04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" грудня 2013 р. Справа№ 910/16708/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Коршун Н.М.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Карпенко І.В. (довіреність б/н від 02.12.2013 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна»
на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року
у справі №910/16708/13 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маллина»
про стягнення суми
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маллина» про стягнення грошових коштів у розмірі 10000,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.10.2013 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ «Фірма «Дісна».
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ «Фірма «Дісна».
Представник відповідача в судове засідання 23.12.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 27.11.2013 р., 09.12.2013 р., явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.08.2012 р. між ТОВ «Маллина» (виконавець) та ТОВ «Фірма «Дісна» (замовник) було укладено договір, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець передає замовнику права на «ексклюзивну поставку товарів» в ресторані «Mallina», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б на весь строк дії договору: грузинських вин («Алазанська долина» - біле, червоне; «Цинандалі»; «Сапераві»; «Твіши»; «Хванчкара»; «Кіндзмараулі»; «Піросмані»); грузинських ігристих вин; а замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити названі права на «ексклюзивну поставку товарів».
Пунктом 1.2 договору визначено, що під терміном «ексклюзивна поставка товарів» у цьому договорі слід розуміти поставку товарів, визначених у п. 1.1 договору, виключно замовником та заборону закупівлі виконавцем грузинських вин, грузинських коньяків, грузинських та українських ігристих вин, чилійських вин та мінеральних вод у інших постачальників.
Згідно п. 2.1 договору, за передання права на «ексклюзивну поставку товарів» замовник зобов'язується сплатити виконавцеві 10000,00 грн., які перераховуються виконавцю відповідно до виставленого рахунку на протязі 5 банківських днів.
Відповідно до п. 3.2 договору, в разі порушення виконавцем умов п. 1.1, п. 1.2, п. 4.1 виконавець сплачує замовнику матеріальні кошти у розмірі 10000,00 грн.
На виконання умов договору позивачем було перераховано грошові кошти за право на «ексклюзивну поставку товарів» у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2198 від 03.08.2012 р.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з надання позивачеві права на «ексклюзивну поставку товарів» в ресторані «Mallina», у зв'язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача 10000,00 грн.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено вище, відповідно до умов договору, у ТОВ «Маллина» виникло зобов'язання з надання позивачу виключного права на поставку товарів, а у ТОВ «Фірма «Дісна» - зобов'язання оплатити надання такого права відповідачем.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти за право на «ексклюзивну поставку товарів» у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2198 від 03.08.2012 р.
На думку позивача, умови договору разом з наданням позивачу права на «ексклюзивну поставку товарів» містять заборону ТОВ «Маллина» закуповувати певний вид товару у інших постачальників.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач стверджує, що станом на момент подання даної позовної заяви у ресторані «Mallina» здійснюється реалізація продукції, визначеної п. 1.1 договору, в той час як з 15.09.2012 р. поставка товару відповідачеві не здійснювалась. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем його права на «ексклюзивну поставку товарів».
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.
В разі порушення виконавцем умов п. 1.1, п. 1.2, п. 4.1 виконавець сплачує замовнику кошти у розмірі 10000,00 грн.
В матеріалах справи відсутні, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено факта закупівлі відповідачем грузинських вин, грузинських коньяків, грузинських та українських ігристих вин, чилійських вин та мінеральних вод у інших постачальників.
Аналіз наданих стороною та долучених до матеріалів справи фотоматеріалів не надає можливості встановити адресу, за якою здійснювалась фотофікасація, а також однозначно ідентифікувати приміщення, як таке, що використовується рестораном.
Відповідно до п. 14 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 р. №854, етикетки на алкогольні напої, які реалізуються в підприємствах громадського харчування, повинні бути марковані штампом (печаткою) цього підприємства.
Згідно п. 9 Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затвердженої Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 04.01.1997 р. №2, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.01.1997 р. за №4/1808, а також п. 3.4 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 04.01.1997 р. №2, у підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, у тому числі в стаціонарній дрібнороздрібній торговельній мережі (крім зазначених в абзаці другому цього пункту), ярлики цін (цінники), прейскуранти цін на куповані товари, покажчики цін обов'язково підписуються працівником, відповідальним за формування, установлення або застосування цін, і завіряються печаткою або штампом суб'єкта господарювання із зазначенням дати підписання. У закладах ресторанного господарства меню і прейскурант мають бути підписані керівником, бухгалтером (калькулятором) та матеріально-відповідальною особою (завідувач виробництва, бригадир, буфетник, бармен тощо) і скріплені печаткою суб'єкта господарювання.
Відтак, надана позивачем копія фіскального чеку на реалізацію напою «Совіньон Блан» та напою «Сапераві» №000000996 0004 від 10.09.2013 р. не приймається апеляційним господарським судом до уваги в якості доказу реалізації відповідачем спірної продукції, оскільки юридичною особою, яка видала вказаний чек, є ТОВ «Актив-Капітал Плюс», а не юридична особа відповідача.
Фотокопії меню, додані позивачем до матеріалів справи, не є належним доказом закупівлі відповідачем вина та коньяку у інших постачальників, оскільки із наданих фотокопій неможливо встановити, що вказана продукція реалізувалася саме у визначеному п. 1.1 договору в ресторані «Mallina», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту недотримання відповідачем умов договору щодо заборони закупівлі продукції у інших постачальників, а тому у суду відсутні підстави вважати відповідача, таким що порушив передбачені умовами договору зобов'язання як на момент звернення до суду, так і на момент розгляду справи в суді.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. у справі №910/16708/13 залишити без змін.
Справу №910/16708/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді С.Я. Дикунська
Н.М. Коршун