17 грудня 2013 року Справа № 75033/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Калуш Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.07.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Калуш Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, -
21.07.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Калуш Івано-Франківської області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни.
Оскаржуваною постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.07.2011 року вказаний позов задоволено, а саме зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Калуш Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної грошової допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 21.01.2011 року по 19.06.2011 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ".
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 3 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відмова управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі у проведенні нарахування і виплати йому підвищення до пенсії.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права і є правильними.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мав право на отримання підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку апеляційного суду, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Також суд звертає увагу на те, що з 19 червня 2011 року набрав чинність Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Зазначеним Законом передбачено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання цього Закону було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 745 від 6 липня 2011 року, яка набрала чинності 22.07.2011 року, якою передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 гривні.
Водночас звертаємо увагу, що виплата даних доплат відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України. Однак кошторисом на 2011рік не передбачено коштів для виплати даної допомоги у розмірі визначеному судом. Тому, відповідно до ст. 51 Бюджетного Кодексу України суми за попередні періоди в такому випадку не можуть покриватися за рахунок коштів державного бюджету, що передбачені в кошторисі головного управління, оскільки вони мають -цільове призначення по платежах 2011 року.
Відтак апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції було повно і правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують, а тому подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуш Івано-Франківської області - залишити без задоволення.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.07.2011 року у справі № 2а-6594/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, є остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.Б. Заверуха
О.М. Гінда