номер провадження справи 12/20/13
10.12.2013 Справа № 908/2986/13
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2986/13
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", м. Київ
до першого відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м. Запоріжжя
до другого відповідача: Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України", м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Київ,
про стягнення 18975,37 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від першого відповідача - Якушев С.О., довіреність №309 від 29.05.13 р.
від другого відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 18975,37 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Другий відповідач та третя особа в судове засідання також не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали.
Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Позивачем надано суду Витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.11.2013 року, за змістом якого вбачається, що місцезнаходження другого відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, буд. 7А. Таким чином, другого відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а тому його не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
На адресу суду повернулася ухвала від 22.10.2013 року, яку надіслано на адресу третьої особи, з позначкою «за закінченням терміну зберігання», що з урахуванням конкретних обставин справи, вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.
Перший відповідач у справі - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", в порядку ст. 59 ГПК України, надало суду відзив на позовну заяву, а також додаткові письмові пояснення до нього, відповідно до яких проти позову заперечує, у зв'язку із наступним, зокрема:
- на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 08.04.2010р., договір страхування у вигляді полісу № ВС 5435269, не діяв через відсутність його оплати з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», що підтверджується банківською випискою за розрахунковим рахунком ТДВ "Страхова компанія "КРЕДО" за період з 05.11.2009 року по 15.11.2009 року;
- на дату настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Ford Focus», державний номер № НОМЕР_1 не був застрахований відповідачем;
- бланк полісу № ВС 5435269 знищений.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.10.2013 року, на підставі ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичну особу - ОСОБА_1, оскільки його визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді.
Безпосередньо в судовому представник першого відповідача підтримав клопотання, викладене у відзиві на позовну заяву та просить суд, на підставі ст. 24 ГПК України, залучити до участі у справі іншого відповідача - Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України".
Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.10.2013 року, залучено до участі у справі іншого відповідача - Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України", оскільки саме працівник зазначеного підприємства - водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford Focus», державний номер НОМЕР_1, та безпосередньо його визнано винним у ДТП. При цьому судом враховано положення п. 1.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення першого відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий канал», як Страхувальником, та Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", як Страховиком, був укладений договір страхування транспортного засобу, оформлений полісом № 250595122 від 08.09.2009 року.
Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2.
08 квітня 2010 року об 11 год. 50 хвил. в м. Києві по вул. Вікентія Хвойки, 11 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля «Ford Focus», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1
Факт встановлення вини у скоєнні ДТП ОСОБА_1, за ознаками ст. 124 КУпАП, підтверджено постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2010 року по справі № 3-31780/2010, що відповідно до частини 5 статті 35 ГПК України є фактом, який встановлений судом і має значення для вирішення спору. Разом з тим, вказаною постановою встановлено, що вказана особа працює менеджером у Закритому акціонерному товаристві «Телесистеми України».
Відповідно до звіту № 144 про оцінку автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу склала 22083, 05 грн. Згідно рахунку № АМС0009005 від 13.04.2010 року, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомир», вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 19975, 37 грн. Страховиком було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та складено страховий акт № 52248 від 03.08.2010 року, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 18975, 37 грн. Відповідно до платіжного доручення № 8611 від 08.09.20101 року Страхувальнику виплачено страхове відшкодування в сумі 18975, 37 грн.
З посиланням на ті обставини, що цивільно-правова відповідальність власника та володільця автомобіля «Ford Focus», державний номер НОМЕР_1 - Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України», на момент вчинення ДТП була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" за полісом № ВС/5435269, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 18975, 37 грн. Регресна вимога (претензія) № 3717 від 24.11.2010 року, про стягнення суми страхового відшкодування була надіслана відповідачу, проте відповіді або зарахування коштів не отримано.
Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного:
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір страхування, сторони досягли всіх його суттєвих умов, а саме відносно предмету страхування, дотримали його письмову форму, визначили суттєві умови, у тому числі страхову суму, а тому відповідно до вимог ст. 16 Закону України " Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Вказана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 989 ЦК України встановлено зобов'язання Страхувальника своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про страхування» набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором страхування.
Докази по справі свідчать, що Закрите акціонерне товариство «Телесистеми України» не здійснювало страхові платежі на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", про що свідчить, зокрема випискою по рахунку вказаного підприємства з 05.11.2009 року. Одночасно, в матеріалах справи міститься копія бланку полісу № ВС/5435269, з якої відсутня можливість встановити будь-які дані. При цьому судом враховано положення п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про страхування». Тому посилання позивача на встановлений строк дії полісу не приймаються судом до уваги.
На адресу суд надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/25879 від 20.09.2013 року, відповідно до якого бланк зазначеного полісу знищений, що також підтверджується першим відповідачем. Вимоги ухвали суду від 28.11.2013 року щодо надання оригіналу або належним чином засвідченої копії бланку полісу № ВС/5435269 сторонами не виконано.
Таким чином, позивачем не доведено суду, що цивільно-правова відповідальність власника та володільця автомобіля «Ford Focus», державний номер НОМЕР_1 - Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України», на момент вчинення ДТП була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО».
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 18975, 37 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з приписами ст. 993 ЦК України.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, а також те, що він є менеджером Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України» встановлено постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2010 року по справі № 3-31780/2010, і є фактом, який не потребує доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, та право регресного відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 18975, 37 грн. на підставі статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України.
За такими обставинами позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до першого відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", другого відповідача - Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення з суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 18975, 37 грн. заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. покладаються на другого відповідача у справі - Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України", відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 10.12.2013 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 993, 1166, 1172, 1188, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до першого відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» відмовити.
2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до другого відповідача - Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України», 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 22599262, на користь:
- Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 35333145, суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 18975 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 37 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп., видавши наказ.
Повне рішення складено - 16.12.2013 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.