04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" грудня 2013 р. Справа№ 910/2400/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Мальченко А.О.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Іващенко О.В. - довіреність № 91/2013/11/27-1 від 27.11.2013р.,
від відповідача: Штіфонов П.С. - довіреність б/н від 25.06.2013р.,
розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Річковик-2" на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року
у справі № 910/2400/13 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго",
до Житлово-будівельного кооперативу „Річковик-2",
про стягнення 412 346,20 грн.,
У лютому 2013 року ПАТ „Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з ЖБК „Річковик-2" 412 346,20 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію згідно договору № 1630516 від 01.05.2001 року, з яких 365 141,78 грн. основна заборгованість за період з 01.10.2010 року по 01.01.2013 року, 19 638,97 грн. пеня за період з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року, 12 639,16 грн. інфляційні втрати та 14 926,29 грн. 3% річних за період з 01.11.2010 року по 01.01.2013 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року провадження у справі в частині стягнення 149 934,02 грн. припинено. Позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 123 642,36 грн. основного боргу, 19 638,97 грн. пені, 12 639,16 грн. інфляційних втрат та 14 926,29 грн. 3% річних. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
ПАТ „Київенерго" у своїх запереченнях на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ЖБК „Річковик-2" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року - без змін.
Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року для розгляду справи № 910/2400/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 20.06.2013 року.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення судової експертизи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.06.2013 року клопотання відповідача про витребування доказів було задоволено, у справі оголошено перерву до 11.07.2013 року у зв'язку із необхідністю витребування додаткових документів. Клопотання про призначення судової експертизи не розглядалося.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2013 року, було оголошено перерву до 15.07.2013 року, зобов'язано відповідача надати додаткові документи та забезпечити явку в судове засідання Голови правління ЖБК „Річковик-2" - Смєтюхова В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року призначено по справі комплексну судову почеркознавчу і судову технічну експертизу та зупинено провадження у даній справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновку експерта.
05.08.2012 року ЖБК „Річковик-2" звернувся до апеляційного господарського суду з заявою про виправлення описки в резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року.
Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ЖБК „Річковик-2" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року виправлено допущену описку у абз. 9 арк. 2 ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року та в пп. 1 п. 2 резолютивної частини вказаної ухвали шляхом внесення відповідних змін, а саме: замість періоду „з квітня 2012 року по липень 2012 року„ слід читати „з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року", а матеріали справи № 910/2400/13 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
17.09.2013 року ЖБК „Річковик-2" звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про роз'яснення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року.
25.10.2013 року через відділ документального забезпечення суду справу № 910/2400/13 повернуто до Київського апеляційного господарського суду разом із висновком комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 7757/7758/13-33/7759/13-32 від 16.10.2013 року.
Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року у зв'язку з перебуванням суддів Руденко М.А. та Пономаренка Є.Ю. у відпустці здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ЖБК „Річковик-2" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року поновлено апеляційне провадження у справі № 910/2400/13 та призначено справу до розгляді за участю повноважних представників сторін на 02.12.2013 року.
Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року розгляд клопотання ЖБК „Річковик-2" про роз'яснення ухвали від 15.07.2013 року призначено за участю повноважних представників сторін на 02.12.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року в задоволені клопотання ЖБК „Річковик-2" про роз'яснення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.12.2013 року відповідно до п. 3 ч. 1 статті 77 ГПК України. Зобов'язано позивача - ПАТ „Київенерго" перевірити правильність здійсненого відповідачем розрахунку вартості теплової енергії поставленої згідно договору № 1630516 від 01.05.2001 року за період з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року, з урахуванням висновку комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 7757/7758/13-33/7759/13-32 від 16.10.2013 року на дати суду до наступного судового засідання інформацію про заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію згідно договору № 1630516 від 01.05.2001 року за період з 01.10.2010 року по 01.01.2013 року (уточнений розрахунок ціни позову), з урахуванням висновку комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 7757/7758/13-33/7759/13-32 від 16.10.2013 року
Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ЖБК „Річковик-2" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Мальченко А.О., Руденко М.А.
До початку слухання справи через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача та на виконання вимоги ухвали суду пояснення щодо нарахувань за період з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року та уточнений розрахунок ціни позову, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ЖБК „Річковик-2" задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1 708,47 грн. та витрати пов'язані з оплатою за проведення судової експертизи в сумі 5 392,00 грн. покласти на позивача.
Представник позивача проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі заперечував частково, просив суд стягнути з відповідача на його користь 55 816,67 грн. основного боргу, 13 088,01 грн. інфляційних втрат, 13 534,82 грн. 3% річних та 17 796,31 грн. пені. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулось 16.12.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ЖБК „Річковик-2" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року - скасувати частково, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.05.2001 року між АЕК „Київенерго", правонаступником якого є ПАТ „Київенерго" (енергопостачальна організація) та ЖБК „Річковик-2" (абонент) було укладено договір № 1630516 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).
Згідно з п 1.1 договору його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Умовами договору № 1630516 від 01.05.2001 року сторони погодили, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (п. 2.2.1. договору); абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1. договору).
Відповідно до п. 3 Додатку 4 до договору відповідач згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел не пізніше 25-го числа поточного місяця сплачує кількість фактично спожитої теплової енергії.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач умови договору виконав у повному обсязі, надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді за період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року у кількості 10622.80000 Гкал на загальну суму 2 068 441,06 грн., що підтверджується обліковими картками відповідача за вказаний період, звітами про добове теплопостачання, відомостями обліку теплової енергії, довідками про надходження коштів про сплату послуг.
При цьому відповідач вказує, що у період з 01.08.2010 року по 02.11.2012 року позивачем неправомірно знімались показники про спожиту теплову енергію, оскільки засоби обліку не пройшли державної перевірки та знаходились в неробочому стані, що підтверджується висновком ВБК „Технолоджи груп", яка здійснила огляд технічного стану вузлів обліку теплової енергії та вказала про їх непридатність для використання, після чого досліджувані засоби обліку були демонтовані та замінені на нові.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, що у період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року ЖБК „Річковик-2" не подавав постачальнику послуг звітів про кількість спожитої теплової енергії у зв'язку з тим, що прилади обліку відповідача знаходились в неробочому стані, тому позивачем за цей період проводились нарахування розрахунковим способом згідно максимальних теплових навантажень, як це сторони передбачили у п. 4. додатку 1 до договору в разі неподання звіту.
У березні 2012 року відповідачу були встановлені нові прилади обліку теплової енергії, які пройшли державну повірку, що підтверджується Свідоцтвами про повірку засобу вимірювальної техніки від 29.03.2012 року, термін дії яких встановлений уповноваженим на те органом - ДП „Укрметртестстандарт" до 14.03.2014 року. На підставі цих свідоцтв відповідачу були видані акти від 30.03.2012 року щодо готовності вузла комерційного обліку до роботи в опалювальний період.
Щодо доводів відповідача про нелегітимність тарифів, встановлених розпорядженням КМДА від 31 травня 2010 року № 392, що застосовувались ПАТ „Київенерго" при нарахуванні вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня по грудень 2010 року, то вірним є висновок місцевого господарського суду, що вказані тарифи на теплову енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та нечинними (недійсними) не визнані.
Стосовно відсутності реєстрації оскаржуваного розпорядження в Мінюсті, колегія суддів зазначає наступне.
Необґрунтованими є посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі - Указ) та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 (далі - Положення).
Згідно із ст. 3 Указу нормативно-правові акти, зазначені в ст. 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Відповідно до п. 15 Положення органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Однак, відповідно до преамбули та п. 1 Указу та п. 1 Положення до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.
Разом з тим, вещевказане Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видане, як зазначено в преамбулі до нього, відповідно до законів України „Про місцеве самоврядування в Україні", „Про столицю України - місто-герой Київ", „Про житлово-комунальні послуги".
Тобто, Розпорядження КМДА від 31 травня 2010 року № 392 є актом органу місцевого самоврядування.
Таким чином, зазначений нормативно-правовий акт Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги на той час не підлягав державній реєстрації.
Крім того, колегія суддів зазначає, що державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стала обов'язковою тільки після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 року № 833 (опубліковано в газеті Урядовий кур'єр 11.08.2011 року № 146), якою встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації незалежно від функцій на виконання яких вони видаються.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.11.2011 року, щодо безпідставного застосовування ПАТ „Київенерго" тарифів, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, у зв'язку з тим, що останні не зареєстровані у встановленому порядку в органах юстиції, колегією суддів не приймаються, оскільки як вбачається із змісту постанови Верховного Суду України від 11.12.2012 року у справі № 22/313, Верховним Судом України залишені без змін рішення попередніх судових інстанцій у частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості споживача перед енергопостачальною організацією, яка нарахована із застосуванням тарифів, затверджених спірними розпорядженнями КМДА. Вказаною постановою Верховного Суду України постанову Вищого господарського суду України від 22 травня 2012 року у справі № 22/313 скасовано у частині залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 742 грн. 54 коп. заборгованості за договором за поставлену теплову енергію у січні 2011 року з тих підстав, що встановлення суми заборгованості споживача за договором за поставлену теплову енергію у січні 2011 року слід керуватися тарифами, встановленими розпорядженням КМДА від 31 травня 2010 року №392, оскільки, із 22 липня 2010 року КМДА не може встановлювати тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій, а НКРЕ в межах повноважень, наданих Законом, 14 грудня 2010 року затвердила тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго", які вступили в силу з 01.01.2011 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.05.2013 у справі № 5011-64/2345-2012.
Також в суді першої інстанції та апеляційному господарському суді відповідач стверджував, що Відомості обліку теплової енергії за період з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року є підробленими, підписи на вказаних документах від імені відповідального представника споживача не належать Голові правління ЖБК „Річковик-2" - Смєтюхову В.В., а відтиски печатки лише схожі на печатку відповідача. У зв'язку з чим, відповідач просив суд призначити судову почеркознавчу і судову технічну експертизу.
Місцевим господарським судом відповідачу було відмовлено у задоволенні усного клопотання про призначення почеркознавчої експертизи як необґрунтованого.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року з метою забезпечення об'єктивності і повноти дослідження всіх обставин справи призначено по справі комплексну судову почеркознавчу і судову технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Відповідно до висновку комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 7757/7758/13-33/7759/13-32 від 16.10.2013 року судовими експертами встановлено наступне:
- підписи від імені відповідального представника споживача на досліджуваних документах - Відомостях обліку теплової енергії за період з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року виконані не Головою правління ЖБК „Річковик-2" - Смєтюховим В.В., а іншою особою;
- відтиски печатки від імені ЖБК „Річковик-2" на досліджуваних документах виконані за допомогою кольорового струминного принтера персонального комп'ютера;
- надані на дослідження Відомості обліку теплової енергії за період з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року виготовлені шляхом монтажу за допомогою копіювально-множної та комп'ютерної техніки.
За таких обставин, враховуючи висновок експертизи, колегія суддів приходить до висновку, що Відомості обліку теплової енергії за період з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року не можуть бути належними та допустимими доказами надання послуг позивачем за вказаний період.
Таким чином, судова колегія погоджується із доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, що у разі відсутності звітів договірних навантажень, в даному випадку за квітень-червень 2012 року, то розрахунок вартості спожитої теплової енергії здійснюється з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія у теплових мережах енергопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та фактичного часу роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді в межах загальних обсягів теплової енергії, що відпускаються з джерел теплопостачання споживачам.
Крім того, з таким порядком здійснення розрахунків за період з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року погоджується позивач у своїх письмових поясненнях від 16.12.2013 року, де останнім було здійснено уточнений розрахунок заборгованості за спірний період з врахуванням висновку експертизи, згідно якого заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з 01.10.2010 року по 01.01.2013 року становить 297 316,09 грн., що розрахована у відповідності до умов договору з урахуванням діючих у спірний період тарифів.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність здійснених позивачем уточного розрахунку заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором перед позивачем в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 297 316,09 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, що частину заборгованості в розмірі 91 565,40 грн. відповідач сплатив до подачі позову до суду, що підтверджується, наявними у справі платіжними дорученнями, довідкою про надходження коштів за спожиту від ПАТ „Київенерго" теплову енергію та не заперечується представниками сторін.
Отже, за таких обставин судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 91 565,40 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після подачі позову, відповідач сплатив частину заборгованості в сумі 149 934,02 грн., що підтверджується довідкою ПАТ „Київенерго" про надходження коштів за спожиту теплову енергію, платіжними дорученнями та поясненнями представників сторін.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що сплативши заборгованість у розмірі 149 934,02 грн., відповідач припинив у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання, у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 365 141,78 грн. основної заборгованість за період з 01.10.2010 року по 01.01.2013 року з врахуванням висновку експертизи та часткової оплати відповідачем заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 55 816,67 грн. 297 316,09 грн. - 91 565,04 грн. - 149 934,02 грн.
Також, у зв'язку із прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 19 638,97 грн. за період з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року, інфляційні втрати в сумі 12 639,16 грн. та 3% річних в сумі 14 926,29 грн. за період з 01.11.2010 року по 01.01.2013 року.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 3.5 додатку 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію розмірі 297 316,09 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із уточненим розрахунком відповідача, та приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі: 17 796,31 грн. пені за період з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року, 13 534,82 грн. 3% річних за період з 01.11.2010 року по 01.01.2013 року.
Інфляційні втрати за період з 01.11.2010 року по 01.01.2013 року складають 13 088,01 грн., однак підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в суді першої інстанції в сумі 12 639,16 грн.
Таким чином, висновки місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 123 642,36 грн. основного боргу, 19 638,97 грн. пені, 12 639,16 грн. інфляційних втрат та 14 926,29 грн. 3% річних не відповідають обставинам справи, оскільки судом було прийнято до уваги Відомості обліку теплової енергії за період з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року, які є підробленими згідно висновку комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 7757/7758/13-33/7759/13-32 від 16.10.2013 року.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року слід скасувати частково, а резолютивну частину рішення викласти в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 995,74 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір за її подання в розмірі 710,60 грн. покладається на позивача.
Також, як вбачається із матеріалів справи відповідач платіжним дорученням № 135 від 27.08.2013 року оплатив витрати за проведення експертизи у даній справі в сумі 5 392,00 грн. згідно рахунку № 5153 від 13.08.2013 року.
За таких обставин, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що висновок експертизи у даній справі став підставою для часткової відмови в задоволені позовних вимог, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 5 392,00 грн. витрат по сплаті судового збору за проведення судової експертизи.
Крім того, у зв'язку із припиненням провадження у справі в частині стягнення 149 934,02 грн. основного боргу, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ „Про судовий збір" на користь позивача з Державного бюджету України слід повернути 2 998,68 грн. судового збору за подання позовної заяви, сплаченого згідно платіжного доручення № 1320 від 21.01.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Що стосується клопотання відповідача про винесення у даній справі окремої ухвали щодо посадових осіб ПАТ „Київенерго", в діях яких, на думку скаржника містяться ознаки кримінально карних дій - підробки та використання за відомо підроблених документів, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 90 ГПК України Господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.
Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.
Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.
Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.
Однак, колегія суддів не вбачає в діях посадових осіб ПАТ „Київенерго" ознак кримінально карного діяння, що передбачено ст. 358 КК України „Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів", оскільки до повноважень посадових осіб позивача, які здійснюють прийом відомостей обліку теплової енергії від споживачів, у тому числі від відповідача, не входить перевірка оригінальності печаток та підписів на бланках відомостей.
Факт підроблення Відомостей обліку теплової енергії за період з 01.04.2012 року по 25.06.2012 року був встановлений лише в суді апеляційної інстанції згідно висновку комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 7757/7758/13-33/7759/13-32 від 16.10.2013 року.
При цьому, факту підроблення безпосередньо позивачем вказаних вище відомостей обліку судом під час розгляду справи не встановлено, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для винесення окремої ухвали у даній справі щодо посадових осіб ПАТ „Київенерго".
Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Річковик-2" на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року у справі № 910/2400/13 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року у справі № 910/2400/13 скасувати частково.
3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року у справі № 910/2400/13 викласти в такій редакції:
„1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 149 934,02 грн. основного боргу.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Річковик-2" (02232, м. Київ, вул. Закревського, 85, ідентифікаційний код 23697417) на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 55 816,67 грн. основного боргу, 17 796,31 грн. пені, 13 534,82 грн., 12 639,16 грн. інфляційних втрат та 1 995,74 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 2 998,68 грн. судового збору за подання позовної заяви, сплаченого згідно платіжного доручення № 1320 від 21.01.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи."
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу „Річковик-2" (02232, м. Київ, вул. Закревського, 85, ідентифікаційний код 23697417) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 710,60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 5 392,00 грн. витрат по сплаті судового збору за проведення судової експертизи.
5. Доручити місцевому господарському суду видати накази.
6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
7. Справу № 910/2400/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 18.12.2013 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді А.О. Мальченко
М.А. Руденко