17 грудня 2013 р. Справа № 103440/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Клюби В.В.
суддів - Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2011 року по справі № 2-а-09162215/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій,
ОСОБА_2 08 серпня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, в якому просив визнати дії відповідача щодо виплати разової грошової допомоги до 05 травня неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у 2011 році в розмірі п'яти мінімальних пенсій за 2009 -2011 роки.
Позовні вимоги обґрунтовував вимогами статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2011 року позовні вимоги за 2009-2010 роки залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплати позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій та зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з врахуванням вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2011 році було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Суд вірно виходив з того, що позивач є учасником бойових дій, а відповідно має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, так як питання виплати учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня регламентується статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Така редакція є чинною після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції вірно виходив із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, посилаючись на те, що у 2011 році при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня необхідно було застосовувати норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанови Кабінету Міністрів України № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Вірною також є позиція суду першої інстанції щодо необхідності застосування при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги позивачу розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 08 серпня 2011 року та не надав доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, тому, з огляду на наведене, позовні вимоги в частині виплат за 2009-2010 роки слід залишити без розгляду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 разову щорічну допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст. ст.160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254, 256 КАС України, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2011 року по справі № 2-а-09162215/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Клюба
Суддя Т.В. Онишкевич
Суддя Я.С. Попко