частині рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 липня 2013 року залишено без змін.
У касаційній скарзі законний представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог, врахував висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 205 від 15 квітня 2013 року, виходив із того, що на момент підписання заповіту 15 травня 2010 року на ім'я ОСОБА_12, ОСОБА_11 виявляла ознаки стихійного психічного розладу, який позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що на момент складання та підписання заповіту від 27 березня 2007 року на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_11 усвідомлювала значення своїх дій, могла керувати ними, тобто вказаний заповіт відповідав її волі, а тому вимоги про визнання недійсним заповіту з підстав, передбачених ч. 2 ст. 1257 та ч. 1 ст. 225 ЦК України не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають; крім того місцевий суд зазначив, що всупереч вимог ст. ст. 34, 39, 48 Закону України «Про нотаріат» та п. 24 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка була чинною на час посвідчення заповіту, в посвідчувальному написі зазначено про вчинення нотаріальної дії нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю., яка оспорюваний заповіт не посвідчувала, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 1257 ЦК України при складанні заповіту, а тому вказаний заповіт є нікчемним.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволених зустрічних позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні, а в іншій частині залишаючи рішення місцевого суду без змін, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до вимог ст. 1248 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом; наведена вимога закону при посвідчені заповіту від 27 березня 2007 року дотримана, що підтверджується світлокопією заповіту, завіреною світлокопією реєстру нотаріальних дій; форма заповіту відповідає вимогам, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №1/5 від 10 січня 2005 року; наявна у посвідчувальному написі на заповіті помилка у прізвищі нотаріуса не є порушенням форми чи порядку посвідчення заповіту, яке могло вплинути на волевиявлення спадкодавця, що підтверджується, зокрема положеннями розділу 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року).
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7, подану законним представником ОСОБА_8, відхилити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 30 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Л.М. Мазур М.А. Макарчук А.В. Маляренко