10 грудня 2013 р.Справа № 2036/2а-5613/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 25.06.2013р. по справі № 2036/2а-5613/11
за позовом ОСОБА_1
до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби , Чугуївської міської ради Харківської області
про визнання незаконними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, Чугуївської міської ради Харківської області в якій після уточнення просить застосувати до Чугуївської міської ради Харківської області (відповідач-1), Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (відповідач-2) наслідки недійсності нікчемного договору оренди землі від 11 липня 2005 року; визнати незаконними дії відповідача-1 по уникненню від обов'язку по переоформленню права власності на земельну ділянку, площею 0,0288 га, за адресою: АДРЕСА_1; здійснити оформлення його права власності на зазначену земельну ділянку шляхом видачі державного акту; визнати незаконною бездіяльність відповідача-1 щодо неприйняття рішення на заяву ОСОБА_1 від 16 березня 2011 року; зобов'язати відповідача-1 виконати в натурі обов'язок посвідчення права власності позивача на спірну земельну ділянку; зобов'язати відповідача-1 повернути позивачу 9325 гривень 50 копійок, одержані від нього вчиненим нікчемним договором оренди землі від 11 липня 2005 року та відшкодувати ОСОБА_1 260 гривень 09 копійок витрачених на оформлення цього нікчемного договору; визнати незаконною дією відповідача-1, який примусив ОСОБА_1 витратити кошти на грошову оцінку земельної ділянки, площею 0,0196 га; зобов'язати відповідача-1 відшкодувати позивачу, завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 5000 гривень, спричинену обманом відповідача-1 щодо свого права на продаж земельної ділянки; зобов'язати відповідача-1 відшкодувати позивачу моральну шкоду, нанесену самоправними та неправомірними діями і бездіяльністю, а також обманом, в розмірі 15000 гривень; визнати незаконними дії відповідача-1 щодо вчинення зміни цільового призначення земельної ділянки та відводу землі, площею 0,0196 га із 0,0288 га, належних ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1; визнати незаконною дією відповідача-1 перекручення кадастрових даних стосовно розміру земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, що занесені до кадастрового обліку 0,0196 га замість 0,0288 га; зобов'язати відповідача виправити перекручення кадастрових даних щодо розміру земельної ділянки з 0,0196 га на 0,0288 га за зазначеною адресою, кадастровий номер 6312000000:02:001:0025; визнати незаконною дією відповідача-1, який знищив документацію 1998 року із землеустрою та інвентаризації землі, стосовно земельної ділянки площею 0,0288 га за адресою: АДРЕСА_1 і в порушення Постанови Кабінету міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1553 не подав її до міського фонду документації із землеустрою; визнати незаконною бездіяльність відповідача-1, який не відновив документацію за станом на 10 квітня 1998 року із землеустрою стосовно земельної ділянки площею 0,0288 га за адресою: АДРЕСА_1, в порушення ст. 20 Закону України "Про землеустрій"; зобов'язати відповідача-1 відновити документацію 1998 року із землеустрою стосовно цієї земельної ділянки в об'ємі ст. 184 чинного Земельного кодексу України і ст. 25 Закону України "Про землеустрій" та провести її державну реєстрацію у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1553; визнати незаконними дії відповідача-1, щодо складання неправдивого документу для привласнення неінвентарного сараю (складу) для зберігання палива цілісного майнового комплексу МП "Аіст" - рішення відповідача-1 8 сесії 23 скликання від 11 червня 1999 року "Про затвердження переліку підприємств та об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва", та фальшивий документ - рішення виконкому відповідача-1 від 05 травня 1999 року № 80 "Про упорядкування поштових адрес підприємств та організацій м. Чугуєва у зв'язку Всеукраїнським переписом населення" сараю (складу) присвоєно адресу: АДРЕСА_1 визнати недійсними: рішення 8 сесії 23 скликання відповідача-1 від 11 червня 1999 року "Про затвердження переліку підприємств та об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва" та рішення виконкому відповідача-1 від 05 травня 1999 року № 80 "Про упорядкування поштових адрес підприємств та організацій м. Чугуєва у зв'язку Всеукраїнським переписом населення"; на підставі п. 1 ст. 216 ЦК, в зв'язку з недійсністю договору оренди землі від 11 липня 2005 року, зобов'язати відповідача-2 припинити обтяження та зняти з позивача всі заборгованості, пов'язані з недійсним договором оренди землі, і зняти позивача з обліку платників оренди землі; визнати незаконною бездіяльність відповідача-2, який не перевірив відповідність договору оренди землі від 11 липня 2005 року вимогам Закону України "Про оренду землі" та ст. 203 ЦК України, не витребував належні документи у орендодавця, що підтверджують його речове право на землю, яка є об'єктом оренди; визнати незаконною дією відповідача-2, який без заяви позивача про взяття його на облік та при відсутності у нього витягу з державного реєстру речового права користування земельною ділянкою, відповідно до договору оренди землі від 11.07.2005 року поставив позивача на облік платників оренди землі; визнати незаконною дією відповідача-1 щодо присвоєння права розпорядження чужим майном: спірною земельною ділянкою позивача та сараєм по АДРЕСА_1; визнати незаконною бездіяльність відповідача-2, який порушив статті 19 та 40 Конституції України, статті 15, 19 Закону України "Про звернення громадян", не перевірив викладені в заяві від 20 червня 2013 року факти та не прийняв відповідного рішення; визнати незаконною дією відповідача-1 втручання в договір купівлі-продажу від 17.06.1998 р. № 2136, де він не є стороною; визнати незаконною дією відповідача-1 застосування до прав позивача положень ЗКУ, що набув чинності з 01.01.2002 року; визнати незаконною дією відповідача-2 не визнання п.3 ст. 614 ЦК про нікчемність договору оренди землі від 11.07.2005 року та висування вимоги до позивача звертатись до суду із заявою про визнання цього договору недійсним всупереч п. 2 ст. 215 ЦК та зобов'язати відповідача-1 відшкодувати витрати позивача, пов'язані з адміністративною справою.
Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 25.06.2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою вирішити по суті вищезазначені позовні вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи за наступного.
Щодо позовних вимог до Чугуївської міської ради Харківської області :
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, вирішення питання регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міських рад.
Відповідно до положень п. 12 розділу Х (перехідні положення) Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади
Судовим розглядом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 17 червня 1998 року № 2136 будівля майстерні по ремонту холодильників та майна малого підприємства "Аіст", яка розташована по АДРЕСА_1, перейшла з державної власності у власність ОСОБА_1 (а.с.10-15 том 1).
Порядок продажу земельних ділянок у 1998 році регулювався Указом Президента України від 12.07.1995 року № 608/95 "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності".
У відповідності до ст. 2 цього Указу, приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення для заняття підприємницькою діяльністю, здійснюють державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих Рад шляхом їх продажу у приватну власність.
Згідно з ст. 5 зазначеного Указу, земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться під об'єктами, що приватизуються відповідно до законодавства України, можуть бути приватизовані разом з цими об'єктами, або надані в оренду. Приватизація земельних ділянок здійснюється у той же спосіб, що й приватизація, розташованих на них об'єктів.
Крім того, згідно з абз. 1 ст. 30 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ (чинного на момент виникнення правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
Положеннями ст. 67 Земельного кодексу України № 561-ХІІ визначено, що громадянам за рішенням Ради передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.
В частині 2 цієї статті визначені розміри ділянок, які безоплатно передаються громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів.
Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України № 561-ХІІ, передбачена безоплатна передача земельних ділянок у власність тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва дачного і гаражного будівництва.
Одночасно, статтею 125 Земельного кодексу України, встановлено право власності на земельну ділянку виникає у особи лише після одержання документа, що посвідчує право власності на неї. При цьому право власності на земельні ділянки посвідчуються державними актами, які можуть бути отримані покупцем лише на підставі документа про оплату вартості ділянки за відповідним договором.
Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Статтею 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень так державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
2. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:
1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;
2) рішень судів, що набрали законної сили;
3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Чугуївською міською радою, в особі голови ради - Мінаєвої Г.М. укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у міському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2005 року за №040568200022.
На підставі вищезазначеного договору, земельна ділянка загальною площею 0,0196 га. була передана для обслуговування майстерні. Згідно з п. 7 цього договору, договір укладено строком на 10 років.
Відповідно до п. 20 вказаного договору оренди, договір набрав чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами та його державної реєстрації.
На підставі статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 необхідна позивачу для обслуговування будівлі майстерні, договір оренди земельної ділянки доцільно припинити лише тоді, коли позивач придбає земельну ділянку у власність, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України.
Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання позивача на нікчемність договору оренди земельної ділянки, як на підставу застосування наслідків недійсності цього договору виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що при укладанні договору сторонами досягнуто всіх істотних умов, дотримано форму та порядок реєстрації договору, також колегія суддів звертає увагу на те, що весь час дії зазначеного договору він фактично виконувався як позивачем так і Чугуївською міською радою Харківської області, що також підтверджує дійсність договору.
Крім того, рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10 березня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11 липня 2005 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.
Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2011 року зазначене рішення залишено без змін (а.с. 41-45 том 2).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, відповідач, Чугуївська міська рада Харківської області, при укладанні спірного договору діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та мала всі законні підставі для укладання зазначеного договору оренди земельної ділянки. Дійсність договору оренди підтверджена належними та допустимими доказами, а також судовим рішенням яке набрало законної сили.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не підтвердження в ході судового розгляду справи факту перекручування з боку Чугуївської міської ради Харківської області кадастрових даних щодо розміру спірної земельної ділянки, складання неправдивих документів і захвату чужого майна, що також є підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.
Рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради №8 від 06 травня 1998 року, прибудова до холодильної майстерні столяра, була відокремлена від майна МП "Аіст" та передана на баланс ЖРЕП.
На підставі рішення Чугуївської міської ради Харківської області від 15 травня 1998 року "Про внесення змін у перелік об'єктів комунальної власності Чугуївської міської ради" за № 2 у сфері побуту зазначено будівлю столярної майстерні (ЖРЕП виконкому) та зазначена її адреса: АДРЕСА_1 (а.с.21, 22 том 1).
Отже, на момент зміни власника будівлі майстерні по ремонту холодильників та майна МП "Аіст" з держави на фізичну особу ОСОБА_1 будівля столярної майстерні перебувала у комунальній власності. Рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 05 травня 1999 року № 80 при упорядкуванні поштових адрес підприємств та організацій приміщенню-складу, а не сараю, як посилається представник позивача, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 В подальшому дане приміщення було внесене до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва, відповідно до рішення Чугуївської міської ради Харківської області від 11 червня 1999 року, тому вимоги представника позивача щодо присвоєння права розпорядження відповідачем-1 чужим майном - безпідставні.
Судом першої інстанції правомірно зазначено щодо відсутності підстав для визнання недійсними: рішення 8 сесії 23 скликання Чугуївської міської ради Харківської області від 11 червня 1999 року "Про затвердження переліку підприємств та об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Чугуєва" та рішення виконкому Чугуївської міської ради Харківської області від 05 травня 1999 року № 80 "Про упорядкування поштових адрес підприємств та організацій м. Чугуєва у зв'язку Всеукраїнським переписом населення", оскільки жодних незаконних дій з боку Чугуївської міської ради Харківської області при прийнятті зазначених рішень не встановлено, тому підстав для задоволення цих вимог також не вбачається.
Щодо позовних вимог до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області:
Як встановлено судовим розглядом ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Чугуївській ОДПІ, як платник за неосновним місцем обліку та як платник окремих податків, станом на 17 червня 2013 року має заборгованість по орендній платі за землю в сумі 1621,55 грн., яка виникла 02 березня 2011 року, за рахунок не сплати, нарахованих платником зобов'язань по декларації № 2021 від 31 січня 2011 року. До 23 травня 2009 року ФОП- ОСОБА_1 обліковувався в Чугуївській ОДПІ за основним місцем здійснення діяльності, надалі - як платник окремих податків (основне місце реєстрації - Основ'янська МДПІ м. Харкова).
Наданий до Чугуївської ОДПІ договір оренди землі від 11 липня 2005 року містить всі, передбачені законом істотні умови, перевірка Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відповідності договору оренди Закону України "Про оренду Землі" не є її компетенцією, тому не вбачається законних підстав щодо визнання незаконними дій Чугуївської ОДПІ щодо не перевірки договору оренди землі вимогам Закону України "Про оренду землі" та визнання незаконними дій Чугуївської ОДПІ щодо взяття ОСОБА_1 на облік платників оренди землі. А отже і відсутністі підстав для припинення обтяження, зняття заборгованості у зв'язку з нікчемністю договору оренди землі від 11 липня 2005 року, та зняття ОСОБА_1 з обліку у Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, як платника оренди землі.
Щодо позовних вимог стосовно звернення ФОП ОСОБА_1 до Чугуївської ОДПІ з запитами щодо надання інформації колегія суддів зазначає, що 11.07.2013 року позивач звернувся до Чугуївської ОДПІ із запитом на інформацію щодо підстав взяття його на облік як платника орендної плати за земельну ділянку та щодо законності дій Чугуївської ОДПІ (вхідний номер З/А від 11.07.2013/ЗПІ).
Чугуївською ОДПІ 15.07.2013 року за № 51/А/20-29-17-24 надано відповідь, яка була направлена ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом, що підтверджується квитанцією (т. № 2, а.с. 143).
Позивач, 07.08.2013 року, вх. № 4/А ЗПІ від 07.08.2013р. звернувся до Чугуївської ОДПІ із заявою «про витребування відповіді на запит на інформацію».
Чугуївською ОДПІ 07.08.2013р. за № 2513/7/20-29-17-24 надано відповідь щодо направлення відповіді на запит на інформацію від 11.07.2013 року, з додатками копії зазначеної відповіді на запит від 11.07.2013 року та квитанції, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 (том. № 2, а.с. 144).
13.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Чугуївської ОДПІ із повторним запитом на інформацію щодо підстав взяття його на облік як платника орендної плати за земельну ділянку, щодо нікчемності договору оренди землі та щодо законності дій Чугуївської ОДПІ (вх. № 5/А від 13.08.20ІЗ/ЗПІ).
Чугуївською ОДПІ 15.08.2013 року за № б/н/А/20-29-17-24 було надано відповідь, яка отримана особисто ОСОБА_1, про що свідчить його особистий підпис ( том №2, а.с. 147-148).
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем під час розгляду заяви позивача були виконані обов'язки встановлені Закону України "Про звернення громадян".
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, компенсації матеріальної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю, суд також приходить до висновку про їх безпідставність з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1174 Цивільного Кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
З системного аналізу вказаної норми, суд приходить до висновку що, для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи не є кваліфікуючою ознакою наявність вини цієї особи, але право на відшкодування шкоди законодавством пов'язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування. Позивачем не доведено, що діями або бездіяльністю відповідачів були порушені його права.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, які визначають підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 № моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачем суду не надано жодного доказу перенесених ним душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниження честі та гідності, а також ділової репутації, пов'язаних з неправомірними діями відповідачів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі по справі діяли в межах та у спосіб наданих повноважень при вчиненні оскаржуваних позивачем дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 25.06.2013р. по справі № 2036/2а-5613/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Бершов Г.Є.
Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.
Повний текст ухвали виготовлений 16.12.2013 р.