17 грудня 2013 року Справа № 69031/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Клюби В.В.
суддів - Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2010 року по справі № 2-5852/2010 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії,
ОСОБА_2 01 червня 2010 року звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату їй державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2005 року до 01 червня 2010 року та до зміни чинного законодавства.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську провести перерахунок та виплату позивачу державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2005 року до 01 червня 2010 року відповідно до положень статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську подало апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нарахування та виплату позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проведено правомірно, відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», від 30.05.1997 року №523 «Про затвердження нового порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій в зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а також тим, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може застосовуватись виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом III групи, захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абз. 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам III групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Всупереч вимогам статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплату позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю проведено у фіксованому розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», від 30.05.1997 року №523 «Про затвердження нового порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій в зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що була чинна на час вчинення процесуальних дій) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася з позовом лише 01 червня 2010 року та не надала доказів того, що нею був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, тому, з огляду на наведене, позовні вимоги за період з 01 січня 2005 року по 31 травня 2009 року слід залишити без розгляду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню починаючи з 01 червня 2009 року відповідно до положень статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення,
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст.254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську - задоволити частково, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2010 року у справі №2-5852/2010 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної та додаткової пенсії - задоволити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 державну пенсію в розмірі, не нижчому шести мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 01 червня 2009 року відповідно до ст.50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.В. Клюба
Суддя Т.В. Онишкевич
Суддя Я.С. Попко