10.1
Іменем України
18 грудня 2013 року Справа № 812/10083/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Кисельової Є.О.
при секретарі: Гришиній О.Ю.
за участю представників сторін
від позивача : Зубарєв К.О.,
відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фінансовими санкціями в розмірі 1811,61 грн.,
02 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фінансовими санкціями в розмірі 1811,61 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
В управлінні пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області зареєстровано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 - ІУ від 09.07.2003 відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Але в порушення зазначених норм відповідач не сплатив у встановлений законом термін страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління ПФУ в Станично-Луганському районі. Також в порушення п.п. 4 п. 2 ст. 17 ЗУ №1058-ІУ фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не подав до управління ПФУ в Станично-Луганському районі у встановлений термін звіти за формою «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за 2010 звітний рік. У зв'язку з чим начальником управління 04.04.2011 було прийнято рішення №248 про застосування фінансових санкцій за неподання звітності за 2010 рік у розмірі 170 грн.
Станом на 18.11.2013 за відповідачем утворилась заборгованість у вигляді недоїмки по страховим внескам та фінансової санкції в сумі 1811,61 грн., що підтверджується карткою особового рахунку ОСОБА_2, рішенням №248 від 04 квітня 2011 року про застосування фінансових санкцій, вимогою про сплату боргу №Ф-184 від 07.10.2013 та повідомленням - розрахунком від 27.04.2011. Вимога та рішення до теперішнього часу не оскаржені та сума заборгованості в розмірі 1811,61 грн. несплачена.
Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, та просив вимоги задовольнити повністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Правом подати суду заперечення відповідач не скористався.
З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе адміністративну справу розглянути за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з пунктом 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення"Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
До набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"діяв порядок, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 р. №1058.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою - підприємцем 08.10.2008 року, номер запису про державну реєстрацію 237 600 0000 0001872, про що свідчить реєстраційна картка на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця (арк. справи 9) та відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно із ч.12 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами 9 і 10 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка зі сплати страхових внесків.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Під час розгляду справи судом встановлено, що нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни в повному обсязі не сплачена, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1811,61 грн., в тому числі заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік - 1641,61 грн. та заборгованість по фінансовим санкціям за неподання розрахунку сум страхових внесків за 2010 роки у строки визначені законодавством (до 01.04.2011) - 170 грн., що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника. (арк. справи 7-8).
Судом встановлено, що за неподання відповідачем розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у строки, визначені законодавством (до 01.04.2011) начальником УПФУ в Станично-Луганському районі було прийнято рішення №248 від 04 квітня 2011 року про застосування фінансових санкцій (а.с.13) в розмірі 170,00 грн.
Зазначене рішення було направлено поштовим відправленням з повідомленням на адресу відповідача. Однак, поштове відправлення повернулося на адресу позивача із зазначенням причини такого повернення - «за закінченням терміну зберігання» (арк.. справи 15).
Оскільки поштове відправлення з рішенням повернулося на адресу позивача без вручення з незалежних від УПФУ причин, суд приходить до висновку, що рішення вручено відповідачу належним чином.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання рішення відповідач суму недоїмки не сплатив, рішення у судовому порядку не оскаржив.
У зв'язку з тим, що сума страхових внесків не була сплачена, згідно ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області була сформована вимога від 07.10.2013 року № Ф-184 про сплату простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1811,61 грн. (арк. справи 10). Перед тим позивачем було сформовано та направлено на адресу відповідача повідомлення-розрахунок від 27.04.2011 б/н відповідно до якого ОСОБА_2 було повідомлено про суму доплати в розмірі 1641,60 грн. (а.с.17).
Позивачем вказану вимогу та повідомлення-розрахунок направлено поштовими відправленнями з повідомленням на адресу відповідача. Однак, поштове відправлення з повідомленням - розрахунком повернулося на адресу позивача із зазначенням причини такого повернення - «за закінченням терміну зберігання» (арк.. справи 18).
Вимогу про сплату боргу від 07.10.2013 №Ф-184 було отримано відповідачем особисто, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с.11).
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату боргу відповідач суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату боргу з управлінням Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.
Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків та фінансових санкцій у загальному розмірі 1811,61 грн. не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фінансовими санкціями в розмірі 1811,61 грн.,- задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (місцезнаходження: вул. 1 Травня, 20, смт. Станиця - Луганська, Луганська область 93600, р/р №25601301754 в ЛОУ «Ощадбанка» м. Луганськ МФО 304665 ідентифікаційний код 21792637) суму боргу по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фінансовим санкціям в розмірі 1811,61 грн. (одна тисяча вісімсот одинадцять гривень 61 копійка).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2013 року.
Суддя Є.О. Кисельова