Ухвала
іменем україни
10 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Солодкова А.А.,
суддів Крещенка А.М., Сахна Р.І.,
за участю прокурора Cорокіної О.А.,
представника потерпілої ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2013 року,
Вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2013 року засуджено
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України,
раніше не судиму,
- за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України,
раніше не судимого,
- за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Суд постановив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 по 250 грн на відшкодування моральної шкоди.
Як встановив суд, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими у тому, що вони, 28 липня 2012 року біля 11 год. прийшовши до будинку ОСОБА_2, що на АДРЕСА_1 вимагали повернути борг за сіно у сумі 400 грн. Внаслідок того, що потерпіла відмовилась віддавати кошти, між нею та засудженими виникла суперечка, у ході якої ОСОБА_3 завдала ОСОБА_2 два удари у живіт, а ОСОБА_4, схопивши потерпілу рукою за шию, штовхнув її, в результаті чого потерпіла впала та отримала легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2- ОСОБА_1 посилаючись на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, просить переглянути судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Зокрема, представник потерпілої вважає, що при призначенні покарання суд не врахував тієї обставини, що злочин вчинено щодо особи похилого віку, у вчиненому засуджені щиросердно не розкаялись, а розмір, визначений судом для відшкодування моральної шкоди, - замалий.
До початку розгляду справи від засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу представника потерпілої, в яких вони просили залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, які вважали призначене засудженим покарання невідповідним тяжкості вчиненого злочину та даним про особи засуджених, внаслідок м'якості, а розмір стягнутої моральної шкоди замалим, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу представника потерпілої без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи цієї скарги, колегія суддів вважає, що вказана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга представника потерпілої в даній справі, самі по собі є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, тільки в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, ґрунтуються на доказах, перевірених у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, і у касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів представника потерпілої про призначення засудженим покарання, яке є невідповідним тяжкості вчиненого злочину та їх особам внаслідок м'якості, то вони є необґрунтованими.
Так, призначаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, суд врахував, що вчинений злочин, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, обставин, які б обтяжували чи пом'якшували покарання судом не встановлено. Отже, зваживши на особи засуджених, які є особами пенсійного віку, раніше не судимими, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення їм мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 Кк України. Зважаючи на наведене, призначене покарання вбачається справедливим.
Питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілої вирішено судом з дотриманням відповідних положень Цивільного кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України.
Апеляційний суд ретельно перевіривши доводи апеляції та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не встановлено.
Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів
Вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2013 року залишити без зміни, касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 без задоволення.
А.А. Солодков А.М. Крещенко Р.І. Сахно