Номер справи 623/4148/13-ц
Номер провадження 2/623/1117/2013
іменем України
23 грудня 2013 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Бутенка В.М.
при секретарі судового засідання - Костенко В.В.
судового розпорядника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням житлового будинку № 37 по вул. Плеханівській в м. Ізюмі Харківської області (а.с. 2-3).
Позивач або його представник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляду справи без його участі, підтримує позовні вимоги і просить позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася без поважних причин, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином відповідно до ч.9 ст. 74 ЦПК України шляхом оголошення у газеті «Слобідський край» від 30.11.2013 року № 143, заяв про розгляд справи за її відсутності не надійшло.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статей 169, 224 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності сторін без здійснення фіксації судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ст. 197 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 з 23 жовтня 1984 року по 16 листопада 2012 року (а.с. 5).
Матеріалами справи встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 28.05.1985 року, та договору купівлі-продажу від 04.12.2012 року позивачу ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок № 37 по вул. Плеханівська м. Ізюм Харківської області (а.с. 10-11, 12-14, 15, 16).
У житловому будинку № 37 по вул. Плеханівська в м. Ізюмі Харківської області з 13.11.1995 року була зареєстрована ОСОБА_3 як дружина власника житла (а.с. 7-9, 22).
Довідкою з місця проживання та позовної заяви позивача вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 з 30 квітня 2013 року вибула з житлового будинку № 37 по вул. Плеханівська в м. Ізюмі Харківської області, особистих її речей в будинку не має, виїхала в інше житлове приміщення, не користується будинком та не провадить оплату за комунальні послуги (а.с. 2-3, 17).
Згідно ч.3 ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР від 30 червня 1983 р. №5464-X, із наступними змінами (далі - ЖК УРСР), ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Частинами 1, 4 ст. 156 ЖК УРСР визначено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно зі змістом вказаних норм право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій (на підставі вказаних статей ЖК і ЦК), позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно статей 10, 31, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, судом установлено, що відповідачка ОСОБА_3 втратила в установленому порядку право на користування цим житлом у разі відсутності її як бувшої дружини (члена сім'ї) без поважних причин встановленою домовленістю між нею і власником житла|частку|, так як отримала кошти за свою частку будинку повністю і з 30.04.2013 року вибула з|із| цього житла і відсутня без поважних причин, виїхала на постійне проживання в інше житлове приміщення (а.с. 15).
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. № 1382-IV, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Судові витрати|позовницю,позивачку| позивача суд компенсує за рахунок відповідачки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405 ЦК України, ст. ст. 9, 150, 156 ЖК УРСР, статями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК| України|, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, втративши право користування жилим приміщенням, розташованим|схильним| в житловому будинку № 37 по вул. Плеханівська в м. Ізюмі Харківської області, з дня вибуття.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 судові витрати на судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок, витрати з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 224 гривні 10 копійок.
Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може| бути| оскаржене| позивачем в апеляційному| порядку|ладу|| в строк 10 днів| з дня | проголошення рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| шляхом подачі апеляційної скарги| до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізюмським міськрайонний судом Харківської області, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку в строк 10 днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області.
Головуючий: суддя -