Справа № 234/14546/13-ц
Провадження № 2/234/5201/13
04 грудня 2013 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:
судді Марченко Л.М.,
при секретарі Костенко Л.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Краматорську Донецької області про стягнення моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції ОСОБА_4 ССНВВ та ПЗ у м.Краматорську про стягнення моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та показав, що 02.07.2003 року на АТ «НКМЗ» слюсарю-ремонтнику ОСОБА_3 під час виконання робіт на токарно-гвінторізному верстаті була заподіяна черепно-мозкова травма. З приводу цього нещасного випадку на виробництві був складений акт по формі Н-5 від 14.07.2003 року та акт по формі Н-1 №32 від 16.07.2003 року. З вказаною травмою ОСОБА_3 перебував на лікуванні у травматологічному відділенні міської лікарні з 02.07.2003 року по 30.07.2003 року з діагнозом «Відкритий проникаючий богатоуламковий втиснутий перелом тім'яної області ліворуч. Забій головного мозку тяжкого ступеню з розтрощенням речовини головного мозку», що підтверджується виписним епікризом №885. В подальшому позивач продовжував лікування та обстеження. Згідно виписки з акту огляду МСЕК 021911 від 09.10.2003 року ОСОБА_3 вперше була встановлена 3 група інвалідності та встановлено 60% ступеня втрати професійної працездатності. Зазначена група інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності безстроково підтверджена при повторному огляді згідно довідки МСЕК 073258 від 09.12.2005 року. Належні позивачу страхові виплати та соціальні послуги останній отримує від відділення ОСОБА_4. Але у зв'язку з вищевказаним ушкодженням здоров'я під час виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків, йому була завдана моральна шкода, яка виявилася в сильному фізичному болі, страху за своє здоров'я та життя, перенесеному стресі, душевних стражданнях з приводу своєї неповноцінності, ущербності, триваючих наслідках травми у вигляді втрати свідомості з судомами. Позивач ОСОБА_3 просить суд стягнути з відділення виконавчої дирекції ОСОБА_4 ССНВВ та ПЗ у м.Краматорську моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я на виробництві, в розмірі 20 000 грн.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала та показала, що після вищенаведеного нещасного випадку на виробництві 16.10.2003 року ОСОБА_3 звернувся до відділення ОСОБА_4 про призначення його страхових виплат та соціальних послуг. Починаючи з 29.09.2003 року позивачу ОСОБА_4 була проведена виплата одноразової допомоги, а також до цього часу проводяться щомісячні страхові виплати, відшкодовуються витрати на медикаментозне та санаторно-курортне лікування, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Вимоги позивача з приводу відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. вважає недоведеними. Висновку медико-соціальної експертизи щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди не надано. Вимоги заявлені без врахування встановленої частки вини ОСОБА_3 у нещасному випадку (25%). Просить позов залишити без задоволення.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Так судом встановлено, що 02.07.2003 року на АТ «НКМЗ» слюсарю-ремонтнику ОСОБА_3 під час виконання робіт на токарно-гвінторізному верстаті була заподіяна черепно-мозкова травма. З приводу цього нещасного випадку на виробництві був складений акт по формі н-5 від 14.07.2003 року та акт по формі Н-1 №32 від 16.07.2003 року. (а.с.3-7)
З приводу отриманої на виробництві травми ОСОБА_3 перебував на лікуванні у травматологічному відділенні міської лікарні з 02.07.2003 року по 30.07.2003 року з діагнозом «Відкритий проникаючий богатоуламковий втиснутий перелом тім'яної області ліворуч. Забій головного мозку тяжкого ступеню з розтрощенням речовини головного мозку», що підтверджується виписним епікризом №885. В подальшому позивач продовжував лікування та обстеження. (а.с.8-11)
Згідно виписки з акту огляду МСЕК 021911 від 09.10.2003 року ОСОБА_3 вперше була встановлена 3 група інвалідності та встановлено 60% ступеня стійкої втрати професійної працездатності. Зазначена група інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності безстроково підтверджена при повторному огляді згідно довідки МСЕК 073258 від 09.12.2005 року. (а.с.12-13, 19)
Згідно ст.ст.21,28,34 Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрати працездатності» обов'язок відшкодування моральної шкоди потерпілому покладено на ОСОБА_4 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якщо стійка втрата працездатності у зв'язку з травмою на виробництві або професійне захворювання вперше встановлено у період із 01.04.2001 року по 31.12.2005 року. Право на отримання компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).
Таким чином, позивач обґрунтовано висунув свої вимоги про відшкодування моральної шкоди саме до відділення виконавчої дирекції ОСОБА_4 ССНВВ та ПЗ у м.Краматорську, де перебуває на обліку та отримує передбачені Законом страхові виплати та соціальні послуги.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди, заподіяної з цих підстав,) позовна давність не поширюється.
Таким чином, на позовні вимоги по цій справі позовна давність не поширюється.
При вирішенні питання про розмір моральної шкоди суд враховує положення ст.23 ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами), а саме: характер та обсяг завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в результаті нещасного випадку на виробництві отримав травму життєво важливого органу - голови. Згідно діагнозу це - відкритий проникаючий богатоуламковий втиснутий перелом тім'яної області ліворуч, забій головного мозку тяжкого ступеню з розтрощенням речовини головного мозку. Внаслідок травмування позивач майже місяць перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділення міської лікарні, де переніс чотири операції, далі був госпіталізований до неврологічного відділення. Позивачем надані виписки з епікризів по 2005 рік. Вперше встановлені висновком МСЕК 3 група інвалідності та 60% ступеня втрати професійної працездатності у жовтні 2003 року, підтверджені й в подальшому під час повторного огляду у грудні 2005 року вже безстроково, тобто можливість відновлення стану здоров'я позивача, який останній мав до нещасного випадку, відсутня. З огляду на характер травми, позивач переніс сильний фізичний біль, отримав тяжкі душевні страждання з приводу стресу, хвилювань за своє здоров'я та життя. Негативні наслідки травмування, як зазначив останній в позові, він відчуває до цього часу у вигляді хиткості ходьби, слабкості у кінцівках, частковому онімінні, приступів втрати свідомості. Окрім фізичних проявів, позивач скаржиться на негативні психологічні наслідки травмування у вигляді неможливості вести активний спосіб життя, оцінює себе як ущербну, неповноцінну в наслідок каліцтва особу.
Суд також враховує доводи представника відповідача щодо наявності певної вини позивача в нещасному випадку на виробництві, але зазначає, що згідно досліджених Актів його вина є незначно.
З приводу доводів представника відповідача про ненадання позивачем висновку медико-соціальної експертизи щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди та визначення його розміру слід зазначити, що відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення цих обставин із боку позивача можливе на підставі доказів, перелічених у ст.57 ЦПК України. До таких доказів належить і висновок експертизи, проте він не є як єдиним можливим і достатнім доказом спричинення шкоди, так і підставою визначення її розміру, оскільки згідно з ч.2 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.
В даній справі позивач не просив суд про призначення медико-соціальної експертизи, обґрунтовуючи свої вимоги на інших доказах. Але ж й відповідач ОСОБА_4 соцстраху не погоджуючись з доводами позивача про наявність та розмір моральної шкоди, відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не позбавлений можливості заявити клопотання про призначення такої експертизи, однак такого клопотання у судовому засіданні не заявив.
З огляду на вказане суд вважає, що позивач ОСОБА_3 з огляду на отримане ушкодження здоров'я під час виконання ним трудових обов'язків, в наслідок якого йому було встановлено 3 групу інвалідності та 60% ступеня втрати професійної працездатності вправі отримати грошову компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 18 000 грн., яку слід стягнути на користь позивача з відділення виконавчої дирекції ОСОБА_4 ССНВВ та ПЗ у м.Краматорську.
Таке часткове задоволення позовних вимог суд вважає розумним та справедливим по відношенню до глибини моральних страждань позивача, погіршення його фізичних здібностей, ступеня вини в нещасному випадку, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.3, 14, 60, 88, 213, 223 ЦПК України, ст.23 ЦК України, Законом України від 23.09.1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрати працездатності», суд -
Позов ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Краматорську Донецької області про стягнення моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції ОСОБА_4 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, в розмірі 18000 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.)
На рішення суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя ОСОБА_5