"24" грудня 2013 р.Справа № 916/2151/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 24.12.2013 року:
від позивача: Запорожець К.С.., за довіреністю;
від відповідача: Новічкова О.В. за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі, якою є Відокремлений підрозділ „Одеська дирекція залізничних перевезень"
на рішення господарського суду Одеської області від 28.10.2013 року
по справі № 916/2151/13
за позовом: Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі, якою є Відокремлений підрозділ „Одеська дирекція залізничних перевезень"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙН УКРЕЙН"
про стягнення 55 210 грн.
сторони та суть спору зазначені відповідно до рішення суду від 28.10.2013 року
В судовому засіданні 24 грудня 2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У серпні 2013 року Державне підприємство „Одеська залізниця" в особі, якою є Відокремлений підрозділ „Одеська дирекція залізничних перевезень" (далі позивач, ДП „Одеська залізниця") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙН УКРЕЙН" (далі відповідач, ТОВ „ТРЕЙН УКРЕЙН") про стягнення 55210,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 6, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, пунктами 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів та мотивовані тим, що при перевезенні ДП „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" зі станції Зборів Львівської залізниці на станцію призначення Одеса-Порт Одеської залізниці за накладною № 36800126 від 11.02.2013 року вантажу кукурудзи, відповідачем при заповненні перевізних документів було невірно зазначено масу вантажу, що зумовило нарахування штрафу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.10.2013 року по справі № 916/2151/13 (суддя Літвінов С.В.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. 12 Закону України „Про залізничний транспорт", ст. ст. 307, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України та мотивовано недоведеністю позивачем обставини, що комерційні акти АА № 024113/175, АА № 024112/174 в розумінні положень ст. ст. 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України доводять факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній № 36800126 від 11.02.2013 року.
Не погодившись з рішенням суду, ДП „ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаржник в апеляційній скарзі наполягає, що судом не взято до уваги та не надано належну правову оцінку наступним фактам: - судом не прийнято в якості належного доказу надані позивачем комерційні акти, оскільки вони, на думку суду, складені з порушенням п.п. 9, 10 Правил складання актів; - судом залишено поза увагою, що маса вантажу перевірялась на елеваторних вагах, які відповідають вимогам Інструкції, можуть застосовуватись для визначення маси вантажу, що перевозиться залізничним транспортом.
ТОВ „ТРЕЙН УКРЕЙН" відзив на апеляційну скаргу не надало, проте, його представник в засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду від 28.10.2013 року.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, у лютому 2013 року за накладною № 36800126 зі станції Зборів Львівської залізниці ТОВ "Трейн Укрейн" відправлено вагони № 95295879, № 95316279 з вантажем "Насип пшеница", станція призначення Одеса-Порт Одеської залізниці, одержувач Філія ДП "ГПЗКУ" Одеський зерновий термінал".
14.02.2013 року станцією Одеса-Порт Одеської залізниці складено комерційні акти № 024113/175, № 024112/174, якими засвідчено, що при вивантаженні та переважуванні вантажу, на вимогу вантажоодержувача, на тензометричних вагах виявлено: вага у вагоні № 95295879 тара за документом 21500 кг, нетто 53350 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 2600 кг; вага у вагоні № 95316279 тара за документом 20550 кг, нетто 54450 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1700 кг.
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з вимогами ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси". При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника.
За ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Матеріалами справи підтверджено, що на станції Одеса-порт Одеської залізниці було виявлено факт невідповідності фактичної маси вантажу та зазначеної у документах у сторону зменшення на 2550 кг.
Відповідно до п.7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644, маса зернових вантажів, насіння, висівок і комбікормів, які перевозяться насипом, картоплі, овочів і баштанних культур, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних, інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв чи інших спеціальних приладів.
Згідно з п.22 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Вказана норма направлена на усунення спорів між учасниками перевізних правовідносин у випадках виявлення нестачі вантажу, оскільки у разі зважування різними способами на станції відправлення та призначення, відповідно, може дати необ'єктивну інформацію щодо дійсної маси вантажу.
Відповідно до Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 422, вагонні ваги - засіб ваговимірювальної техніки, призначений для зважування одиниць рухомого складу залізничного транспорту, який вбудований у рейкову колію і є елементом будови залізничної колії. Засіб ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) - засіб вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), який застосовується для визначення маси вантажу, що перевозиться залізничним транспортом.
Границі допустимих похибок ЗВВТ під час зважування вантажів у процесі експлуатації не повинні перевищувати норм точності зважування, встановлених нормативно-правовими актами та нормативними документами для відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що накладною № 36800126 від 11.02.2013 р. засвідчено, що на станції відправлення зважування проводилось на автомобільних вагах. Зважування на станції призначення проводилось на елеваторних (бункерних) 70 т вагах, тобто фактично зважування на станції відправлення та призначення відбувалось на вагах різного типу та різними способами (на станції відправлення з тарою, шляхом відрахування маси тари та на станції призначення без тари, шляхом пересипання вантажу в бункер для зважування відповідно).
Суд першої інстанції надав правильну оцінку комерційним актам АА № 024113/175, АА №024112/174, вказавши, що вони складені з порушенням приписів п. 9, п. 10 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
Отже колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові та вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Судом повно встановлені обставини, що мають значення для справи, а оскаржуване рішення постановлено без порушення норм матеріального права, покладених в основу рішення.
Крім цього, судова колегія зауважує на наступному.
Відповідно до ч.2 п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.
Згідно пункту 27 Правил видачі вантажів також слід враховувати відповідний відсоток природної втрати вантажу (0,5%).
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" відсутні.
З огляду на вищевикладене, рішення від 28.10.2013 року є таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 28.10.2013 року по справі № 916/2151/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст складено та підписано 25.12.2013 року
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О. Т. Лавренюк