Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" грудня 2013 р.Справа № 922/4746/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного підприємства "Харківський підшипниковий завод" (м. Харків)
до Республіканського унітарного підприємства "Гомельський завод сельскохозяйского машиностроения "Гомсельмаш" (Республіка Беларусь, м. Гомель)
про стягнення 149 924,36 дол. США (еквівалент 1 198 345,41 грн.)
за участю представників сторін:
позивача - Мерінцова Т.В.( довіреність від 13.12.2013 р.№210/54 );
відповідача - не з'явився.
Позивач, Публічне акціонерне підприємство "Харківський підшипниковий завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Республіканського унітарного підприємства "Гомельський завод сельскохозяйского машиностроения "Гомсельмаш" на свою користь заборгованість за товар, який поставлений за договором №17 від 01.02.2013 р. в сумі 149 924,36 дол. США (еквівалент 1 198 345,41 грн.), у зв'язку з невиконанням РУП "Гомельський завод сельскохозяйского машиностроения "Гомсельмаш" своїх зобов'язань за договором №17 від 01.02.2013 р., укладеним між ПАП "Харківський підшипниковий завод" і РУП "Гомельський завод сельскохозяйского машиностроения "Гомсельмаш".
12.12.2013 р. за вх. №46762 до канцелярії суду від судді господарського суду Гомельської області Скоблік Н.В. надійшла ухвала про виконання судового доручення від 05.12.2013 р., в якому вказано, що доручення господарського суду Харківської області щодо вручення Республіканському унітарному підприємству "Гомельський завод сельскохозяйского машиностроения "Гомсельмаш" ухвали Господарського суду Харківської області у справі № 922/4746/13 від 18.11.2013 р. вважати виконаним.
13.12.2013 р. за вх. №46987 до канцелярії суду від представника позивача надійшла довідка, в якій він просить долучити до матеріалів справи документи згідно додатку.
Також 16.12.2013 р. за вх. №46987 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку пені.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача (вх. №46987 від 13.12.2013 р. та вх. №46987 від 16.12.2013 р.), вирішив за можливе задовольнити їх.
Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2013 р. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 16.12.2013 р. не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, наявність заборгованості не спростував. Про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №024075/1 про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи, а також ухвала господарського суду Гомельської області про виконання судового доручення від 05.12.2013 р.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.02.2013 р. між Публічним акціонерним підприємством "Харківський підшипниковий завод" (продавець) та Республіканським унітарним підприємством "Гомельський завод сельскохозяйского машиностроения "Гомсельмаш" (покупець) був укладений зовнішньоекономічний договір № 17.
Порушуючи провадження у справі, суд дійшов висновку щодо підсудності даної справи Господарському суду Харківської області на підставі наступного.
Згідно ч. 4 ст. 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.
Згідно статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Дослідивши документи, долучені до позовної заяви, суд встановив, що відповідно до п. 12.1. договору № 17 від 01.02.2013 р., всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з виконання цього договору та/або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів, а в разі, якщо сторони не дійдуть згоди, всі суперечки і розбіжності підлягають остаточному вирішенню Господарським судом Харківської області, за місцем знаходження продавця, із застосуванням норм матеріального і процесуального права України.
Статтею 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної між державами-учасницями СНД і ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.92, унормовано правила застосування цивільного законодавства однієї держави-учасниці СНД на території іншої держави-учасниці СНД. За цими правилами (пункт "є" статті 11 Угоди) права і обов'язки сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачено угодою сторін.
Стосовно вибору права, яке має застосовуватися при розгляді даної справи, суд дійшов висновку, що сторони самостійно здійснили вибір права Україна при вирішенні спорів за договором №17 від 01.02.2013 р., що не суперечить законодавству.
Згідно п. 1.1. договору № 17 від 01.02.2013 р., продавець зобов'язується продавати, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати підшипники виробництва АТ "ХАРП", по обопільно погодженої номенклатури (асортименту), кількістю та цінам, зазначеним у специфікаціях на поставку продукції в 2013 р., які є невід'ємною частиною договору. Умови поставки FСА (франко-перевізник), Україна, м. Харків, пр. Фрунзе, 3 згідно з міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 р.
Відповідно до п.2.1 договору, ціни на товар фіксуються в доларах США і розуміються на умовах FСА (франко-перевізник), м. Харків, Україна згідно з міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 р.
П. 2.2 договору сторони передбачили, що ціни на товар встановлюються на момент підписання специфікацій та є договірними.
Згідно п. 2.4. договору № 17 від 01.02.2013 р., загальна вартість товарів за цим договором становить 3704296,48 грн. (три мільйони сімсот чотири тисячі двісті дев'яносто шість доларів США 48 центів), і може мінятися.
Відповідно до п.3.1 договору, платежі за цим договором будуть проводиться на поточний рахунок продавця в доларах США у формі попередньої оплати на підставі виставленого продавцем рахунку-проформи. Можлива оплата за фактом поставки в доларах США протягом 80-ти календарних днів з моменту оформлення митної декларації на території України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставленого продавцем рахунку фактури.
Сторонами було підписана специфікація №1 від 01.02.2013 р. до договору №17 від 01.02.2013 р. на постачання підшипників різних типів загальною кількістю 973 720 шт. на загальну суму 3704 296,48 доларів США.
Протоколом розбіжностей до договору №17 від 01.02.2013 р. сторони досягли угоди про доповнення специфікації №1 додатковими типами підшипників в кількості 20 000 шт. на суму 46000,00 доларів США. З урахуванням протоколу розбіжностей загальна сума специфікації №1 склала 3750 296,48 доларів США .
Додатковою угодою №1 від 09.07.2013 р. до Договору №17 від 01.02.2013 р. сторони досягли угоди про доповнення специфікації №1 від 01.02.2013 р. додатковим типом підшипників в кількості 210 шт. на суму 424,20 доларів США . З урахуванням додаткової угоди №1 від 09.07.2013 р. загальна сума специфікації №1 склала 3750720,68 доларів США .
Додатковою угодою №2 від 23.07.2013 р. до договору №17 від 01.02.2013 р. сторони досягли угоди про доповнення специфікації №1 від 01.02.2013 р. додатковим типом підшипників в кількості 62 шт. на суму 266,60 доларів США. З урахуванням додаткової угоди №2 від 23.07.2013 р. загальна сума специфікації №1 склала 3750987,28 доларів США .
Додатковою угодою №3 від 16.09.2013 р. до договору №17 від 01.02.2013 р. сторони досягли угоди про доповнення специфікації №1 від 01.02.2013 р. додатковим типом підшипників в кількості 62 шт. на суму 3900,00 доларів США. З урахуванням додаткової угоди №3 від 16.09.2013 р. загальна сума специфікації №1 склала 3754887,28 доларів США.
Отже, обумовлені договором поставки товару здійснювались на умовах FСА (франко-перевізник) в редакції Інкотермс 2000 року, про що також зазначено в митних деклараціях, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Статтями А.4 умов FСА Інкотермс-2000 встановлено, що продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям. За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
Статтями А.8 умов FСА Інкотермс-2000 встановлено, що Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, документа перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряної, залізничної чи автотранспортної накладної, або транспортних документів змішаного перевезення). У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов, укладеного між сторонами у справі, договору №17 від 01.02.2013 р. позивач поставив відповідачеві товар, а саме кулькові вальниці, на загальну суму 816529,06 доларів США. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями вантажних митних декларацій, рахунками-фактур та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR).
Судом встановлено, що покупець за поставлений товар розрахувався лише частково в розмірі 455120,39 доларів США, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ПАТ "ХАРП".
Як вбачається з матеріалів справи, на дату складання даної позовної заяви термін оплати, передбачений п.3.1. договору, за товар, поставлений: 11.09.2013 р. на суму 65858,09 доларів США (ВМД № 807100000/2013/044280); 24.09.2013 р. на суму 2462,10 доларів США (ВМД № 807100000/2013/047037); 03.10.2013 р. на суму 131549,10 доларів США (ВМД № 807100000/2013/048940); 11.10.2013 р. на суму 12940,36 доларів США (ВМД № 807100000/2013/050366) не закінчився.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору №17 від 01.02.2013 р., лише частково оплатив за отриману продукцію, відтак сума боргу становить 148599,02 доларів США.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
У відповідності до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 148 599,02 доларів США (еквівалент 1 187 751,97 грн.), що підтверджується копією банківської виписки від 21.11.2013 р. по особовому рахунку Публічного акціонерного підприємства "Харківський підшипниковий завод".
У зв'язку зі сплатою відповідачем боргу у сумі 148 599,02 доларів США (еквівалент 1 187 751,97 грн.), суд вважає за необхідне провадження у справі припинити в цій частині на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 1076,84 доларів США (еквівалент 8607,14 грн.) пені та 248,50 доларів США (еквівалент 1986,27 грн.) 3% річних, суд зазначає на наступне.
Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.4. договору сторонами передбачено, що у разі несплати покупцем вартості товару протягом 80 календарних днів з моменту оформлення митної декларації на території України, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2% за кожен день прострочення від вартості відвантаженого товару. У разі несплати покупцем вартості товару протягом 90 календарних днів з моменту перетину товаром митного кордону України, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,3% за кожен день прострочення від розмірі заборгованості.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1076,84 доларів США (еквівалент 8607,14 грн.) підлягає задоволенню як правомірна та обґрунтована.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 248,50 доларів США (еквівалент 1986,27 грн.) підлягає задоволенню як правомірна.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 23966,91 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити.
Стягнути з Республіканського унітарного підприємства "Гомельський завод сельскохозяйского машиностроения "Гомсельмаш" (246004, Республіка Беларусь, м. Гомель, вул. Шоссейна, 41; банківські реквізити: Центр банківських послуг №310 ВАТ "БПС-СБЕРБАНК" м. Гомель БІК 153001369, 246018 , м. Гомель, вул. Я. Коласа, 6а, т/с в білоруських рублях 3012770050016, валютні рахунки: п/р в російських рублях 3012770050074/643; п/р в доларах США 3012770050090/840; п/р в євро 3012770050117/978; п/р в гривнях 3012770050133/980; Філія №302 ВАТ "АСБ Беларусбанк" м. Гомель, МФО 151501664, 246018, м. Гомель, пр. Космонавтів, 32, п/р в білоруських рублях 3012000020017, валютні рахунки: п/р в російських рублях 3012000028110; п/р в доларах США 3012000025070; спецвалютні рахунки: в російських рублях 3012000028107: у доларах США 3012000025083; в євро 3012000025096) на користь Публічного акціонерного підприємства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Фрунзе, 3; код ЄДРПОУ 05808853, ІПН 058088520391, св.пл. ПДВ 100342949, банківські реквізити: USD Publik Joint Stock Company "Кharkov Вearing Рlant", Ukraine, 61089, Кharkov, Аve Frunze, З; Intermediary Ваnк: Deutsche Ваnк Trust Соmраnу Аmеriсаs, Net York, USA Swift BKTRUS33, Beneficiary Bank: acc. 04407000 PJSC "Alfa-Bank" Kjiv, Ukraine Swift: ALFAUAUK Beneficiary Account number 26004101216001 Name PJSC Кharkov Вearing Рlant; UAH АТ "ХАРП" проспект Фрунзе, З, м. Харків, 61089, Україна; код ЄДРПОУ 05808853; п/р 26004101216001 ПАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346) пеню в розмірі 1076,84 доларів США (еквівалент 8607,14 грн.), три відсотки річних в розмірі 248,50 доларів США (еквівалент 1986,27 грн.) та судовий збір у розмірі 23966,91 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 148 599,02 доларів США (еквівалент 1 187 751,97 грн.) провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.12.2013 р.
Суддя Сальнікова Г.І.