06.12.2013р. Справа № 9104/178842/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Клюби В.В.,
судді Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, м.Київ
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2012р. у справі №2а-1913/12/0970
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Ясень Рожнятівського району Івано-Франківської області
до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, м.Київ
про скасування постанови про порушення правил маркування меблевих виробів, -
05.07.2012р. позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, просив скасувати повністю постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області №284 від 06.06.2012р. про накладення стягнення, передбаченого ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2012р. у справі №2а-1913/12/0970 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області №284 від 06.06.2012р.; стягнуто з Державного бюджету України в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 258,30грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Київській області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.05.2012р. працівниками Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області проведено планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт №000417 від 24.05.2012р., у висновках якого зазначено, що на маркувальних ярликах відсутнє посилання на нормативний документ, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, відсутнє посилання на ГОСТ 19917-1998, чим порушено вимоги п.17 "Порядку провадження торгівельної діяльності" та "Правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. №833, гл.7 п.2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007р. №10 (а.с.10-11).
За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено постанову №284 від 06.06.2012р. про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до позивача застосовано штраф у розмірі 15100,00грн. за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, а саме ГОСТу 19917-1998 (а.с.18).
Судом першої інстанції встановлено, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час проведення перевірки, вказаний нормативний документ не був чинним, що підтверджується листом ДП "Івано-Франківськстандартметрологія" від 18.06.2012р., згідно з яким станом на 18.06.2012р. в Україні чинний ГОСТ 19917-1993, а інформація щодо ГОСТ 19917-1998 у покажчику "Міждержавні стандарти" відсутня (а.с.24).
Як вбачається з матеріалів справи (висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-04/91282 від 24.11.2010р.), реалізована продукція (меблеві вироби) придбавалися у ФОП - ОСОБА_2 та відповідали нормативним документам, а саме ГОСТу 19917-1993 (а.с.19).
Відповідно до вимог р.2 гл.7 п.2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України №104 від 19.04.2007р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції 08.11.2007р. за ¹1257/14524 (далі - Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами), кожен меблевий виріб повинен мати маркування, яке наноситься на приклеєний до виробу паперовий ярлик, виготовлений друкарським способом. Дозволяється наносити маркування штемпелюванням, штампуванням, випалюванням. Маркування передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву виробу, артикул, дату виготовлення, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар. На всі вироби, що входять до складу набору (гарнітура) меблів, поряд з ярликом має бути нанесений умовний знак або номер, що вказує на належність виробу до набору (гарнітура). До упаковки меблів має бути прикріплений зразок личкувальної тканини. У разі відсутності упаковки або застосування прозорої (поліетиленової) упаковки, зразок тканини має бути прикріплений до виробу.
Як вбачається з ярлика меблевого виробу, що використовувалися підприємцем ОСОБА_2 для маркування меблевих виробів, які згодом реалізовувалися ФОП - ОСОБА_1, таке посилання на нормативний акт було присутнє (а.с.20), а отже висновки контролюючого органу є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; 2) змінити постанову суду; 3) скасувати її та прийняти нову постанову суду; 4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, м.Київ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2012р. у справі №2а-1913/12/0970 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Ясень Рожнятівського району Івано-Франківської області до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, м.Київ про скасування постанови про порушення правил маркування меблевих виробів, - залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2012р. у справі №2а-1913/12/0970 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Ясень Рожнятівського району Івано-Франківської області до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, м.Київ про скасування постанови про порушення правил маркування меблевих виробів, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя В.В. Клюба
Суддя І.О. Яворський