Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
23 грудня 2013 року м. Київ
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Суржка А.В., Лагнюка М.М.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання останнього про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12013000000000476, та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2013 року, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката на ухвалу слідчого судді від 16 вересня 2013 року про відмову в скасуванні арешту на майно, а також повернуто його апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2,
Адвокат ОСОБА_1 - представник колишньої дружини підозрюваного у кримінальному провадженні №12013000000000476 ОСОБА_2 - ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року на нерухоме майно ОСОБА_2, в задоволенні якого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року було відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалами слідчого судді від 16 вересня 2013 року та 31 липня 2013 року, адвокат оскаржив їх в апеляційному порядку.
Однак, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2013 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року, а також повернуто апеляційну скаргу останнього в частині оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року, якою накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2
У касаційній скарзі адвокат ставить питання про скасування ухвали слідчого судді від 16 вересня 2013 року та ухвали апеляційного суду від 26 вересня 2013 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. ст. 309, 392 КПК України, оскільки, відповідно до науково-практичного коментаря до ст. 392 цього Кодексу, вбачається, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених кримінальним процесуальним кодексом, зокрема, до таких серед іншого належать ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання адвокатом порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 424 КПК України, у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Крім того частиною 4 ст. 424 цього Кодексу передбачено, що ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Однак, касатор поставив питання про скасування ухвали слідчого судді від 16 вересня 2013 року, яка оскарженню в касаційному порядку не підлягає та не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Поряд з цим, відповідно до вимог ч. 6 ст. 399 КПК України, ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена у касаційному порядку.
Під час досудового розслідування, як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, в тому числі про арешт майна або відмову у ньому. А відповідно до ч. 3 цієї статті, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Так, як вбачається з долученої до касаційної скарги копії ухвали суду апеляційної інстанції, суд, посилаючись на ст. 309 цього Кодексу, обґрунтовано відмовив адвокату ОСОБА_1 у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді від 16 вересня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, оскільки, зазначеною статтею передбачено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку, а оскаржувана ухвала слідчого судді не входить до цього переліку, а тому не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
В той же час, ухвалою апеляційної інстанції, на підставі ч. 3 ст. 399, ч. 2 ст. 395 КПК України, також обґрунтовано повернуто апеляційну скаргу останнього в частині оскарження ухвали слідчого судді від 31 липня 2013 року, якою накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2, так як вона подана апелянтом 23 вересня 2013 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження і особа, яка її подала, не порушувала
питання про його поновлення.
З таким рішенням апеляційного суду погоджується і касаційна інстанція.
Доводи адвоката про те, що апеляційним судом порушено вимоги ст. ст. 309, 392 КПК України при відмові у відкритті апеляційного провадження по його скарзі на ухвалу слідчого судді від 16 вересня 2013 року також є необґрунтованими виходячи з наступного. Вказаною нормою Закону передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову від нього, однак, адвокат оскаржив до апеляційного суду іншу ухвалу - про відмову в скасуванні арешту на майно, яка не входить до переліку ухвал слідчого судді, передбаченого ст. 309 цього Кодексу, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України у відповідності до ст. 419 КПК України, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги адвоката та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити згідно п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання останнього про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12013000000000476, та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2013 року, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката на ухвалу слідчого судді від 16 вересня 2013 року про відмову в скасуванні арешту на майно, а також повернуто його апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.
Судді:
В.І. Орлянська А.В. Суржок М.М. Лагнюк