29.11.2013р. Справа № 9104/26550/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Попка Я.С.,
судді Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2010р. у справі №2а-2861/09/1770
за позовом Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон-Захід", м.Рівне
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Столяр", м.Рівне
про визнання недійсними господарських зобов'язань, -
Позивач: Державна податкова інспекція у м.Рівне звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Столяр"; до товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон Захід" про визнання недійсними господарських зобов'язань, що виникли на підставі договору поставки пиловика хвойного від 14.03.2007р. №01-2007 та договору поставки фанери клеєної від 20.03.2007р. №02-2007р.; застосування наслідків ч.1 ст.208 Господарського кодексу України та стягнення в дохід держави:
- з ТзОВ "Фірма Столяр" вартість отриманих ним від ТзОВ "Центуріон захід" на підставі вищезазначених договорів товарно-матеріальних цінностей на суму 264519,64грн. та належні з нього ТзОВ "Центуріон захід" на відшкодування отриманих матеріальних цінностей кошти в сумі 2709,64грн.;
- з ТзОВ "Центуріон захід" кошти, отримані від ТзОВ "Фірма Столяр" на виконання вищезазначених договорів в сумі 261810,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТзОВ "Центуріон Захід" зареєстровано Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 16.03.2007р. Згідно із повідомленням дозвільного центру, печатку ТзОВ "Центуріон Захід" отримало 22.03.2007р.
В той же час, договори укладені 14.03.2007р. та 20.03.2007р., тобто один договір до моменту державної реєстрації ТзОВ "Центуріон Захід" і обидва договори скріплені печатками ТзОВ "Центуріон Захід" (до моменту її фактичного отримання).
Крім того, Рішенням Рівненського міського суду від 06.11.2008р. по справі № 2 9474/08 було встановлено що засновником ТзОВ "Центуріон захід" ОСОБА_1 за пропозицією ОСОБА_2 без мети здійснення підприємницької діяльності зареєстровано ТзОВ "Центуріон захід". Майно та грошові кошти до статутного фонду ТзОВ "Центуріон захід" він не вносив. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично до діяльності товариства відношення не має, ніяких документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства, бухгалтерських документів не підписував. Таким чином, вищезазначені факти, на думку позивача, свідчать про те, що засновник ТзОВ "Центуріон захід" не здійснював самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності після державної реєстрації підприємства, що суперечить вимогам ст.42 ГК України, а також моральним засадам суспільства в сфері здійснення підприємницької діяльності. Зазначає, що господарські зобов'язання, що виникли на підставі укладених між ТзОВ "Центуріон захід" та ТзОВ "Фірма Столяр" договорів поставки №01-2007 від 14.03.2007р. та №02-2007 від 20.03.2007р., та про виконання яких свідчать видаткові та податкові накладні, вчинено від імені ТзОВ "Центуріон захід" невідомою особою, яка не мала на це повноважень, всупереч нормам законодавства та фактичним обставинам, та діяла за спільним умислом з директором ТзОВ "Фірма Столяр" ОСОБА_3.
У зв'язку з цим, відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, позивач просить визнати недійсними господарські зобов'язання, що виникли між відповідачами, та застосувати наслідки ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.
Рівненський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив повністю. Суд виходив з того, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами того факту, що господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, як і не доказано наявності умислу хоча б однієї із сторін правочину на настання відповідних наслідків.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, вважає, що з матеріалів справи та позовної заяви вбачається достатньо доказів на підтвердження підставності позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.03.2007р. та 20.03.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Центуріон Захід" (по договору "Постачальник") та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Столяр" (по договору "Покупець") укладено договори поставки №01-2007 та №02-2007.
Відповідно до п.п.1.1. п.1. Договорів поставки, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця пиловник хвойний (по договору №01-2007) та фанеру клеєну (по договору №02-2007), найменування, асортимент, загальна кількість, та загальна сума якої зазначається в щомісячному замовленні, а Покупець приймати і оплачувати цю продукцію на умовах, визначених даним Договором та щомісячним Замовленням.
Матеріалами справи підтверджується, що господарські зобов'язання за вказаними договорами були виконані сторонами договорів - пиловник хвойний поставлявся ТОВ "Центуріон Захід" партіями систематично, починаючи з 20.04.2007р. по 28.09.2007р. Вказаний товар передано товариству з обмеженою відповідальністю "Центуріон Захід" по накладних (№№1-18 за період з 28.03.2007р. по 28.09.2007р.) і отримано оплату за нього на банківський рахунок.
Апелянт вважає такі договори нікчемними, оскільки, на його думку, вони суперечать інтересам держави та суспільства, свої висновки обгрунтовує з посиланням на дві обставини:
- укладення договорів поставки до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон Захід" (державну реєстрацію здійснено 16.03.2007р.);
- наявність рішення Рівненського міського суду від 06.11.2008р., яким визнано недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон Захід" з моменту реєстрації з 16.03.2007р., скасовано державну реєстрацію з моменту державної реєстрації 16.03.2007р., свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі з 28.03.2007р.
Такі висновки апелянта є необґрунтованими, оскільки, відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про господарські товариства", товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Статтею 8 цього Закону визначено, що товариство може відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.
Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників.
Договір поставки №01-2007 дійсно було укладено до набуття товариством правоздатності (14.03.2007р.), однак, зобов'язання за угодою були виконані товариством після його державної реєстрації, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами. Це свідчить про подальше належне схвалення товариством оспорюваної угоди.
Відповідно до вимог ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання договорів поставки недійсними відповідно до вищенаведеної норми права є укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Отже, у даному спорі необхідно встановити, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, якою із сторін і в якій мірі виконано договір, а також вину сторін у формі умислу.
При цьому, наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Разом з тим, умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.
Скасування державної реєстрації, визнання недійсним Статуту юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (на які покликається позивач як на одну з підстав визнання правочинів такими, що суперечать інтересам держави та суспільства) саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру.
Наявність умислу на ухилення від сплати податків не може бути підтверджено лише рішенням суду про визнання установчих документів однієї зі сторін договору недійсними та скасування її державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, але не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності.
В мотивувальній частині рішення Рівненського міського суду від 06.11.2008р. вказано, що ОСОБА_1 (згідно статуту директор ТОВ "Центуріон Захід") внесок до статутного фонду товариства не вносив, реєстраційні документи не оформлював, фактично не був обізнаний про свою участь в цьому товаристві.
Фактів здійснення діяльності з метою ухилення від сплати податків, а тим більше фактів щодо ухилення від оподаткування з боку ТОВ "Центуріон Захід" за результатами здійснення конкретної господарської операції за договорами поставки вказане судове рішення не містить.
Таким чином, у розумінні ст.71 КАС України апелянт не звільнений від доказування факту укладення цього договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Згідно із вимогами п.п."а", "б" п.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завишення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до вимог п.1.3 та п.1.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. При проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки. Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України №110 від 17.03.2001р., на підставі вказаного акту перевірки уповноваженою особою податкової служби виноситься відповідне рішення про донарахування суми податку, яка повинна бути сплачена особою, відносно якої встановлене відповідне податкове правопорушення, а також відповідні фінансові санкції, тобто вказаним податковим рішенням встановлюється і саме податкове правопорушення, і санкції за його здійснення.
З аналізу вказаних норм випливає, що порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства (у тому числі несплата податку на додану вартість або заниження сплати цього податку) встановлюються посадовими особами контролюючого органу (у даному випадку - відповідною податковою службою) у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку.
Разом з тим, апелянтом ніяким чином не враховано звітування ТОВ "Центуріон Захід" перед податковим органом у період виконання договорів згідно поданих декларацій та декларування зобов'язань з податків.
Апелянт не долучає до своєї скарги такий, що відповідає викладеним вище нормам, акт перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Центуріон Захід" із зазначенням факту порушення податкового законодавства по договорам поставки, не надано рішення, винесеного на підставі вказаного акту, та доказів невиконання порушником податкового законодавства, що свідчить про відсутність належних доказів порушення вказаним відповідачем податкового законодавства за спірним Договором .
Натомість лише зазначається, що умисел відповідачів був спрямований на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, зокрема на ухилення від сплати податків, так як внаслідок вчинення не уповноваженою особою господарських зобов'язань у ТзОВ "Фірма Столяр" виникло право на валові витрати з податку на прибуток підприємств та на податковий кредит податку на додану вартість.
Таким чином, докази, які свідчать про визнання недійсними статуту, скасування державної реєстрації та свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Центуріон Захід" не є належними та допустимими доказами (в розумінні вимог КАС України) факту порушення вимог податкового законодавства та іншого законодавства у зв'язку із укладенням договорів поставки. Отже, доказів того, що наслідком укладення спірної угоди є ухилення від сплати податків позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що за умови відсутності доказів ухилення від сплати податків неможливо зробити висновок про наявність в діях сторони мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства при укладенні договорів поставки
Крім того, відповідно до вимог ст.212 КК України, ухилення від сплати податків є умисною та злочинною дією особи.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Отже, належним доказом вчинення такого злочину як ухилення від оподаткування є вирок суду.
Апелянтом не надано відомостей щодо наявності вироку суду по кримінальній справі за фактом вчинення посадовими особами ТОВ "Центуріон Захід" злочинів, передбачених ст.ст.212, 366 КК України.
За таких обставин, відсутні правові підстави для розгляду дій або намірів учасників договорів поставки як таких, що направлені на ухилення від сплати податків.
Судом при винесенні вказаного рішення вірно враховано також положення ч.2 ст.215 ЦК України, відповідно до якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За таких обставин колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відсутні будь-які підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до вимог ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; 2) змінити постанову суду; 3) скасувати її та прийняти нову постанову суду; 4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду є правомірною та обґрунтованою, судом першої інстанції правильно досліджено обставини справи, ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2010р. у справі №2а-2861/09/1770 за позовом Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон-Захід", м.Рівне, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Столяр", м.Рівне про визнання недійсними господарських зобов'язань, - залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2010р. у справі №2а-2861/09/1770 за позовом Державної податкової інспекції у м.Рівне, м.Рівне до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон-Захід", м.Рівне, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Столяр", м.Рівне про визнання недійсними господарських зобов'язань, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя Я.С. Попко
Суддя Р.Б. Хобор