Справа №639/8247/13-ц
2 /639/2503/2013
11 грудня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді - Іванової І.В.,
за участю секретаря - Тущенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з- особа Жовтневий районний відділ у м. Харкові Головного Управління Державної Міграційної Служби України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд -
25 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулася д суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким , що втратив право користування житловим приміщенням розташованим за адресою АДРЕСА_1.
У обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те,що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Пїятої ХДНК, вона як дружина являється спадкоємицею майна ОСОБА_3, померлого 21 травня 2008 року. Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 3 лютого 2009 року. В зазначеній квартирі з 18 лютого 1998 року зареєстровані вона та відповідач ОСОБА_2. 10 листопада 2000 року її сину ОСОБА_2 була подарована ? частина будинку 28 по 1-му Ново-Пригородному в'їзду в м. Харкові , що підтверджується копією договору дарування. Більш 10 років назад ОСОБА_2 зібрав свої речі та переїхав у належну йому на праві власності ? частину будинку за вказаною вище адресою на постійне місце мешкання. До сьогоднішнього дня ОСОБА_2 не знявся з реєстрації за адресою АДРЕСА_3, про що вказано у довідки №866 від 16 вересня 2013 року про склад сім'ї, виданою КП «Жилкомсервіс» дільниця №43. З моменту не мешкання ОСОБА_2 за місцем реєстрації, вона самостійно сплачує за комунальні послуги, робила ремонт в квартирі, підтримувала її належний стан.
27 листопада 2013 року позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила ухвалити рішення, яким визнати відповідача таким,що втратив право користування вищевказаним житловим приміщенням.
У судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги та просила ухвалити рішення, яким визнати відповідача таким,що втратив право користування вищевказаним житловим приміщенням на підставі ст. 405 ЦК України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, йому належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи , про що свідчить рекомендоване повідомлення.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, їй належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.
Зі згоди позивачки , суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. ст. 224-226 ЦПК України.
Суд, вислухав пояснення позивачки, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Як встановлено судом , позивачці у справі належить на праві власності квартира АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про права на спадщину за законом від 3 лютого 2009 року ./а.с. 8/.
У вищевказаному домоволодінні з 18 лютого 1998 року зареєстровано відповідача у справі ОСОБА_2 /а.с.7/.
Згідно з ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено між ним і власником житла або закону.
Як встановлено судоми, відповідач був зареєстрований у спірній квартирі 18 лютого 1998 року , однак понад рік не мешкає у квартирі ,поважних причин відсутності відповідача у спірній квартирі , судом не встановлено.
Факт відсутності понад рік відповідача у вказаній вище квартирі підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Не вірити їх поясненням , у суду немає ніяких підстав, оскільки їх пояснення не суперечать іншим доказам.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» реєстрація місця проживання осіб здійснюється органом реєстрації. Згідно п.п. 20 п. 4 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 року за №643, Державна міграційна служба України здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб, веде відповідний реєстраційний облік.
Аналізуючи вищенаведені докази у їх сукупності , суд дійшов до висновку про доведеність позивачкою позову та необхідність його задоволення.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 321, 383, 391,405 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 10, 57, 60, 61,212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі №40 , розташованій в будинку №9 по пр. Дзюби в м. Харкові .
Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, наданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку .
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Суддя І.В.Іванова.