8.2.3
Іменем України
19 грудня 2013 року Справа № 812/10050/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Лисенко Є.М.
за участю:
представника позивача Нечай О.В. (довіреність від 02.01.2013 №863/135),
представника відповідача: Тулупової О.А. (довіреність від 03.07.2013 №96/10/10-013)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Держаної казначейської служби України в Луганській області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 19546,00грн.,-
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз", звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Головного управління Держаної казначейської служби України в Луганській області, в якому просив - стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (р/рахунок №260000661206 у ЛФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за листопад 2008 року в розмірі 19546,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що ним 18 грудня 2008 року було подано до відповідача податкову декларацію з ПДВ за листопад 2008 року, якою визначено суму ПДІ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 19069064,00 грн. (а.с. 19-20).
За вказаний період було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року, результати якої оформлено актом від 04.02.2009 р. №70/08-3/05763797 (а.с. 22-27).
Згідно до висновків акту перевірки позивач у декларації за листопад 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 19546,00 грн., у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції ПАТ "Луганськтепловоз" вантажних тепловозів та дизель-поїздів.
ПАТ „Луганськтепловоз" впродовж 2007-2008 років, придбавав метал для виготовлення власної продукції - дизель-поїздів та електропоїздів. Металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені Товариством суми ПДВ відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення зазначеної продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який Товариство відповідно до пункту 11.44 статті 11 закону №168/97-ВР „Про ПДВ" мало право поставляти та поставляло без нарахування ПДВ.
Позивач з метою реалізації металобрухту уклав з Відкритим акціонерним товариством „Локомотив-ресурс" договір №804/07-6 від 20.12.2006 р., по факту поставки відходів і брухту чорних металів покупцям виписувалися податкові накладні.
Таким чином, позивач реалізував брухт, та користався пільгою з оподаткування на суму податку на додану вартість, який вираховується з вартості реалізованого брухту та одночасно цю ж суму включав до складу податкового кредиту та заявляв до відшкодування.
Проте, контролюючий орган додержувався протилежної думки - що позивач повинен був скорегувати суму ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування на вартість реалізованого металобрухту. Тому на підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Луганську було винесене податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009 року №00000408013/0, яким визначено, що позивачем допущено порушення пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п. пункту 7.4 статті 7, п. 11.44 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), та п. 5.7 ст.5 „Порядку Заповнення податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України 30.05.97 №166 у редакції наказу від 15.06.05 №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за №702/10982, в результаті чого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 19546,00 грн. (а.с. 21).
Зазначене податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009 року №00000408013/0 було оскаржено ПАТ „Луганськтепловоз" в судовому порядку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 року по справі №2а-20669/09/1270, залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 року в задоволенні вимог ПАТ «Луганськтепловоз» щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009 року №00000408013/0 було відмовлено (а.с. 28-30).
Проте постановою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2013 року по справі №К-55713/09 (№2а-20669/09/1270) касаційна скарга підприємства задоволена, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2010 року скасовані, позов задоволено: скасоване податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009 року №00000408013/0 (а.с. 31-32).
Беручи до уваги, що судами встановлено правомірність включення до складу податкового кредиту листопада 2008 року та бюджетного відшкодування ПДВ, сплаченого у складі вартості за придбані товари та послуги у розмірі 19546,00 грн., та той факт, що податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009 р. №0000408013/0 скасовано, позивач вважає, що сума 19546,00 грн. підлягає відшкодуванню ПАТ „Луганськтепловоз" з державного бюджету України.
Відповідачі проти позову заперечували. Податковий орган посилаючись на статтю 99 КАС України зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки Постанова Вищого адміністративного суду України, якою скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009 року №00000408013/0 набрала законної сили 10.04.2013, отже 6-ти місячний строк звернення до суду закінчився 10.10.2013, а позивач звернувся з даним позовом лише 02.12.2013. Крім того, відповідач зазначив, що з метою встановлення фактичного перерахування податку на додану вартість, сплачено в ціні придбаних товарів, до державного бюджету податковим органом було направлено запити на проведення зустрічних перевірок, відповіді на які не було отримано (а.с. 66-71).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Відповідно до статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Фактичні обставини, викладені у позовній заяві, щодо декларування позивачем суми бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за листопад 2008 року, проведення перевірки, складання акта перевірки від 04.02.2009 №70/08-3/05763797, прийняття на його підставі податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009 року №00000408013/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року на 19546,00 грн., оскарження даного повідомлення-рішення у судовому порядку (постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду у справі №2а-20669/09/1270) та його скасування постановою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2013 у справі №К-55713/09 (№2а-20669/09/1270) визнаються сторонами та підтверджені залученими до справи документами.
Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судом відхиляються доводи 1-го відповідача, викладені в запереченнях на позов щодо неправомірності формування позивачем заявленої до відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за листопад 2008 року суми ПДВ, оскільки ці обставини були предметом розгляду в адміністративній справі №2а-20669/09/1270, рішенням ВАСУ по якій встановлено правомірність формування позивачем суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню та скасоване як протиправне податкове повідомлення-рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2008 року.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПКУ).
Відповідно до п. 14.1.18. ст. 14 ПКУ бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Для підтвердження правомірності формування сум бюджетного відшкодування платник податків у відповідності до вимог ПКУ повинен надати податковому органу документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та докази оплати.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПКУ.
Відповідно до пункту 200.15 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, ані протягом п'яти робочих днів з дня прийняття постанови ВАСУ від 10.04.2013, ані по час звернення позивача до суду з даним позовом 1-м відповідачем відповідний висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету органам державної казначейської служби не надавався.
Щодо строку звернення з даним позовом до суду слід зазначити наступне.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 10.04.2013 року по справі №2а-20669/09/1270 ПАТ „Луганськтепловоз" проголошено 10 квітня 2013 року.
П'ять робочих днів відведених законодавцем податковій службі на надання висновку до органів казначейства, що настали за днем проголошення Постанови ВАСУ від 10.04.2013, становлять 11, 12, 15, 16 та 17 квітня 2013 включно (13 та 14 квітня 2013 року неробочі дні - субота і неділя).
П'ять операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби для видання платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку становлять 18, 19, 22, 23 та 24 квітня включно (20 та 21 квітня 2013 року неробочі дні - субота і неділя).
Проте грошові кошти в розмірі 19 546,00 грн. на рахунок ПАТ „Луганськтепловоз" не надійшли, що є порушенням вимог чинного податкового законодавства.
Таким чином, право платника податку вважається порушеним починаючи з 25 квітня 2013 року (після закінчення вищезазначених десяти робочих днів), і саме з цієї дати виникає право на звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі до 01 січня 2011 року Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), а після 01 січня 2011 року Податковим кодексом України.
Згідно із підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 102.5. статті 105 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування".
Вбачається, що вищезазначені кодекси - КАС України та ПК України встановлюють різні строки для звернення платника податків до суду, тому, як роз'яснює Вищий Адміністративний суд України у своєму Листі від 10.02.2011 р. № 203/11/13-11, керуючись положеннями п. 56.21 ст. 56 ПКУ «У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників-податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків», и.п. 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 №2181; п. 102.5 статті 102 ПКУ і становить 1095 днів.
З урахування розпочатої 23 лютого 2009 року позивачем процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2009 року №00000408013/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) з податку на додану вартість і приписів підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 102.5 статті 102, пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, суд вважає, що строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за листопад 2008 року в розмірі 19546,00 грн. становить 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування, яке відбулось 25 квітня 2013 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Держаної казначейської служби України в Луганській області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 19546,00грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (р/рахунок №260000661206 у ЛФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за листопад 2008 року в розмірі 19546 грн. 00 коп. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок шість гривень 00 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз", м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, ід. код 05763797 витрати зі сплати судового збору в сумі 1702 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот дві гривні 50 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 24.12.2013.
Суддя А.М. Каюда