02 грудня 2013 року справа № 919/1089/13
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Альошиної С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011)
до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Південний реєстратор"
(вул. Володарського, буд. 19, м. Севастополь, 99011)
про стягнення 137 875,34 грн, розірвання договору і зобов'язання звільнити та передати орендоване майно,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився (клопотання).
Суть спору:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства "Південний реєстратор" про стягнення 137 882,38 грн, у тому числі 17 694,87 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2013 по 31.08.2013, 695,75 грн пені, 30% річних у сумі 1 388,36 грн та 118 103,40 грн штрафу; розірвання договору оренди нерухомого майна № 87-11 від 01.07.2011, укладеного між сторонами у даній справі, та зобов'язання відповідача звільнити вбудовані нежилі приміщення площею 44,70 кв.м та частину місць загального користування площею 16,60 кв.м, розташовані на третьому поверсі будівлі "Союзпечать", загальною площею 61,30 кв.м, та передати їх позивачу за актом приймання-передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором оренди нерухомого майна, укладеним між сторонами у даній справі, в частині сплати орендної плати.
02.12.2013 представник позивача до розгляду справи у судовому засіданні через канцелярію суду надав заяву від 02.12.2013, в якій позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 7,04 грн пені та просив суд провадження у справі в цій частині припинити на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України.
Також у цій же заяві позивач конкретизував позовні вимоги та просив суд повернути йому майно, яке знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Володарського, 19.
Ухвалою суду від 02.12.2013 за заявою представника позивача провадження у справі в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства "Південний реєстратор" 7,04 грн пені було припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України.
Позивач явку уповноваженого представника у засідання суду не забезпечив, однак у заяві від 02.12.2013, наданій представником позивача 02.12.2013 до розгляду справи у судовому засіданні через канцелярію суду, підтримав решту позовних вимог та просив суд їх задовольнити.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання також не забезпечив, проте 02.12.2013 до розгляду справи у судовому засіданні через канцелярію суду надав відзив за вих. № 177 від 02.12.2013 на позовну заяву, в якому вказав на те, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 118 103,40 грн є необґрунтованими, у зв'язку з чим у частині вимог щодо стягнення штрафу просив суд відмовити. З іншими позовними вимогами Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради відповідач погодився повністю.
Також у вказаному відзиві відповідач просив суд розглянути позовну заяву у відсутність його представника, у зв'язку з хворобою голови комісії з припинення діяльності ЗАТ "Південний реєстратор".
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд
01.07.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Південний реєстратор" (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 87-11 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 цього договору, зміненого протоколом від 12.07.2011 узгодження змін до договору оренди № 87-11 від 01.07.2011, з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в оренду майно - вбудовані нежилі приміщення, площею 44,70 кв.м та частину місць загального користування площею 16,60 кв.м, які розташовані на третьому поверсі будівлі "Союзпечать", загальною площею 61,30 кв.м, за адресою: м. Севастополь, вул. Володарського, 19, яке перебуває на балансі КП "Агентство "Союзпечать" (далі - об'єкт оренди). Вартість вбудованих нежилих приміщень та місць загального користування загальною площею 108,60 кв.м (у тому числі вбудовані приміщення площею 44,70 кв.м та частина місць загального користування площею 16,60 кв.м, загальною площею 61,30 кв.м) складає, згідно з незалежною оцінкою станом на 31.05.2011, - 387 470,00 грн (без ПДВ).
Пунктом 1.2 договору передбачалось, що об'єкт оренди буде використовуватись для розміщення офісу.
Згідно з пунктом 2.5 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі об'єкта оренди (Додаток № 2).
Орендодавець зобов'язувався передати об'єкт оренди орендарю на умовах розділу 2 цього договору (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 договору).
Факт передачі вищевказаного майна в оренду підтверджується відповідними актами приймання-передачі орендованого майна від 01.07.2011 та 12.07.2011, підписаними сторонами договору, належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи (арк. справи 14 та 16).
Пунктом 3.1 договору, зміненим протоколом від 27.10.2011 узгодження змін до договору оренди № 87-11 від 01.07.2011, передбачено, що розмір орендної плати визначається згідно з Методикою, затвердженою Рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007, та складає 39 367,80 грн на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки - 18% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна станом на 31.05.2011 (Додаток № 1 до протоколу).
В орендну плату не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.
Орендна плата з 20.09.2011 складає 3 263,85 грн (без ПДВ) за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на вересень 2011 року) та перераховується орендарем орендодавцю в строки, передбачені договором оренди.
Орендна плата сплачується орендодавцю щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, на відповідний рахунок (пункт 3.2 договору, змінений протоколом від 27.10.2011 узгодження змін до договору оренди № 87-11 від 01.07.2011).
Відповідно до пункту 3.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Згідно з підпунктом 4.4.3 пункту 4.4 договору орендар зобов'язувався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені підпунктом 4.4.4 договору оренди, які пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.
Проте відповідач, у порушення умов вищевказаного договору, свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати виконував лише частково, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість з орендної плати перед позивачем за період з 01.01.2013 по 31.08.2013 у сумі 17 694,87 грн.
Пунктом 7.1 договору (в редакції протоколу від 12.07.2011 узгодження змін до договору оренди № 87-11 від 01.07.2011) встановлено, що цей договір діє з моменту його підписання і до 11.07.2014.
Згідно з пунктом 8.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як установлено судом, 01.07.2011 між сторонами було укладено договір № 87-11, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.
Згідно з положеннями частини першої статті 283 Господарського кодексу України та частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна").
Наведене дозволяє дійти висновку, що між сторонами виникли орендні правовідносини, врегульовані вказаним договором, і сторони набули певних прав та взаємних обов'язків за цим договором.
Частиною третьою статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" на орендаря покладений обов'язок вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
При цьому, за змістом статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Таким чином, укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна № 87-11 від 01.07.2011 є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати за користування об'єктом оренди.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у статті 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі викладеного суд вважає заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.01.2013 по 31.08.2013 у сумі 17 694,87 грн доведеною та обґрунтованою.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна позивач також просив суд стягнути з відповідача 688,71 грн пені (з урахуванням його відмови від позову в частині стягнення пені у сумі 7,04 грн), 30% річних у сумі 1 388,36 грн та 118 103,40 грн штрафу.
Що стосується вимоги позивача відносно стягнення з відповідача 30% річних у сумі 1 388,36 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.6 договору встановлено, що у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись понад 30 календарних днів орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний оплатити на користь орендодавця понад збитки 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Таким чином, сторони відступили від положень цивільного законодавства та передбачили в договорі збільшений розмір процентів річних порівняно з тим, який встановлений статтею 625 Цивільного кодексу України, що є їх правом та проявом принципу свободи договору (статті 3, 6, 627-628 Цивільного кодексу України), у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу 30% річних у розмірі 1 388,36 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних, суд визнає його вірним, а тому, зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 30% річних від простроченої суми у розмірі 1 388,36 грн за період з 21.01.2013 по 28.08.2013 є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача 688,71 грн пені суд зазначає наступне.
Пунктом 8.5 договору передбачено, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця понад збитки пеню у розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його вірним, а тому позовна вимога в частині стягнення пені в сумі 688,71 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Щодо стягнення штрафу в сумі 118 103,40 грн суд зауважує на такому.
Згідно з пунктом 8.7 договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше ніж 60 календарних днів, орендар сплачує на користь орендодавця понад збитки штраф у сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.
Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято розмір річної орендної плати, встановлений пунктом 3.1 договору в редакції протоколу від 27.10.2011 узгодження змін до договору оренди № 87-11 від 01.07.2011 (39 367,80 грн); загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 118 103,40 грн (39 367,80 грн х 3 роки), що є суттєво більшим, ніж загальний розмір заборгованості з орендної плати, яка склалась станом на серпень 2013 року (17 694,87 грн).
Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У частині другій цієї статті зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3 статті 83 ГПК України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин, так само як і не надають суду право повністю звільнити винну сторону від сплати неустойки.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, застосовуючи пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 118 103,40 грн, суд зазначає, що позивач у порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів на підтвердження факту спричинення йому збитків у результаті несвоєчасного внесення відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.
Натомість, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема справедливості та розумності, а також, враховуючи часткове виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до розміру місячної орендної плати з урахуванням індексу інфляції, яка підлягає відшкодуванню станом на серпень 2013 року в сумі 3 273,53 грн.
Тому в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 114 829,87 грн повинно бути відмовлено.
На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам і відповідає приписам чинного законодавства.
Беручи до уваги вищевикладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 23 045,47 грн, у тому числі 17 694,87 грн заборгованості з орендної плати, 688,71 грн пені, 3 273,53 грн штрафу та 30% річних у сумі 1 388,36 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем протягом тривалого часу зобов'язань щодо внесення орендної плати позивач просив суд розірвати договір оренди нерухомого майна від 01.07.2011 № 87-11, укладений між сторонами у даній справі, та зобов'язати Закрите акціонерне товариство "Південний реєстратор" звільнити вбудовані нежилі приміщення площею 44,70 кв.м та частину місць загального користування площею 16,60 кв.м, які розташовані на третьому поверсі будівлі "Союзпечать", загальною площею 61,30 кв.м, за адресою: м. Севастополь, вул. Володарського, 19, та передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом приймання-передачі.
Суд вважає вимоги позивача в цих частинах такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", яка є спеціальною правовою нормою, передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом.
До істотних порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначених зокрема пунктами (підпунктами) 4.4.2 - 4.4.13, до яких відноситься обов'язок орендаря своєчасно вносити орендодавцю орендну плату.
У разі невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору, у тому числі зобов'язань, визначених зокрема підпунктом 4.4.3 пункту 4.4 договору, орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору в повному обсязі із звільненням його від відповідальності або відмовитися від прийняття подальшого виконання орендарем зобов'язань за договором (пункт 8.2 договору).
Пунктом 8.3 договору передбачено, що одностороння відмова від цього договору здійснюється орендодавцем шляхом надсилання орендарю письмового повідомлення про це. При цьому реєстр відправлення кореспонденції визнається сторонами як належний доказ надсилання повідомлення про відмову від договору.
На виконання вищевказаної умови договору позивачем 13.06.2013 на адресу Закритого акціонерного товариства "Південний реєстратор" було надіслано лист-вимогу № 01-15/1689 від 13.06.2013, в якому Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, передбачених підпунктом 4.4.3 договору оренди нерухомого майна № 87-11 від 01.07.2011, запропонував товариству розірвати вказаний договір оренди та відповідно до підпункту 4.4.14 договору оренди повернути у належному стані у 30-денний строк вищевказане нерухоме майно балансоутримувачу у встановленому порядку.
Доказ надсилання відповідачеві вказаного листа-вимоги міститься у матеріалах справи.
Однак вищевказаний лист-вимогу відповідач залишив без відповіді та виконання.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Судом встановлений факт порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 87-11 від 01.07.2011 в частині строків внесення орендної плати, що, в контексті пункту 7.4 договору, є підставою для розірвання цього договору на вимогу однієї сторони (орендодавця - позивача у справі) у зв'язку із невиконанням іншою стороною (орендарем - відповідачем у справі) своїх зобов'язань.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна № 87-11 від 01.07.2011 є правомірною та відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити на наступному.
Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Аналогічні положення містяться у пункті 7.6 договору, згідно з яким дія договору оренди припиняється, зокрема за рішенням суду.
Таким чином, договір оренди нерухомого майна № 87-11 від 01.07.2011 вважатиметься розірваним із дати набрання даним судовим рішенням законної сили.
Частиною першою статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Підпунктом 4.4.14 пункту 4.4 договору встановлений обов'язок орендаря повернути (звільнити) об'єкт оренди у разі припинення дії договору у належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.
Відповідно до пункту 2.7 договору об'єкт оренди повинен бути повернутий в стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу. Приймання-передача об'єкта оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, яка складається з представників орендодавця (позивача), орендаря (відповідача) та балансоутримувача. Передача майна орендарем та приймання його орендодавцем оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди, який підписується представниками сторін та балансоутримувачем.
Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна, об'єкт оренди - вбудовані нежилі приміщення площею 44,70 кв.м та частина місць загального користування площею 16,60 кв.м, розташовані на третьому поверсі будівлі "Союзпечать", загальною площею 61,30 кв.м, за адресою: м. Севастополь, вул. Володарського, 19 - підлягає поверненню позивачеві.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом приймання-передачі цього майна, яка є похідною від вимоги про розірвання договору, також підлягає задоволенню.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.
Витрати зі сплати судового збору при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 7,04 грн пені, то судовий збір в цій частині підлягає покладенню на позивача.
Водночас, згідно з абзацом четвертим підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Отже, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 5 051,51 грн відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 82, пунктом 3 статті 83, статтями 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Південний реєстратор" (вул. Володарського, буд. 19, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24031755, п/р № 26000216494 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805, або з інших рахунків) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, на п/р місцевого бюджету міста Севастополя № 33213870700001 в ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) 23 045,47 грн, у тому числі 17 694,87 грн заборгованості з орендної плати, 688,71 грн пені, 3 273,53 грн штрафу та 30% річних у сумі 1 388,36 грн.
3. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 87-11 від 01.07.2011, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) та Закритим акціонерним товариством "Південний реєстратор" (вул. Володарського, буд. 19, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24031755).
4. Зобов'язати Закрите акціонерне товариство "Південний реєстратор" (вул. Володарського, буд. 19, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24031755) звільнити вбудовані нежилі приміщення площею 44,70 кв.м та частину місць загального користування площею 16,60 кв.м, розташовані на третьому поверсі будівлі "Союзпечать", загальною площею 61,30 кв.м, за адресою: м. Севастополь, вул. Володарського, 19, та передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) за актом приймання-передачі.
5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Південний реєстратор" (вул. Володарського, буд. 19, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24031755, п/р № 26000216494 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805, або з інших рахунків) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, п/р 37188003000416 в ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 25750044, отримувач: ФКМ СМР) 5 051,51 грн судового збору.
6. В іншій частині в позові відмовити.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Повне рішення складено 09.12.2013.
Суддя С.М. Альошина