"18" грудня 2013 р.Справа № 916/2981/13
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Брагіної Я.В.
секретаря судового засідання Галюк Т.В.
Представники:
від позивача: Заєць О.В. згідно довіреності від 09.09.2013р.;
від відповідача: не з'явився.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" (с. Надеждівка, Одеська обл.);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАНЖЕРОН і К" (смт. Лиманське, Одеська обл.);
про стягнення 199172,45 грн.
04.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАНЖЕРОН і К" про стягнення з останньої 199172,45 грн.
Ухвалою суду від 05 листопада 2013р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/2981/13.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що відповідач частково сплатив основний борг в сумі 7000,00грн. під час розгляду справи в суді, про що свідчать банківські виписки, які просив долучити до матеріалів справи, а суму 8500грн. відповідач сплатив ще до порушення провадження у справі, про що зазначалось у позовній заяві. Надав клопотання, в якому просить вважати правильною суму основного боргу 178547,00грн., бо в позовній заяві допущено арифметичну помилку щодо основної суми боргу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації.
Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.
Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
07 лютого 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАНЖЕРОН і К" (надалі відповідач) був укладений договір поставки № 07/02/13.
Предметом договору є зобов'язання виготовити визначений п.1.2 договору виноматеріал з винограду вражаю та у встановлений в договорі строк передати його у власність покупця, а покупця - прийняти та сплатити за нього визначену договором грошову суму.
Згідно п. 1.2 договору загальна вартість товару становить 189000,00грн., строк передачі товару 14 днів.
Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 60 календарних днів з моменту передачі товару у власність покупця рівними долями (п. 2.2).
Відповідно до п.2.3 договору розрахунки за цим договором здійснюються у національний валюті України, шляхом перерахування покупцеві коштів визначених договором на поточний рахунок вказаний в розділі 10 договору, а також іншим незабороненим діючим законодавством України способом.
Відповідальність сторін передбачена розділом 6 договору, а саме: за невиконання зобов'язань або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання (неналежне виконання) сторони несуть відповідальність визначену договором та діючим законодавством України.
Згідно п.8.1 договору всі спори та розбіжності, які можуть виникнути між сторонами при виконанні цього договору сторони вирішують шляхом переговорів. У разі, якщо домовленості не буде досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду Одеської області, при цьому сторони звільняються від досудового врегулювання спору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
На виконання умов договору №07/02/13 від 07.02.2013р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується довіреністю серії ААГ №984197 від 07.02.13., видаткова накладна №42 від 07.02.2013р. та товарно - транспортна накладна №533897 від 07.02.2013р. на суму 187047,00грн.
Відповідачем було частково сплачено товар, а саме, у сумі 8500грн. до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" з позовом до суду, про що свідчать виписки з банку від 17.07.13. в сумі 2000,00грн., від 11.09.13. в сумі 2000,00грн., від 17.09.13. в сумі 3000,00грн., 22.10.13. в сумі 1500,00грн.
Отже, борг відповідача перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду становив 178547,00грн.
Також, під час розгляду справи відповідач сплатив вартість отриманого товару в сумі 7000,00грн., про що свідчать банківськи виписки: від 14.11.13. в сумі 3000,00грн., від 15.11.13. в сумі 2000,00грн., від 21.11.13. в сумі 2000,00грн.
Відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7000,00грн. за відсутністю предмету спору.
Тому основний борг відповідача станом на час розгляду справи становить 171547,00грн. (178547,00грн. - 7000,00грн.).
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як суд зазначав вище, відповідачем повна оплата послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в сумі 171547,00грн.
Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідачем несплачено в повному обсязі поставку товару, відповідно до чого позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 14599,78грн. та штрафу в сумі 3000грн.
Однак, суд відмовляє у позові в частині стягнення пені та штрафу, враховуючи наступне.
Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином, оскільки між сторонами не було погоджено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасну оплату вартості товару у формі пені та штрафу, й договір не містить відповідальності у виді пені та штрафу, суд відмовляє у позові, в частині стягнення пені у сумі 14599,78 грн. та штрафу в сумі 3000грн.
Також позивач просить стягнути 3% річних в сумі 3025,67грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд приходить до висновку, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов і в частині нарахування 3% річних в сумі 3025,67грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів повної сплати заборгованості не надав.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 171547,00грн. та 3% річних в сумі 3025,67грн., оскільки вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, та відмовляє в частині стягнення пені в сумі 14599,78грн. та штрафу в сумі 3000грн., бо їх нарахування є безпідставним і припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині стягнення 7000,00грн.
Суд покладає витрати за юридичні послуги в сумі 5000,00грн. на позивача, оскільки позивач не надав доказів, які б підтверджували понесені витрати на послуги адвоката.
Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволеного позову.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80,82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 7000грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.
3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАНЖЕРОН і К" (вул. Леніна, 58, смт. Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область, 67452, код ЄДРПОУ 3189208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ШАМПАНЬ УКРАЇНИ" (вул. Леніна, 75, с. Надеждівка, Арцизький район, Одеська область, 68454 код ЄДРПОУ 00413143):
- 171547,00грн. - основного боргу,
- 3025,67 грн. - 3% річних,
- 3491,45 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
4. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 14599,78 грн. та штрафу в сумі 3000грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано: 23 грудня 2013р.
Суддя Брагіна Я.В.