ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16239/13 19.12.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"
до Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю
про стягнення 166 412,79 грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
Від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В., Галков І.О. за дов.
Від відповідача: Ніколаєв О.С. за дов.
Пред'явлені вимоги про стягнення 163 356,00 грн. основного боргу - заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007р., 2 522,30 грн. неустойки, 534,49 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року (суддя Якименко М.М.) порушено провадження у справі № 910/16239/13, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
За розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.11.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Якименка М.М. на лікарняному, справу № 910/16239/13 передано для розгляду судді Ярмак О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 року суддею Ярмак О.М. справу № 910/16239/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.12.2013р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007р. в частині сплати лізингових платежів за 72-74 періоди.
Заперечуючи проти позову відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в укладеному між сторонами договорі фінансового лізингу відсутня така істотна умова як ціна договору, що суперечить ч. 2 ст. 189 ГК України, а тому такий договір є неукладеним, стверджує, що пп. 6.1-6.5 договору в частині прив'язки до курсу долара США порушують вимоги ч. 2. ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 99, 117 Конституції України, ч. 2 ст.198 ГК України, п. 1 постанови Кабміну «Про удосконалення порядку формування цін», ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а відповідно є не чинними відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
16.12.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи по справі, в якому просить призначити судово-бухгалтерську експертизу по справі з метою встановлення точної суми заборгованості ТОВ Фірми "Т.М.М." по договору фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007р.
Клопотання судом відхилене, оскільки згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи " № 4 від 23.03.2012р., судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Додатками до договору фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007р. сторони погодили та встановили Графіки внесення платежів, які містять зазначення періоду лізингу, суми лізингових платежів, належних до сплати, поточний борг лізингоодержувача, залишок непогашеної вартості предмета лізингу станом на кожен період та ін. Вказані Графіки підписані та скріплені печатками сторін без зауважень. Крім того, до позовної заяви позивачем надано розрахунок боргу по черговим лізинговим платежам за спірні періоди.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для призначення судово-бухгалтерської експертизи у справі № 910/16239/13 у зв'язку з наявністю у матеріалах справи необхідних документів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
У судовому засіданні 19.12.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти позову заперечили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
25.04.2007р. між позивачем - ТОВ «Ласка Лізинг» (лізингодавець за договором) та відповідачем - ТОВ «Фірмою «Т.М.М.» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 805/04/2007, відповідно до якого лізингодавець зобов'язався придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач - прийняти його на умовах даного договору.
Відповідно до п.1.1 договору, предметом лізингу є Екскаватор-навантажувач 3 CX SM в кількості чотири одиниці.
Умовами п. 3.1 договору визначено, що передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинне бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення.
29.05.2007р. на підставі видаткової накладної № РН-0000187 лізингодавець передав, а лізингоодержувач в особі Розпорня О.П., що діяв на підставі довіреності ЯНЮ № 464409 від 29.05.2007р. прийняв предмет лізингу: екскаватор-навантажувач 3 CX SM в кількості чотири одиниці.
Сторонами одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до договору). В подальшому, Додатковою угодою № 805/04/2007/R від 30.07.2009р. сторонами графік внесення лізингових платежів викладено в новій редакції.
Згідно з п. 6.1 договору, сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця, під якою розуміється сума, відображена в гривнях та яка дорівнює одному долару США за курсом, встановленим п. 7.1.1 договору, а саме:
- "Курс 1" - курс, встановлений НБУ для одного долара США станом на 21.05.07 р.;
- "Курс 2" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату, визначену для проведення лізингового платежу згідно з графіком внесення платежів (Додаток № 1) до даного договору.
Відповідно до п. 6.1.2 договору, поточний лізинговий платіж, що підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу, вираженої в "у.о." згідно з графою 3 Додатку № 1 до договору на відповідну дату проведення платежу, та "Курсу 2".
Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 254 028,00 "у.о", в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 42 338,00 "у.о", виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з п. 6.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по курсу 1 та викупну вартість, вказану в додатку № 1 до договору по курсу 1 (п. 2.2 договору).
Згідно умов п.6.3 договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Фірмою "Т.М.М." - ТОВ, становить 324 326,13 умовних одиниць (у.о.), включаючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна - 41 671,33 у.о.
Згідно з п. 6.5 договору, відповідач зобов'язаний вносити на розрахунковий рахунок позивача платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в Графіку внесення платежів, що є Додатком № 1 до Договору.
Позивач вказує, що відповідно до Графіку внесення платежів, з 72 по 74 періоди включно, відповідач повинен був сплатити по 4209,11 у.о. відповідно до графи 3 Графіку та по 1011,70 у.о. відповідно до графи 7 Графіку.
Відповідач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.07.2007р. в частині сплати лізингових платежів за періоди 72-74 не виконав, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед лізингодавцем у розмірі 163 356,00 грн.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з п. 6.8 договору, лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.
Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Доказів оплати відповідачем суми 163 356,00 грн. чергових лізингових платежів за 72-74 періоду по Графіку внесення платежів, в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору в частині непогодження ціни договору, що на думку відповідача свідчить про те, що договір фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007р. є не укладеним, спростовуються змістом п.2.3 договору, відповідно до якого ціна в договорі визначена у гривнях, крім того розрахунки між сторонами договору підлягають здійсненню у гривнях (п.6.1 договору), що не суперечать законодавству України.
Що стосується тверджень заявника про нечинність умов пп. 6.1-6.5 договору з огляду на встановлення в договорі грошової одиниці в іноземній валюті, що на думку відповідача, звільняє його від будь-яких зобов'язань за цим договором, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійним договору фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007р. як в цілому, так і в частині пунктів 6.1-6.5 договору, суду не надано, чим спростовуються передчасні твердження відповідача про зворотнє.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях.
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, втім, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, але якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (пункти 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України).
Отже, чинне законодавство хоч і визначає національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №12/149 та судовій практиці Вищого господарського суду України по аналогічних справах, зокрема у постановах № 5011-3/14538-2012 від 20.03.2013р., № 5011-30/16984-2012 від 28.05.2013р., № 910/8841/13 від 14.10.2013р.
Таким чином, всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач не довів суду та не надав належних доказів наявності підстав для звільнення його від обов'язку оплати лізингових платежів за 72-74 періоди по договору фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007р.
Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.8.5 договору, у разі якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати сплату неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.
Позивачем нараховано 2 522,30 грн. неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення оплати по платіжним зобов'язанням за 72-74 періоди включно, з урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення неустойки в межах, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, визнана обґрунтованою та правомірною.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 534,49 грн. трьох відсотків річних.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.
Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача належними доказами не спростував.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фірми "Т.М.М. " Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5 корпус 2, код ЄДРПОУ 33104543) 163 356 (сто шістдесят три тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 30 коп. неустойки, 534 (п'ятсот тридцять чотири) грн. 49 коп. три відсотки річних, 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 26 коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак
Повне рішення складено 24.12.2013р.