10.1
Іменем України
18 грудня 2013 року Справа № 812/8973/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Каюди А.М.
при секретарі судового засідання Лисенко Є.М.
за відсутності представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дій.,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в якому, з урахуванням уточних вимог, просила, визнати незаконними дії відповідача щодо складання вимоги №Ф 739 від 03.05.2013 та зобов'язати утриматись від вчинення певних дій, а саме складання таких вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив провести розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав 16 грудня 2013 року заперечення на адміністративний позов, в яких вказав, що протягом 2011 року та І кварталу 2013 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до вимог чинного законодавства, сума єдиного внеску нарахована за 2011 рік становить 4010,30грн. У зв'язку з тим що позивачем не було надано звітність за 2011 рік до Пенсійного фонду та не сплачено єдиний внесок, відповідачем сформовано повідомлення - розрахунок про нарахування єдиного внеску. Сума єдиного внеску яка нарахована до сплати за І квартал 2013 року становить 1194,03грн. Фактично сплачено 200,00грн., залишок 5004,33грн. Відповідно до вимог ч.4 ст.25 Закону України №2464 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010, відповідачем складено вимогу №Ф739 від 03.05.2013 про сплату недоїмки яка надіслана на адресу позивача. Позивачем оскаржено вказану вимогу в адміністративному порядку, однак скарги позивача залишені без задоволення. Щодо суб'єктного складу, відповідач зазначає, відповідно до системи територіальних органів у 2002 році утворено Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Відповідно до відомостей зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області з 13.11.2002. Також зазначає, що органи Пенсійного фонду здійснюють адміністрування сплати єдиного внеску. Просив провести розгляд справи за відсутності представника управління.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Відповідно до вимог вказаного Положення основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до пункту 7 положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон № 2464) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 від 08.07.2010).
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. Пунктом 1 вказаної статті передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Ч.3 ст.7 Закону України №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Частиною 12 ст. 9. Закону України №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.п.4.5.3 п.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Постановою Пенсійного фонду України № 21-5, 27.09.2010 визначено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Платникам, які зобов'язані здійснити доплату до мінімального страхового внеску, органами Пенсійного фонду України для узгодження надсилається повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 1, у якому зазначається розрахунок сум такої доплати, які підлягають сплаті за результатами їх діяльності за календарний рік.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за визначеною формою. (пункт 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Постановою Пенсійний фонд України № 21-5, 27.09.2010)
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23 квітня 2013 року на адресу позивача Управлінням Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області надіслано повідомлення розрахунок за вих. номером 5121/03-14/1, яким донараховано позивачу суму єдиного внеску яка підлягає сплаті за 2011 рік в розмірі 4010,30грн. Вказаний розрахунок було проведено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати який встановлено на 2011 рік. Та зазначено, що СПД ОСОБА_1 звіт про нарахування єдиного внеску за 2011 рік до Пенсійного фонду не поданий, та взагалі не сплачено суму єдиного внеску за вказаний період. (а.с.7)
Так Законом України «Про державний бюджет на 2011» встановлено мінімальний розмір заробітної плати, а саме з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.
Частиною 11 статті 8 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка. Розрахунок мінімального страхового внеску проводиться з урахуванням мінімальної заробітної плати.
03 травня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду в м.Сєвєродонецьку Луганської області було сформовано вимогу про сплату недоїмки №Ф 739, якої повідомлено, що станом на 30 квітня 2013 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 5004,33грн., та роз'яснено вказана в вимозі сума підлягає сплаті протягом десяти днів з дня отримання вимоги.(а.с.8)
Не погодившись з вказаною вимогою позивач оскаржив її в адміністративному порядку, так рішенням Управління Пенсійного фонду в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 28.05.2013 року №6588/03-16/1було відмовлено в задоволенні скарги позивача, вимогу №Ф-739 від 03.05.2013 залишено без змін (а.с.9-10)
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16.07.2013 №4677/03-10 скаргу позивача залишено без задоволення, оскаржувану вимогу без змін. (а.с.11-12).
Вказані рішення обґрунтовані тим, що позивач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду як платник єдиного внеску, незалежно від обраної системи оподаткування відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 повинен сплачувати єдиний внесок .
Рішенням Пенсійного фонду України від 02.09.2013 №22937/09-10 про результати розгляду скарги, вимогу від 03.05.3013 №Ф-739 залишено без змін, скаргу позивача без задоволення, оскільки доводи позивача викладені в скарзі не спростовують визначену суму недоїмки в вимозі, ґрунтуються на невірному застосуванні вимог законодавства, сума недоїмка нарахована Пенсійним фондом визначена правомірно. (а.с.19-20)
Розділом 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Постановою Пенсійний фонд України № 21-5, 27.09.2010 визначено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;
б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до наведеного суд вважає встановленим, що позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний обчислювати та сплачувати суми єдиного внеску.
Як вбачається з картки особового рахунку позивача як платника єдиного внеску визначено, що за останнім станом на 22.04.2013 рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 5004,33грн. (а.с.59)
У зв'язку з тим що за позивачем станом на дату прийняття вимоги №Ф739, а саме 03 травня 2013 року рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску, Пенсійним фондом в межах своїх повноважень було правомірно сформовано вимогу про сплату боргу.
Посилання позивача щодо відсутності такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку ґрунтуються на хибному тлумаченні, норм чинного законодавства. Окрім того, позивачем самостійно до матеріалів адміністративного позову надано довідку з Єдиного державного реєстру на підтвердження правового статусу відповідача як юридичної особи, з організаційно правовою формою - орган державної влади. (а.с.22) Під час вирішення даного спору судом застосовані норми Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, які визначають повноваження та напрями діяльності Пенсійного фонду та його територіальних органів. Яким передбачено, що Пенсійний фонд є органом державної влади, входить до системи органів виконавчої влади, та до повноважень якого віднесено стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.
Зокрема, на вимогу суду Управлінням Пенсійного фонду надано Постанову Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-1, якою визначено структуру центрального апарату та структуру районного, районного у містах та міських Управлінь Пенсійного фонду, свідоцтво про державну реєстрацію в якості юридичної особи Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради, наказ від 10.05.2002 №90 Луганського обласного управління Пенсійного фонду яким затверджено перелік міських, районних. Районних у місті Луганську управлінь Луганського обласного управління Пенсійного фонду, зокрема у вказаному переліку значиться Сєвєродонецьке міське управління та Постанову Правління Пенсійного фонду від 30.04.2002 №8-2, якою затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах,районах у містах, а також у містах та районах. (а.с.60-72)
За таких обставин досліджені документи спростовують твердження позивача про відсутність такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області.
Щодо клопотання позивача про витребування в порядку ст. 71 КАС України статутних документів на підтвердження статусу відповідача як юридичної особи. Суд не вбачає підстав для його задоволення оскільки на вимогу суду відповідачем самостійно надано відповідні документи на підтвердження реєстрації в належному порядку Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як юридичної особи та зазначає, що предметом даного судового розгляду є скасування вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку, а відтак, суд досліджує правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення. Правоздатність та дієздатність відповідача не є предметом судового дослідження в даній справі.
Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає прийняту вимогу №Ф739 від 03.05.2013 обґрунтованою та прийнятою відповідно до норм чинного законодавства.
Тому, в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дій відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 23 грудня 2013 року.
Суддя А.М. Каюда