Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"27" листопада 2013 р. Справа № 911/3630/13
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Федорець М. О. (довіреність б/н від 22.07.2013 р.);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума", м. Бровари
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківський завод „Трібо", м. Біла Церква
про стягнення 730 845, 52 грн.
ТОВ „Київгума" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Білоцерківський завод „Трібо" про стягнення 500 000, 00 грн. основної заборгованості, 88 335, 02 грн. пені, 123 882, 96 грн. штрафу, 18 627, 81 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 30/22-12 від 15.01.2013 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2013 р. порушено провадження у справі № 911/3630/13 за позовом ТОВ „Київгума" до ТОВ „Білоцерківський завод „Трібо" про стягнення 730 845, 52 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 02.10.2013 р.
02.10.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.10.2013 р.
03.10.2013 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 33/2342 від 01.10.2013 р. на позовну заяву, у якому він позов визнає частково.
16.10.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 06.11.2013 р.
06.11.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 01пр-91 від 06.11.2013 р. про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 170 000, 00 грн. основної заборгованості, 88 335, 02 грн. пені, 123 882, 96 грн. штрафу, 18 627, 81 грн. 3 % річних.
06.11.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.11.2013 р.
Заява № 01пр-91 від 06.11.2013 р. позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.
12.11.2013 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові пояснення № 33/2702 від 12.11.2013 р., у яких він просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та відмовити у їх задоволенні у розмірі 230 845, 52 грн.
13.11.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 27.11.2013 р.
27.11.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, надав.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
15.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 30/22-12, згідно умов п. 1.1. якого постачальник протягом строку дії договору передає, а покупець приймає і оплачує товар. Конкретні ціна, умови оплати, асортимент, обсяг товару зазначаються в специфікаціях, які з моменту підписання є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п. 3.2. договору покупець здійснює оплату за товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару, вказуючи в платіжних документах формулювання: „Оплата по договору № 30/22-12 від 15.01.2013 р.".
Відповідно до п. 3.5. договору загальна сума договору є орієнтовною і визначається сумами всіх специфікацій до нього.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що приймання партії товару оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної.
Пунктом 8.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін.
Згідно п. 8.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31.12.2013 р. Якщо за один місяць до вказаної дати жодна із сторін не заявить в письмовому вигляді про свої наміри розірвати вищевказаний договір, то договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах. Незалежно від закінчення строку дії цього договору, сторони виконують свої зобов'язання, які виникли в період його дії.
17.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 01 до договору щодо товару на загальну суму 521 324, 75 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
29.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 02 до договору щодо товару на загальну суму 532 571, 76 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
14.02.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 03 до договору щодо товару на загальну суму 746 741, 05 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
26.02.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 04 до договору щодо товару на загальну суму 152 163, 36 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
11.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 05 до договору щодо товару на загальну суму 563 849, 78 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
21.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 06 до договору щодо товару на загальну суму 282 347, 57 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
22.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 07 до договору щодо товару на загальну суму 119 764, 98 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
25.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 08 до договору щодо товару на загальну суму 69 840, 00 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
28.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 09 до договору щодо товару на загальну суму 197 812, 37 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
03.04.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 10 до договору щодо товару на загальну суму 406 788, 48 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
09.04.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 11 до договору щодо товару на загальну суму 538 349, 04 грн., згідно умов якої оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів після отримання партії товару.
На виконання умов договору позивачем у період з січня по квітень 2013 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 4 131 553, 14 грн., що підтверджується накладною № 2 від 17.01.2013 р. на суму 521 324, 75 грн. та відповідною довіреністю № 00033 від 17.01.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару; накладною № 6 від 29.01.2013 р. на суму 532 571, 76 грн. та відповідною довіреністю № 00069 від 29.01.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару; накладною № 13 від 15.02.2013 р. на суму 507 217, 57 грн. та відповідною довіреністю № 00112 від 14.01.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару; накладною № 33 від 27.02.2013 р. на суму 152 163, 36 грн. та відповідною довіреністю № 00139 від 26.02.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару; накладною № 35 від 01.03.2013 р. на суму 239 523, 48 грн. та відповідною довіреністю № 00152 від 01.03.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару; накладною № 50 від 12.03.2013 р. на суму 532 571, 76 грн., накладною № 51 від 13.03.2013 р. на суму 31 278, 02 грн., та відповідною довіреністю № 00177 від 11.03.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару; накладною № 56 від 22.03.2013 р. на суму 282 347, 57 грн. та відповідною довіреністю № 00235 від 21.03.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару; накладною № 59 від 22.03.2013 р. на суму 119 764, 98 грн. та відповідною довіреністю № 00240 від 22.03.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару; накладною № 60 від 25.03.2013 р. на суму 69 840, 00 грн., накладною № 62 від 28.03.2013 р. на суму 197 812, 37 грн., накладною № 68 від 03.04.2013 р. на суму 406 788, 48 грн., та відповідною довіреністю № 00244 від 25.03.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару; накладною № 72 від 09.04.2013 р. на суму 538 349, 04 грн. та відповідною довіреністю № 00301 від 09.04.2013 р. відповідача, виданою на свого представника - Стороженка О. А. на отримання товару, наявними у матеріалах справи.
За період дії договору та на його виконання відповідачем було повністю виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 4 131 553, 14 грн. (3 631 553, 14 грн. - до звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області, 500 000, 00 грн. - після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області), що підтверджується довідкою № 155 від 11.10.2013 р. ПАТ Комерційний банк „Акордбанк", платіжним дорученням № 3580 від 02.10.2013 р. на суму 100 000, 00 грн., платіжним дорученням № 3708 від 15.10.2013 р. на суму 100 000, 00 грн., платіжним дорученням № 3711 від 15.10.2013 р. на суму 100 000, 00 грн., платіжним дорученням № 3787 від 22.10.2013 р. на суму 30 000, 00 грн., платіжним дорученням № 3994 від 05.11.2013 р. на суму 170 000, 00 грн., наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача про стягнення з відповідача на свою користь 170 000, 00 грн. основної заборгованості за поставлений товар згідно договору № 30/22-12 від 15.01.2013 р.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Із наданих у процесі розгляду справи позивачем та відповідачем документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після порушення судом провадження у даній справі за таким позовом та станом на 05.11.2013 р. відповідач виконав свій обов'язок по оплаті товару за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 500 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3580 від 02.10.2013 р. на суму 100 000, 00 грн., платіжним дорученням № 3708 від 15.10.2013 р. на суму 100 000, 00 грн., платіжним дорученням № 3711 від 15.10.2013 р. на суму 100 000, 00 грн., платіжним дорученням № 3787 від 22.10.2013 р. на суму 30 000, 00 грн., платіжним дорученням № 3994 від 05.11.2013 р. на суму 170 000, 00 грн., наявними у матеріалах справи, тобто станом на час розгляду справи відповідачем була погашена основна заборгованість перед позивачем по оплаті поставленого товару, що є предметом спору, у повному обсязі.
Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ТОВ „Білоцерківський завод „Трібо" на користь ТОВ „Київгума" 170 000, 00 грн. основної заборгованості по оплаті поставленого товару за договором на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 30/22-12 від 15.01.2013 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 03.03.2013 р. по 11.09.2013 р. всього на загальну суму 88 335, 02 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що за прострочення оплати товару відповідно до п. 3.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. У випадку прострочення оплати товару більш ніж 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару. Крім того, у випадку прострочення оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові 3 % річних та інфляційні витрати за весь час прострочення.
Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.
Також, як було зазначено вище, відповідач у своїх письмових поясненнях № 33/2702 від 12.11.2013 р. просить суд врахувати своє скрутне матеріальне становище та зменшити розмір штрафних санкцій.
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи, що заявлена позивачем основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем після звернення позивача в суд із даним позовом, що така основна заборгованість постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди часу через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів, що відповідач - ТОВ „Білоцерківський завод „Трібо" перебуває у тяжкому фінансовому становищі та у нього наявна кредиторська заборгованість перед іншими суб'єктами господарської діяльності у загальному розмірі 13 022 718, 36 грн., що підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва станом на 30.09.2013 р., відповідними розшифровками статтей балансу за 9 місяців 2013 р., та іншими документами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою, з 88 335, 02 грн. до 70 668, 02 грн., що становить 80 % від розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором № 30/22-12 від 15.01.2013 р., за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару понад 30 календарних днів всього на загальну суму 123 882, 96 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.3. договору передбачено, що за прострочення оплати товару відповідно до п. 3.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. У випадку прострочення оплати товару більш ніж 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару. Крім того, у випадку прострочення оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові 3 % річних та інфляційні витрати за весь час прострочення.
Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.
Також, як було зазначено вище, відповідач у своїх письмових поясненнях № 33/2702 від 12.11.2013 р. просить суд врахувати своє скрутне матеріальне становище та зменшити розмір штрафних санкцій.
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи, що заявлена позивачем основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем після звернення позивача в суд із даним позовом, що така основна заборгованість постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди часу через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів, що відповідач - ТОВ „Білоцерківський завод „Трібо" перебуває у тяжкому фінансовому становищі та у нього наявна кредиторська заборгованість перед іншими суб'єктами господарської діяльності у загальному розмірі 13 022 718, 36 грн., що підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва станом на 30.09.2013 р., відповідними розшифровками статтей балансу за 9 місяців 2013 р., та іншими документами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру штрафу, заявленого позивачем і визнаного судом обґрунтованим, з 123 882, 96 грн. до 99 106, 37 грн., що становить 80 % від розміру штрафу, заявленого позивачем і визнаного судом обґрунтованим.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 03.03.2013 р. по 11.09.2013 р. всього на загальну суму 18 627, 81 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 18 627, 81 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 170 000, 00 грн. основної заборгованості за поставлений товар за договором підлягає припиненню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу та 3 % річних від суми основної заборгованості за договором підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, з урахуванням того, що добровільне погашення відповідачем суми основної заборгованості, що є предметом спору, у розмірі 170 000, 00 грн., відбулось після звернення позивача із даним позовом до відповідача в суд і після порушення судом провадження у справі за таким позовом, та з урахуванням суми пені і штрафу від суми основної заборгованості, що були обґрунтовано заявлені позивачем у позовній заяві, поданої до господарського суду Київської області.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківський завод „Трібо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума" 170 000, 00 грн. основної заборгованості.
2. Позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоцерківський завод „Трібо" (ідентифікаційний код 35046274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума" (ідентифікаційний код 35115248) 70 668 (сімдесят тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 02 (дві) коп. пені, 99 106 (дев'яносто дев'ять тисяч сто шість) грн. 37 (тридцять сім) коп. штрафу, 18 627 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 81 (вісімдесят одна) коп. 3 % річних та судові витрати 8 016 (вісім тисяч шістнадцять) грн. 91 (дев'яносто одна) коп. судового збору.
4. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Київгума" (ідентифікаційний код 35115248) з Державного бюджету України судовий збір, внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у розмірі 6 600 (шість тисяч шістсот) грн. 00 (нуль) коп., перерахований (сплачений) за платіжним дорученням № 3440 від 11.09.2013 р.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
20 грудня 2013 р.