Справа: № 810/3024/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
05 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -
У червні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства України визначив суму зі сплати єдиного внеску, не врахувавши, що позивач є пенсіонером за віком і звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Фастові та Фастівському районі Київської області від 17 травня 2013 року № Ф 394 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1194,03 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що з 29.08.1995 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Відповідно до пенсійного посвідчення, виданого 27.02.2012 року, позивач отримує пенсію за віком.
Також позивач є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
17.05.2013 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області на адресу позивача направлено вимогу № Ф394 від 17.05.2013 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1194,03 грн. та відповідний розрахунок суми такої недоїмки № 394 від 17.05.2013 року, які, як зазначає позивач, вона отримала 31.05.2013 року.
Відповідно до вищезазначеного розрахунку № 394 від 17.05.2013 року Управління вимагає від позивача сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі загальній сумі 1194,03 грн., тобто за січень, лютий, березень 2013 року по 398,01 грн. за кожен місяць.
Не погоджуючись з зазначеною вище вимогою відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині скасування спірної вимоги є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 4 вказаного Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказана норма набрала законної сили 06 серпня 2011 року.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Разом з тим, відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У даному випадку положення статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Обставини щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також перебування позивача на спрощеній системі оподаткування відповідачем не заперечувалося.
Частиною четвертою статті 4 Закону визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Про неправомірність нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску свідчить також норми Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, статтею 2 визначені види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (пункт "б" статті 2 втратив чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно із Законом України від 31.05.2005 року № 2603-IV).
Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску відповідно до вимоги № Ф394 від 17.05.2013 року, отже дана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача припинити нараховування позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ця позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на її передчасність, спрямованість на майбутнє.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.