17 грудня 2013 р.Справа № 818/4996/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2013р. по справі № 818/4996/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" (надалі по тексту - ТОВ "Сумикомбікорм") звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402230 від 11.06.2013 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" за платежем: податок на додану вартість в сумі 306445,75 грн. - за основним платежем та 181629,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.13 р. позов задоволено.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0000402230 від 11.06.2013 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" за платежем: податок на додану вартість в сумі 306445,75 грн. - за основним платежем та 181629,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що фахівцями ДПІ у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Сумикомбікорм" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складно акт перевірки №1826/2230/30991968/26 від 29.05.2013 р. (а. с. 5-37).
11.06.2013 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0000402230, яким ТОВ "Сумикомбікорм" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 630109,50грн., з яких: 420073,00 грн. - за основним платежем, 210036,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 51).
Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
З матеріалів справи встановлено, що 01.03.2011 р. між ТОВ "Сумикомбікорм" та філією Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Сумський комбінат хлібопродукт укладено договір № 1007 на переробку 300 т зерна пшениці. З метою виконання даного договору позивачем закуплено 200000 кг зерна пшениці згідно податкової накладної № 158 від 31.07.2011 р. у ТОВ "За Мир" (ПДВ 54000 грн.) та 31 380 кг зерна пшениці згідно податкової накладної № 12 від 29.07.2013 р. у ФГ "Мрія-CK" (ПДВ 8368 грн.), у зв'язку з чим зазначене зерно було перевезено на філію Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Сумський комбінат хлібопродуктів" (а.с. 38-39).
01.06.2011 р. між ТОВ "Сумикомбікорм" та ВАТ "Кириківське хлібоприймальне підприємство" було укладено договір №5 на переробку 220 т зерна пшениці. З метою виконання даного договору позивачем закуплено 60000 кг зерна пшениці згідно накладної №50 від 28.07.2011 р. у ПП "Вільне" (ПДВ 13800 грн.) та 56170 кг зерна пшениці згідно накладної № 29 від 29.07.2011 р. у ПП "Ера" (ПДВ 12357,40 грн.), для чого зазначене зерно було перевезено і ВАТ "Кириківське хлібоприймальне підприємство" (а.с. 40-41).
22.07.2011 р. між ТОВ "Сумикомбікорм" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір б/н на переробку 170 т зерна ячменю. З метою виконання даного договору позивачем закуплено у ТОВ "За мир" 170000 кг ячменю згідно податкової накладної №157 від 29.07.2011 р. (ПДВ 51000 грн.), для чого зазначене зерно було перевезено на переробні потужності ФОП ОСОБА_1 (а.с. 42).
Отже, суд вважає, що оскільки ТОВ "Сумикомбікорм" придбало зерно не з метою його перепродажу, а з метою переробки та подальшої реалізації готової продукції, віднесення вхідного ПДВ отриманого ТОВ "Сумикомбікорм" за вищевказаними операціями, до складу податкового кредиту є правомірним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту по зазначених контрагентах, в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.
Крім того, зі змісту акту перевірки встановлено, що підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 245533 грн., є висновок відповідача про порушення ТОВ "Сумикомбікорм" вимог п.200. 1 ст.200, п.201.1, 201.2, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення позивачем суми податкового кредиту за серпень 2012 року за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, згідно яких неможливо визначити чи підпадає під пільгу господарські операції при поставці сільгосппродукції від ФГ "ЮВН" та ПСП "Гарант".
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів суб'єкта владних повноважень, покладених в основу спірного правового акту індивідуальної дії та відображених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, при вирішенні спору належить застосувати приписи 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку.
Відповідно до п.201.2. ст.201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судом першої інстанції встановлено, що підставою для відмови у включенні до податкового кредиту є висновок відповідача про відсутність на податкових накладних порядкового номера " 2".
Наявність зазначеного порядкового номеру на податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних з квитанцією про доставляння до ДПС України від 20.09.2012 року та витягом з електронної звітності ФГ "ЮВН", згідно з якии встановлено наявність номерів податкових накладних, отриманих від ТОВ "ЮВН" та ПСП "Гарант" з порядковим номером " 2" (а.с. 74-78).
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем по справі не надано належних доказів які б підтверджували факт відсутності на оригіналах податкових накладних порядкового номера " 2".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем отримано від контрагентів податкові накладні які оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
Крім того, відповідно до п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, який структурно входить до глави 2 "Фіксований сільськогосподарський податок", що в свою чергу входить до розділу XIV "Спеціальні податкові режими", платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Так, пунктом 209.5 ст. 209 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податку який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.
Матеріалами справі підтверджено, що відповідно до довідок від 07.02.2012 р. № 297/10/15 та від 27.02.2012 р. № 2523/10/15-048 ФГ "ЮВН" та ПСП "Гарант" є зареєстрованими платниками фіксованого сільськогосподарського податку (а.с. 49-50).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки вищевказані постачальники зерна в 2012 році були сільськогосподарськими, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо отримання податкового кредиту.
Щодо посилань контролюючого органу на порушення позивачем п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням положень п.15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України ( в редакції яка діяла до 06.08.11 р.), а саме щодо неправомірного сформування податкового кредиту по операціям за основною ставкою ПДВ які виникли внаслідок звільнення від оподаткування податком на додану вартість по операціям з постачання зернових культур, які придбавались позивачем у підприємств та які не є виробниками цих культур.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Сумикомбікорм» придбано зерно не з метою його перепродажу, а з метою переробки та подальшої реалізації готової продукції, а отже віднесення вхідного ПДВ, отриманого ТОВ «Сумикомбікорм» за вищевказаними операціями, до складу податкового кредиту є правомірним.
Крім того, застосовуючи штрафні санкції до позивача у розмірі 50% нарахованих зобов'язань, відповідач виходив з повторності застосування штрафних санкцій під час дії Податкового кодексу України.
З зазначеного приводу колегія суддів зазначає, що згідно з ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
Проте, контролюючим органом не надано належних доказів, які б підтверджували факт нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість протягом 1095 днів, а отже суд приходить до висновку, що застосування штрафу до ТОВ "Сумикомбікорм" у розмірі 50% є неправомірним.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі діяв у межах та у спосіб наданих повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2013р. по справі № 818/4996/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Бершов Г.Є.
Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.