79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" грудня 2013 р. Справа № 5015/4377/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Костів Т.С.
Марко Р.І.
при секретарі судового засідання І.Борщ
за участю представників сторін:
від позивача (скаржник) - не з'явився.
від відповідача - Кузик А. О. ( представник за довіреністю).
від ВДВС Миколаївського РУЮ - Практика А. Г. (заступник начальника).
розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції № В-7/09-40/10838 від 29.11.2013 року
на ухвалу господарського суду Львівської області від 22.10.2013 р. (суддя Чорній Л.З.)
у справі про розгляд скарги „Новороздільське ДГХП „Сірка" від 13.08.2013 року № 09-483 на дії ВДВС Миколаївського РУЮ щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 21.06.2013 року
у справі № 5015/4377/12
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тисмениця", м. Львів,
до відповідача: Новороздільського державного гірничо-хімічного підприємства „Сірка", м. Новий Розділ, Львівська область
про стягнення 90 000,00 грн.
ухвалою господарського суду Львівської області від 22.10.2013 року у справі № 5015/4377/12 скаргу ДП „Новороздільське ДГХП „Сірка" від 13.08.13 р. №09-483 на дії ВДВС Миколаївського РУЮ задоволено частково. Визнано дії ВДВС Миколаївського РУЮ при виконанні наказу господарського суду Львівської області №5015/4377/12 від 21.06.13р. неправомірними в частині надлишкового стягнення з боржника коштів в сумі 37 670,00 грн. У решті вимог в задоволенні скарги відмовлено.
Ухвалу в частині задоволення вимог скарги мотивовано тим, що державний виконавець зобов'язаний володіти інформацією щодо кількості рахунків підприємства-боржника та сумою коштів, які на них акумулюються. Однак, при проведенні виконавчих дій державним виконавцем не вжито заходів щодо уникнення подвійного чи надлишкового стягнення коштів з підприємства-боржника, що призвело до зайво стягнутої з боржника суми в розмірі 37 670,00 грн.
Ухвалу в частині відмови в задоволенні вимог скарги щодо зобов'язання ВДВС Миколаївського РУЮ повернути надлишково стягнені кошти на розрахунковий рахунок ДП Новороздільське ДГХП „Сірка" у сумі 37 670,00 грн., мотивовано тим, що суд не вправі зобов'язувати осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 22.10.2013 року в частині визнання дій ВДВС Миколаївського РУЮ при виконанні наказу господарського суду Львівської області № 5015/4377/12 від 21.06.2013 року неправомірними стосовно надлишкового стягнення з боржника коштів в сумі 37670,0 грн. мотивуючи це тим, що боржником самостійно не було повідомлено відділ державної виконавчої служби про наявні рахунки в банківських установах, а державним виконавцем скеровано в банківські установи платіжні вимоги на суму, яка підлягала стягненню з боржника. Надлишково стягнуті кошти було перераховано на користь боржника.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін за скаргою у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2012р. у задоволенні позову ТзОВ „Тисмениця" до Новороздільського ДГХП „Сірка" про стягнення 90 000,00 грн. відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.13 р. апеляційну скаргу ТзОВ „Тисмениця" задоволено, рішення господарсько суду Л/о від 17.12.12 р. у справі №5015/4377/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ „Тисмениця" задоволено повністю. Стягнуто з ДП „Новороздільське ДГХП „Сірка" на користь ТзОВ „Тисмениця" 90 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 1 800,00 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 900 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
На виконання вказаної постанови господарським судом Львівської області 21.06.13 р. видано відповідний наказ.
Постановою ВДВС Миколаївського РУЮ від 26.06.13р. відкрито виконавче провадження (ВП №38624005) на підставі виданого наказу господарського суду Львівської області від 21.06.13 р.
У зв'язку з вказаним, державним виконавцем проведено наступні дії: 26.06.13 р. та 05.07.13 р. винесено постанови про арешт коштів боржника у межах суми 92 700,00 грн. та арешт майна боржника шляхом оголошення заборони на його відчуження. 04.07.13 р. винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 9 270,00 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведенння виконавчих дій в сумі 90,80 грн. 17.07.13 р. винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на кошти в межах суми 102 060,80 грн., враховуючи стягнення за виконавчий збір.
Як вбачається з матеріалів справи, у процесі здійснення виконавчих дій з арештованих рахунків боржника стягнуто на депозитний рахунок ВДВС кошти в розмірі 139 730,80 грн., із яких на користь ТзОВ „Тисмениця" перераховано 92 700,00грн.; 9 270,00 грн. виконавчий збір та 90,80 грн. витрати на проведення виконавчих дій.
Таким чином, фактичне стягнення коштів з боржника склало 139 730,80 грн. В той час як постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти в межах суми 102 060,80 грн. З огляду на викладене, з рахунку боржника зайво стягнуто 37 670,0 грн.
У зв'язку з наведеним, скаржник просив визнати дії державного виконавця при виконанні наказу неправомірними та зобов'язати останнього повернути ДП „Новороздільське ДГХП „Сірка" надлишково стягнені кошти.
Як пояснив державний виконавець та як вбачається з матеріалів справи, платіжне доручення про перерахування зайво сплачених коштів на рахунок боржника було передано в ГУДКСУ у Львівській області.
Як встановлено, станом на день подання скарги надлишково стягнуті кошти не були повернуті на рахунки боржника.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України „Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.
Статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного, і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч.6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Згідно ч.3 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Згідно ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.
Згідно ч.1 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.
Згідно п.4.1.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.
З вищевказаного вбачається, що державний виконавець зобов'язаний володіти інформацією щодо кількості рахунків підприємства-боржника у банківських установах та суми коштів, які на них акумулюються.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається встановлення судовим виконавцем строку, до якого боржника було зобов'язано надати інформацію про його рахунки у банківських установах та кількість коштів на них.
Як встановлено, у даному випадку державним виконавцем, на виконання вимог Закону, винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано в банківські установи - АТ „Ощадбанк" та ПАТ „Укргазбанк" платіжні вимоги на суму 102 060,80 грн. для перерахунку вказаних коштів на депозитний рахунок виконавчої служби.
Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що при проведенні вказаних виконавчих дій державним виконавцем не було вжито належних та можливих заходів щодо уникнення подвійного чи надлишкового стягнення коштів з підприємства-боржника, що, в свою чергу, призвело до зайво стягнутої з боржника суми в розмірі 37 670,00 грн.
Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. (П. 9.13.).
З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції підставно визнав дії ВДВС Миколаївського РУЮ при виконанні наказу господарського суду Львівської області №5015/4377/12 від 21.06.13 р. неправомірними в частині надлишкового стягнення з боржника коштів в сумі 37 670,00 грн.
Згідно п. 8 роз'яснення ВГС України від 28.03.2002 р. №04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" суд не вправі зобов'язувати осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Згідно повідомлення УДКСУ у Миколаївському районі Л/о №03-36/435 від 08.10.2013 року проплата по вказаному платіжному дорученні на суму 37670,0 грн. буде здійснена в регламентованому порядку.
Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги скаржника щодо зобов'язання ВДВС Миколаївського РУЮ повернути надлишково стягнені кошти на розрахунковий рахунок ДП Новороздільське ДГХП „Сірка" у сумі 37 670,00 грн.
Слід зазначити, що Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, втратила чинність, крім пункту 5.11 глави 5, підпункту 5.12.5 пункту 5.12 глави 5 щодо підготовки до проведення та проведення щотижневих конкурсів з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, які продовжують діяти до набрання чинності порядком реалізації арештованого державними виконавцями майна згідно з Наказом Міністерства юстиції N 512/5 (згідно Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5).
Господарський суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали покликався на інші положення Інструкції про проведення виконавчих дій, що, однак, не призвело до винесення неправильного рішення у даній справі, оскільки суд першої інстанції керувався Законом України «Про виконавче провадження», який визначає загальні умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, та дав правильну оцінку фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування..
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ухвалу господарського суду Львівської області від 22.10.2013 р. у справі № 5015/4377/12 - залишити без змін, апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції № В-7/09-40/10838 від 29.11.2013 року - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено 25.12.2013 р.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.