17 грудня 2013 року Справа № 117479/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача - Клюби В.В.
суддів - Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2011 року по справі № 2а-1038/11 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,
ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 28 березня 2011 року звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату на її дитину щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах строку позовної давності.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу на її дитину, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячної грошової допомоги. Зобов'язано провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 на її неповнолітню дитину щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати відповідно до положень статті 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28 вересня 2010 року по 15 квітня 2011 року з врахуванням виплачених сум.
Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області подало апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нарахування та виплату позивачу на її дитину грошової допомоги проведено правомірно, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - змінити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 постійно проживає в АДРЕСА_1, яке знаходиться в зоні гарантованого добровільного відселення .
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Всупереч вимогам статті 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплату позивачу на її дитину грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства проведено у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру допомоги застосуванню підлягають положення статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, колегія суддів визнає можливим змінити постанову, оскільки системний аналіз положень ч. 1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 195, ст.197, ч.1 п.2 ст. 198, ст.200, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області - задоволити частково, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2011 року у справі №2а-1038/11 - в частині негайного виконання - змінити.
На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову Любешівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2011 року у справі №2а-1038/11- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Клюба
Суддя Т.В. Онишкевич
Суддя Я.С. Попко