Справа: № 2-а-1856/11 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
05 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії,-
ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії. Просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування і недоплати соціальної допомоги, як дітям війни, зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити дану допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач відноситься до осіб, які є дітьми війни, а тому має право на державну соціальну підтримку у вигляді щомісячної доплати до пенсії (щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги) в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, і, відповідно, має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка повинна нараховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2011 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.