17 грудня 2013 р.Справа № 2-а-615/09/2120
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Званчук Володимир Маркович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 23 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, -
В липні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона про зобов'язання донарахувати їм, як «дітям війни», недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р.
Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 23 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона нарахувати та виплатити позивачам, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 р. по наступний час 2008 р.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона в апеляційній скарзі від 25.11.2010. зазначає, що судом 1-ї інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду 1-ї інстанції і прийняття нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.
13.05.2011 року вказана справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити її частково.
Судами обох інстанцій встановлено, що позивачі є пенсіонерами, перебувають на обліку в УПФУ в Суворовському районі м. Херсона та мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Так, на підставі ст.6 названого Закону (в редакції до 28.12.2007р.), дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як слідує з вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. (із змінами, внесеними 19.01.2006р.), зазначене підвищення пенсій в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню взагалі не підлягають.
Право ж позивачів на отримання підвищення до пенсії у 2007 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 року №06-рп/2007, яким зупинення дії ст.6 вищевказаного Закону на 2007 рік, передбачене п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України. Вказане рішення Конституційного Суду України було у встановленому порядку опубліковано у липні 2007 року, а тому, позивач повинен був дізнатись про порушення свого права саме у липні 2007 року.
Право позивачів на отримання підвищення до пенсії у 2008 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України №10 рп/2008 року від 22.05.2008 року, яким положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується виплати доплати «дітям війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Вказане рішення Конституційного Суду України було у встановленому порядку опубліковано у травні 2008 року, а тому, позивач повинен був дізнатись про порушення свого права саме у травні 2008 року.
Як вже зазначалося вище, згідно наведеним нормам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачі мають право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до ст.17 зазначеного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
На підставі ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення до пенсії позивачам, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься і в ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Також, при цьому, слід зазначити, що безпідставними є і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що позивачами, в даному випадку, було пропущено передбачений ст.99 діючого на той час КАС України строк для звернення до суду із позовними вимогами щодо перерахунку пенсії за період з 01.01.2006р. по 08.07.2007р.
Так, згідно із ст.99 КАС України (діючого на момент звернення позивача до суду), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
А відповідно до ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулись до суду із даним позовом 01.07.2008р., а представник відповідача, в свою чергу, в своїх письмових запереченнях та апеляційній скарзі неодноразово наполягав на застосуванні ст.ст.99,100 КАС України, однак, суд 1-ї інстанції на зазначену обставину достатньої уваги не звернув та допустився процесуальної помилки.
Отже, з врахуванням зазначеного вище, наведених положень чинного законодавства України, а також вказаних вище рішень Конституційного Суду України, судова колегія, діючи в межах позовних вимог вважає, що п/вимоги позивачів підлягають задоволенню лише за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р.
Що ж стосується іншої частини позовних вимог щодо виплати позивачам державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006р. по 08.07.2007р., то ці п/вимоги, відповідно до ст.ст.5,100 діючого КАС України, підлягають залишенню без розгляду.
Таким чином, на підставі наведених вище положень процесуального закону, із врахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для скасування постанови суду 1-ї інстанції та ухвалення нової - про часткове задоволення позову та залишення частини позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст.195,197,198,202,203,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона - задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 23 березня 2009 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2006 року по 08 липня 2007 року - залишити без розгляду
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
О.О. Кравець